Економіка / Банки та банківська система

Шилова Т.С., Марчук Ю.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Теоретичні аспекти банкрутства комерційних банків

Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації у разі банкрутства – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, – за рішенням суду.

Комерційний банк, як суб'єкт господарювання, ліквідується у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом.

Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність комерційного банку задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під банкрутством розуміє зв'язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта під­при­ємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'я­вле­ні до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом.

За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори комерційного банку сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості банку. Одна з перших ознак руху до банкрутства – спад прибутковості комерційного банку нижче за вартість його капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються банком, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у такий банк стає невигідним. Кредитори (власники акцій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їх вкладень у даний комерційний банк зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у комерційного банку виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період і банк змушений буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може виникнути криза ліквідності і банк увійде в стан "технічної неплатоспроможності". Це явище можна вже розглядати як банкрутство.

Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5‑2 роки до появи його очевидних ознак. Цілком можливим є виявлення початкових ознак банкрутства через прогнозування "ціни банку" на найближчу та довгострокову перспективу.

Зниження прибутковості комерційного банку або збільшення середньої вартості зобов'язань означає зниження його ціни. Ціна комерційного банку – це приведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам та акціонерам. Як дисконтна ставка використовується середньозважена вартість капіталу. Ціна комерційного банку може впасти нижче за суму зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал "зникає". Ось це і є повне банкрутство – банкрутство акціонерів. Ціна комерційного банку може впасти навіть нижче за ліквідаційну вартість активів. Тоді ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна комерційного банку, а ліквідація комерційного банку стає вигіднішою за його експлуатацію. Акціонери комерційного банку в цьому разі втрачають свій капітал.

Умовно можна вирізнити сім основних етапів ліквідації комерційного банку.

Перший етап. Приймається відповідне рішення уповноваженим на це органом. У разі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності при визнанні його банкрутом арбітражний суд приймає відповідну постанову і надсилає її засновникові та органу, який зареєстрував суб'єкт підприємницької діяльності. Якщо банк самостійно приймає рішення про ліквідацію, то це рішення оформлюється протоколом загальних зборів засновників комерційного банку.

Другий етап. Ліквідаційна комісія звертається до податкового органу, щоб зняти з податкового обліку комерційний банк, який ліквідується.

Третій етап. Ліквідаційна комісія виконує свої функції, передбачені чинним законодавством.

Четвертий етап. Державний податковий орган, отримавши від комерційного банку заяву про зняття з обліку, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство комерційного банку приймає рішення про документальну перевірку такого платника податків. Після відповідної перевірки в разі, коли встановлено відсутність заборгованості перед бюджетами, державний податковий орган знімає банк з обліку та складає довідку про зняття з обліку платника податків, яка надсилається до органів державної реєстрації.

Якщо після проведеної перевірки комерційного банку встановлено факт заборгованості його перед бюджетом, державний податковий орган не знімає його з обліку, а складає повідомлення про наявність обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за спеціальною формою, яка надсилається ліквідаційній комісії. Вимоги податкових органів мають задовольнятися в першу чергу за рахунок виручки від реалізації ліквідаційної маси. Комерційний банк знімається з податкового обліку, якщо він погасив заборгованість перед бюджетом.

Коли комерційний банк не має майна, якого б вистачило, аби погасити заборгованість перед бюджетом та задовольнити вимоги інших кредиторів, такий банк ліквідується в порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Цією статтею передбачено, що в разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до арбітражного суду із заявою стосовно порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви стосовно порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Недодержання цього порядку є підставою для відмови внести запис про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Після завершення розрахунків з кредиторами та бюджетом складається ліквідаційний баланс.

П'ятий етап. Розглядається та затверджується ліквідаційний баланс комерційного банку органом, який призначив ліквідаційну комісію. За результатами розгляду приймається ухвала про затвердження (чи не затвердження) ліквідаційного балансу та (у разі затвердження балансу) про ліквідацію юридичної особи.

Шостий етап. Після закриття рахунків, зняття з податкового обліку та затвердження ліквідаційного балансу комерційний банк звертається до відповідних органів внутрішніх справ та здає свої печатки та штампи. Документи, які належать комерційному банку і підлягають довгостроковому зберіганню, здаються в архів.

Сьомий етап. Заключний етап ліквідації комерційного банку зводиться до виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На підставі цих документів орган державної реєстрації приймає рішення про відміну реєстрації та позбавлення ліквідованого комерційного банку статусу юридичної особи. Позбавлення такого статусу є основою для виключення комерційного банку із Державного реєстру. Інформація про це надсилається в десятиденний строк до органів статистики та державної податкової служби.

У законі „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказано, що при прийманні справи до арбітражного суду представляється набір документів і поточний баланс. Після приймання документів на першому засіданні суду призначається ліквідаційна комісія. Ця комісія складає ліквідаційний баланс.

При банкрутстві підприємства складається два баланси (до і після роботи ліквідаційної комісії). Перший баланс – баланс, що санується – це баланс, що передує ліквідації. Він складається на будь яку дату і тільки на основі інвентаризації. Бажано, щоб баланс був складений не по історичній вартості, а по реалізаційній вартості.

Таким чином, під ліквідацією комерційного банку у разі банкрутства розуміють такий спосіб припинення суб'єкта господарювання, при якому на майбутнє неможлива будь-яка діяльність та його існування і який пов'язаний з ліквідацією його справ і майна, відсутністю правонаступника.

Література:

1. Гоcподарcький Кодекc Yкраїни від 16 cічня 2003 рокy N 436-IV.// Відомоcті Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, N 19-20,N 21-22, cт.144.

2. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Закон України прийнятий Верховною Радою України від 14.05.1992  № 2343-XII

3. Огляд найновіших законодавчих та нормативно-правових актів з питань банківської діяльності // Вісник НБY. -2009. -№2. –C.34-36.