к.е.н., доцент Квасній Л.Г.
Дрогобицький державний педагогічний університет
імені Івана Франка
Для умов України сталий розвиток може бути
визначений як процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого
задоволення
хоч би мінімально необхідних потреб всіх
членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності
навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи і
вимогами людей усіх поколінь [1, с. 42].
З урахуванням особливостей нинішнього періоду, який переживає Україна, цілями сталого
розвитку держави повинні стати:
1. Соціальна справедливість — встановлення
гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей для
досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя.
2. Економічне процвітання — забезпечення
можливостей, мотивів і гарантій праці громадян, якості життя, функціонування
ефективної економіки та раціонального споживання матеріальних ресурсів.
3. Забезпечення високої якості стану
навколишнього природного середовища — створення умов всім громадянам для життя
в здоровому навколишньому середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і
відновлення біорізноманіття.
4. Раціональне ресурсокористування —
створення системи гарантій раціонального використання всіх видів ресурсів на
основі дотримання національних інтересів країни та збереження ресурсів для
майбутніх поколінь.
5. Демографічна стабільність — формування
ефективної державної політики з метою збільшення тривалості життя і
стабілізації чисельності населення України, надання всебічної підтримки
молодим сім'ям, охорона материнства і дитинства.
6. Міжнародне співробітництво — активна
співпраця з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою досягнення
загальнопланетарної стабільності та злагоди [1, с. 25].
Першочерговим завданням трансформації
українського суспільства при переході до сталого розвитку є активізація
найширших верств населення, їх творча участь у здійсненні реформ. Основним
важелем виступає демократизація суспільних відносин, що є вагомим компонентом
перехідного процесу [1, с. 33]. Для реалізації завдань сталого
розвитку важливою є паритетність використання природних
ресурсів для сучасних і прийдешніх поколінь. Необхідно переорієнтувати збалансувати галузеву і внутрігалузеву структури господарського
комплексу у відповідності до нових соціальних і економічних умов [2].
Для переходу на принципи сталого розвитку
необхідними є економічні реформи, стратегічним напрямом яких має стати
посилення їх соціально-екологічної спрямованості, що реалізується через
вирішення наступних основних завдань: покращення соціально-економічних та виробничих умов праці; підвищення реальних доходів населення на базі державного регулювання
заробітної плати та пенсійного забезпечення; зростання
освітнього і культурного рівня населення.
Виходячи з
безумовного пріоритету розвитку людини, необхідності полегшення тягаря
економічних реформ і водночас забезпечення їх підтримки з боку широких верств
населення, держава повинна забезпечувати зайнятість працездатного населення та
підтримувати непрацездатні верстви. Важливим
є також забезпечення безкоштовних базових медичних послуг та гарантування
отримання безоплатної освіти.
Зміни в соціально-економічній сфері та
екології потребують реформування суспільно-політичної системи й адекватних
інституційних перетворень, що покликані забезпечити соціальну стабільність
держави. Одним з найближчих завдань у цій галузі є забезпечення прав і свобод
громадян, що здійснюється в рамках формування відкритого суспільства, покликаного забезпечити
посилення ролі основних груп населення в формуванні соціально-економічних
перетворень за умови існування правової держави.
Важливою ознакою розвитку процесу
демократизації в Україні є підвищення ролі неурядових організацій, які являють
собою авангард подальшого руйнування монополізму в політиці, управлінні,
соціальній та екологічній організації суспільства, формуванні держави
відкритого демократичного типу.
Перехід до сталого розвитку повинен
відбуватися в рамках раціонального поєднання ефективного функціонування
ринкової системи та державного регулювання економіки шляхом координації дій у
всіх сферах життя суспільства, переорієнтації суспільно-політичних відносин,
соціальних, економічних, екологічних і політичних інститутів держави.
Реалізація цілей сталого розвитку перш за
все пов'язана з активною структурною політикою в сфері матеріального
виробництва. Вона полягає в створенні високорозвиненого народногосподарського
комплексу і відповідає вимогам ринкового господарства і екологічної безпеки [3, с. 43].
Основою
структурної політики держави мають стати:
побудова соціально орієнтованої ринкової економіки; екологізація
виробництва, зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище і
матеріалоємності, перехід на нові методи антропогенної діяльності, в основу
яких покладено екологічно безпечні технології; підвищення рівня збалансованості
економіки за рахунок переорієнтації виробництва засобів виробництва на задоволення
потреб населення.
Отже, сталий розвиток потребує формування ефективного
виробництва в поєднанні із зміною структур споживання, в першу чергу — в
промисловості, аграрному секторі, енергетиці. Це дозволить забезпечити
економічне зростання при одночасному зменшенні витрат енергії, сировини і
відходів.
Список використаних літературних джерел
1.Проблеми сталого розвитку України. К.: “БМТ”, 2009, 423 с.
2.European Foundation: Sustainable Development. http://susdev.eurofound.ie
3.Програма дій “Порядок
денний на 21 століття”/ Переклад з англійської: ВГО “Україна. Порядок денний на
21 століття”.— К.:Інтелсфера, 2007.—
360 с.