економічної науки/7

Кулик С.Б.

Національний гірничий університет

УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Податок на додану вартість (ПДВ, value added tax, VAT) зазвичай визначається як податок на суму, додану продавцем товару або послуги на вартість виробництва чи покупки цього товару або послуги (у цю вартість не включаються: зарплата персоналу, витрати на послуги і товари, придбані у неплатників ПДВ). [1]

Основним законом, що регулює застосування ПДВ в Україні є закон "Про податок на додану вартість", № 168/97-ВР від 03.04.97.

Стаття 6 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04 97 р. визначає використання на всій території ставки ПДВ в розмірі 20% бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Проте, цей же Закон визначає використання ставки в 0%. Насправді відсоткова ставка в 0% має винятково технічне значення, і створена задля забезпечення неможливості подвійного оподаткування чи у випадках відсутності бази оподаткування, тобто споживання в Україні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.97 р. оподаткуванню за 0% ставкою підлягають:

— поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

— поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що:

1) використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

2) використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн;

3) входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

— поставки для заправки або постачання повітряних суден, що:

1) виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

2) входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування;

— поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.[2]

Закон України «Про податок на додану вартість» детально визначає усі випадки використання 0% і 20% ставки ПДВ, а також випадки коли даний податок не використовується.

Одже, податок на додану вартість є непрямим податком, і створений задля втілення перш за все фіскальної функції. Тобто основною причиною використання ПДВ на території України – це потреба збільшити доходи держави на фоні зростаючих видатків.

Більшість країн світу, в тому числі і Україна, застосовують податок на додану вартість також задля простеженя всього «шляху» товарів (робіт, послуг) аж до їх потрапляння до кінцевого споживача.

І це логічно. ПДВ - хороший інструмент боротьби з тіньовими оборотами. Сівши один раз на «хвіст» виробничого ланцюжка, він автоматично контролює легальність обігу. Оскільки єдиним способом відшкодування вхідного ПДВ є подальший легальний продаж. [3]

Література:

1. [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://www.yurpraktika.com/article.php?id=10007348

2. Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04 97 р.

3. [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://www.zn.ua/2000/2040/44716