УДК: 330.322.2

к.е.н., доц. В.М. Бровко, Харківський національний автомобільно-дорожній університет

в.о. доц. Н.М. Самородова, Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІНВЕСТИЦІЙНОЇ І ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Анотація

Інноваційна політика тісно взаємопов’язана з інвестиційною діяльністю. Розвиток інноваційної діяльності потребує захисту інвестиційних прав на духовному рівні, розробки конкретних заходів для ефективного використання інвестицій. Для заохочення капіталовкладень необхідно створити сприятливі інвестиційні умови і гарантії.

Annotation

An innovative policy closely взаємопов’язана with investment activity. Development of innovative activity needs defence of investment rights at spiritual level, developments of concrete measures for the effective use of investments. For encouragement of capital investments it is necessary to create favourable investment terms and guarantees.

Вступ.

Розвиток науково-технічного прогресу спричинив нову хвилю інвестування в підприємства, які займаються розробкою нових технологій. Цей процес тісно пов’язаний з інноваціями як основним напрямком іноземних інвестицій. Враховуючи досвід високо розвинутих країн світу, в яких державна інноваційна політика спрямувала на поєднання науки і виробництва, зрозуміло, що без прибутку немає і розвитку. Тому важливим напрямком розвитку країни являється пошук нових технологій, шляхів, методів розвитку виробництва.

Постановка задачі.

Дослідження проблем розвитку інноваційної і інвестиційної діяльності підприємств України.

Методологія.

Актуальність дослідження даної проблеми полягає в зниженні конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, недостатність іноземних інвестицій. Інвестори обережно ставляться до вкладення коштів в втілення нових ідей. Будь-який інноваційний процес носить ризиковий характер, враховуючи наш розвиток України та інноваційному етапі.

Для розвитку інноваційної діяльності перш за все необхідно створити необхідні умови, а саме на законодавчому рівні, захисти права на інтелектуальну власність інноваційних проектів, змінити податкову і амортизаційну політику, направити її на реалізацію інноваційних заходів у високорозвинених країнах розвиток інноваційних проектів здійснюється за рахунок державного фінансування, матеріального зацікавлення персоналу в розвитку інновацій наданням фірмам спеціальних кредитних пільг, створенням пільгового амортизаційного режиму.

Відомо, що країна яка не володіє новими технологіями залишається слаборозвиненою, оскільки продукція її виробництва позбавлена конкурентно-спроможності.

При централізованій економіці в Україні, була норма прибутковості для розвитку нових технологій, що спонукало втіленню нових техтехнологічних процесів. Нинішні рівень використання інновацій дуже низький, що створює проблему конкурентно спроможні вітчизняної продукції. Особливо низький рівень поширенню спроможності наукомісткої продукції, машино-техничної, при цьому експорт сировини і напівфабрикатів досягає більше 80% [1, 2].

Прикро що на національному рівні не використовуються певні дімові заходи для вирішення цієї проблеми немає відповідних законів по підвищеною конкурентно спроможності вітчизною продукції.

На законодавчому рівні не розробляється напрямки, принципи і форми забезпечення конкурентноспроможні вітчизняної продукції. Економічна криза визвала до того низький спад виробництва, призвела до занепаду творчого винахідництва, як вирішеного стимулятора виробництва, що значно знизило економічний розвиток. Загострення загально політичних проблем на рівні країни вплинули на занепад підприємств, організації, науки, використання інноваційних процесів. Заходи по приватизації підприємств відставили проблеми по технологічною відмовленою основних доходів виробництве, створенню конкурентноспроможної продукції і як результат зниження добробуту населення.

Аналізуючи розвиток інноваційної політики розвинених країн можна вирішити такі напрямки: нормативно-правове забезпечення інноваційна діяльність ;державна підтримка малих високотехнологічних підприємств; підбір високоефективних технологій виробництва, що підвищують конкурентоспроможність продукції; держави підтримки і стимулювання інвесторів які вкладають кошти в розвиток високо технологічного виробництва; удосконалення податкові системи, надання державних кредитів на розвиток інноваційної діяльності; надання державних інвестицій на розвиток інноваційних проектів; залучених інноваційних портретів для ви випуску наукомісткої продукції [3].

Розвинені країни весь час ведуть пошук нових напрямків розвитків інноваційної діяльності, засобів підвищення конкурентно спроможності на основі усіх інновацій.

В Україні за останні роки проведення конкурентної політики взагалі практично не бралося до уваги, всі зусилля були направлені на здійснення організаційного редогулування. Це засоби навпаки призупинили розробки техно-технологічних інновацій.

На основі тедитичних положень Й. Шумпетера, К. Гелбрейта, В. Баумола, розробленись пошуки забезпечення конкурентоспроможність на основі заперечення чи впровадження монології. В одних випадках монологія являлась гальмом, а в інших стимулятором розвітку виробництва, його конкурентоспроможності. Теоретичні положення В. Баумола базуються на концентрації виробництва. В період розвитку конкуренції необхідно створювати експериментів організаційно-правові умови для вступу на ринки фірм-конкурентів. Потенційна конкуренція робить постійного сучасну положенію, змушує регулювати монопольні ціни на ринку.

В останній час західні економісти змінили свого точку зору стосовно взаємозв’язку рівня конкуренції і інноваційного розвитку враховуючи, що конкуренція не створює достатні стимули для проведення дослідження, оскільки удосконалення потребують великих фінансових ресурсів, а невеликі фірми не мають такої можливості, та й граній застосування найкращих технологій немає, тому змінюється темпи взвадження нових інноваційних процесів. Монополістична конкуренція дає можливість широкого розвитку асортименту і якість продукції. Розвинуті західноєвропейські країни направляють свою політику на консультацію капіталу і монополізацію виробництва, що приводить до звільнення, їх капіталу, зростання доходів і ринкової влади. Підвищення рівня конкуренції виробництва змінює форми, удосконалює методи виробництва, підвищує якість продукції. Уряд цих країнах створює всі умови для стимулювання конкуренції всередині монополії, захищає від зовнішніх конкурентів, регулює умови діяльності на внутрішньому риску.

Україні свою економічну політику направила цілком в протилежному напрямку, не враховуючи тих змін які відбулися в конкурентній боротьбі за останні десятелвття під впливом науково-технічного процесу і глобалізації риску.

В Україні навики всі зусилля направлені на розкручення великих об’єктів, підтримки малого і середнього бізнесу. В результаті такої політики країна лишилася потужних виробничих, науково-технічних комплектів. Проводили антимонополізацію, розробивши гігантські комплекси, країна досягла високої собівартості продукції і збитковості виробництва, зростання інфляції, збільшенню дефіциту фінансових ресурсів. Розкручення підприємств в Україні не передбачало створено окремих підприємств які конкурували між собою виробляючи однакову продукцію вона тільки збільшує масштаби тіньової економіки. Тіньова монополізація, яку очолює керівництво самих підприємств за підтримки влади і криміналітету посилає занепад країни у всіх напрямках. Високого рівня досягла також регіональна місцева влада, вводили обмеження на розподіл продукції, встановленням місцевого ціноутворення [4, 5].

Із зростання кількості малих підприємств значно упало продуктивність праці, що звичайно ще більше знизило конкурентоспроможність продукції, підвищило розвиток нечесної конкуренції у всіх її проявах (підрив репутації конкурента, фальсифікації про його продукцію., зниження цін з метою розорення конкурента, використання торгової марки та упаковки конкурента ухилення від сплати податків, використання інтелектуальної власності конкурента).

Отже, конкурентна політика України цілком потребує корінного перегляду, оскільки вона діє в противагу світового розвитку. В Україні немає закону, який би регламентував правові основи підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, необхідно на національному рівні встановити податкові пільги з інвестицій у наукові дослідження і розробки, удосконалити амортизаційну політику, яка довела б можливість застосовувати прискорену амортизацію для нових технологій і успадкування, що визначалось розвиток інновацій.

Серед напрямків розвитку інновацій необхідно вдосконалювати можливих залучення іноземного капіталу і сприяти розвитку малих підприємств у науково-технічній середі і розвивати впровадження технологічних інновацій за допомогою проведення цілеспрямованої цінової політики на кінцеву продукцію. Підвищеню конкурентоспроможності в Україні повинно базуватися на заходах державного рівня, які б ліквідували економічні і адміністративні перешкоди впровадження досягнень науково-технологічного процесу, створювали сприятливі фінансово-економічні умови розвитку інновацій.

Список літератури.

1. Пономаренко В.С., Гриньова В.М., Лисиця Н.М., Ястримська О.М., Економічні та соціальні аспекти управління інвестиційною діяльністю. – Харків: Вис. ХДЕУ, 2003, -180с.

2. Лосева С., Зубкова В. Фінансово-інвестиційний потенціал підприємства й управління інвестиційним процесом // Економіст. – 2000. - №11. – С. 52-54.

3. Лушкін В.А. Інвестиції та економічний розвиток. – Житомир: Вид-во "Житомир", 2002. – 256 с.

4. Мельник М.Ф. Розвиток інвестиційного ринку в Україні // Регіональні аспекти. – 2002. - №6(25). – С. 55-57.

5. Скворцов І.Б. Ефективність інвестиційного процесу: методологія, методи і практика. – Львів: "Львівська політехніка", 2003. – 311 с.