Економічні науки / Фінансові відносини

 

Дикун О.В.

Науковий керівник Мороз О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Бюджетне регулювання розвитку економіки

 

В умовах змішаної економіки, яка сьогодні є характерною рисою більшості економічних систем розвинених країн світу, державне регулювання – об’єктивно необхідний елемент їхнього розвитку й удосконалення. Тут треба враховувати й те, що у другій половині XX століття кардинально змінилися наукові погляди на кінцеву мету економічного розвитку. У центрі уваги стає людина, її інтереси і добробут, а не багатство взагалі, і, відповідно, не виробництво, а споживання.

Для досягнення цієї мети потрібні надійні й ефективні механізми державного регулювання економічного і соціального розвитку. Звичайно, центральне місце тут належить бюджетній системі, яка упродовж століть довела свою ефективність і надійність. Сьогодні суть питання полягає в тому, наскільки держава в особі законодавчої і виконавчої влади зможе ефективно використати бюджетний механізм регулювання економічних і соціальних процесів в державі для досягнення кінцевої мети свого розвитку. Звісно, в умовах демократії усі ці дії й заходи повинні дістати законодавче закріплення, тобто знайти відображення у бюджетному законодавстві.

Бюджетне регулювання – це здійснення державою функцій управління економічними і соціальними процесами при використанні фінансів. Використовуючи фінанси, держава шляхом встановлення форм і методів мобілізації фінансових ресурсів і їх використання стимулює або локалізує ті чи інші явища і процеси в державі.

В умовах планово-адміністративної економіки бюджетне регулювання було суттєво обмежене, та зводилось до механічного збалансування доходів та видатків окремого бюджету, шляхом зменшення фінансування по окремих статтях видатків відповідно до прогнозованих доходів ще на стадії планування бюджетного процесу. Враховуючи нові умови розвитку економіки нашої держави, вважаємо за доцільне розгляд категорії бюджетного регулювання з позицій, коли бюджетні показники є об’єктом у системі управління бюджетами або важелями в системі керування економікою. Тобто, ресурси, що централізуються в бюджетах різних рівнів, а також перерозподіляються між ними в ході здійснення бюджетного регулювання, розглядаємо як інструменти, важелі досягнення поставлених суб’єктом управління цілей. Наприклад, здійснення загальнодержавної бюджетної політики, регулювання соціально-економічного розвитку країни, окремих її територій, тобто проведення регіональної політики, опосередкованого втручання держави в діяльність суб’єктів мікроекономічного рівня господарювання, стимулювання чи стримання певних економічних явищ, процесів, підвищення рівня добробуту населення, тощо.

Такий підхід  повністю відповідає загальноприйнятим теоретичним засадам управління бюджетною системою, що являє собою комплексний процес. Так, з одного боку, суспільство використовує бюджетний механізм для управління економікою та сферою соціально-культурного розвитку держави. А з іншого, бюджетна система України є самостійною, тобто об’єктом управління, що вміщує державний та місцеві бюджети, позабюджетні фонди [1].

Так, виділяючи кошти на розвиток економіки, держава стимулює розвиток таких виробництв, які в умовах ринку не можуть забезпечити свій розвиток за рахунок власних ресурсів. Шляхом диференціації ставок і пільг досягається прискорення або стримування розвитку окремих виробництв, робіт та послуг.

Бюджетна система держави займає провідне місце у вирішенні завдань створення сприятливого середовища для розвитку та функціонування економіки та соціальної сфери. Це зумовлено тим, що ринкова економіка об’єктивно вимагає розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між окремими соціальними групами населення, підприємницькими структурами і територіями. Світовий досвід свідчить, що у більшості країн з розвинутою ринковою економікою, частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через бюджетну систему, сягає від 30 до 50 відсотків. Масштаби та тенденція, щодо частки фінансових ресурсів, що перерозподіляється через бюджетну систему дають підставу стверджувати про подальшу зростаючу роль держави у здійсненні макроекономічного регулювання.

Бюджетний механізм є складовою ланкою загальної системи макроекономічного управління, яка в значній мірі визначає характер економічної системи в цілому. Формування і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення загальнодержавних потреб, а також потреб підприємницьких структур і населення здійснюється на основі відповідних нормативних актів, які послужили основою для розробки методичних положень. Методичні положення визначають техніку мобілізації і використання цих ресурсів, обов’язки суб’єктів, що приймають участь в цих процесах тощо. Тобто, бюджетний механізм являє собою принципову схему практичного використання фінансів в економіці держави, їх впливу на відповідні процеси на рівні держави. Разом з тим, він має свої відмінності в практичному застосуванні на рівні держави, підприємницької структури, фінансового інституту чи групи громадян.

Держава перетворилася на великого підприємця, споживача й інвестора, банкіра, позичальника й експортера капіталу. За допомогою видатків на капіталовкладення, які становлять від 5 до 30 % від загального обсягу державних видатків, держава досить активно впливає на норму нагромадження, її рівень та динаміку, чим значною мірою сприяє прискоренню темпів оновлення капіталу й економічного зростання.

Багато нових видів продукції й навіть цілих галузей промисловості виникли завдяки безпосередній фінансовій підтримці держави. Сфера державної інвестиційної діяльності значна, вона охоплює в провідних промислово розвинутих країнах світу від 5 до 20 % від валових капіталовкладень. Загальновизнано, що державні інвестиції й субсидії приватним особам і промисловості сприяють поліпшенню можливостей виробництва та зростанню суспільного добробуту.

Слід наголосити й на досить великому впливі видатків на економіку для регулювання ринкових відносин. Механізм функціонування державних видатків сприяє розвиткові внутрішнього та розширенню зовнішніх ринків збуту. Зросло втручання держави й у сферу міжнародних валютних, фінансових, кредитних відносин і товарного обміну. Збільшився експорт державного капіталу, ще вагомішим стало його місце в загальному обсязі капіталу, що експортується. Зросла роль держави як гаранта вивозу приватного позичкового капіталу. Через численні державні компанії й організації, на які покладені функції страхування експортних кредитів, вона певною мірою контролює його формування і рух. Значна частина експорту кредитується державою на пільгових умовах, експортери товарів і послуг користуються досить широким колом вивізних премій. Таким чином, державні видатки на економічні цілі стали одним із засобів впливу на економічні процеси. Загалом у країнах з розвинутою ринковою економікою видатки, зумовлені економічними функціями держави, становлять від 10 до 15 % від валового внутрішнього продукту і від 20 до 35 % від загальної суми державних видатків. Для порівняння: в Україні такі видатки становили в 2008 році, відповідно, 4,1 і 14,7%. Ці фінансові ресурси беруть безпосередню участь у процесі розширеного відтворення, постійно перетворюються в самозростаючу вартість – капітал.

Наведені вище положення можуть бути використані в сучасних умовах в Україні. Зокрема, підсумовуючи вищесказане та підкреслюючи об’єктивну необхідність бюджетного регулювання, слід зазначити, що бюджетній механізм є особливим економічним способом перерозподілу фінансових ресурсів, пов’язаних з відокремленням частини валового внутрішнього продукту в руках держави та її використанням для задоволення потреб суспільства. За допомогою бюджетного механізму здійснюється відображення інтересів суспільних груп, які реалізуються через систему виборчого права.

Значно впливає на розвиток економіки бюджетне регулювання при фінансуванні окремих галузей і видів господарської діяльності. Для цього використовуються переважно дві форми – пряме бюджетне фінансування окремих підприємств, видів діяльності, а також певних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету у формі відстрочки платежів, недоплати з платежів тощо.

В умовах ринку пряме бюджетне фінансування економіки у будь-якому вигляді суперечить самій суті ринкової економіки і є найнеефективнішим методом бюджетного регулювання. У перспективі воно повинно бути замінене різними формами кредитування, де за допомогою коштів бюджету мають створюватися сприятливі умови надання кредитів комерційними банками.

Міжнародна практика свідчить, що з розвитком економіки держави, зростає обсяг державного перерозподілу валового внутрішнього продукту, а, отже, і підвищується роль бюджетного механізму, який є в даному випадку найдосконалішим інструментом, за допомогою якого держава здійснює покладені на неї Конституцією функції. Переважна більшість держав у світі за допомогою бюджетного механізму перерозподіляє не менше третини ресурсів по відношенню до валового внутрішнього продукту. І тут постає питання у винаході найбільш виваженого і ефективного способу мобілізації і перерозподілу, що можливо зробити за рахунок науково-теоретичних розробок усіх без винятку елементів бюджетного механізму. За рахунок активного використання елементів бюджетного механізму держава може активно впливати на соціальний та економічний розвиток її окремих регіонів, здійснювати активні перетворення у господарстві, впливати на стабілізацію економіки держави. Створення умов для розвитку окремих адміністративно територіальних утворень в умовах трансформації економіки може здійснюватися на основі активного використання державою регуляторної політики за допомогою здійснення перерозподілу через бюджет.

Посилення функцій бюджетного механізму, необхідно вдосконалювати в напрямку підвищення ефективності управління доходною та видатковою частинами бюджету. У цьому сенсі вважаємо за необхідне сформулювати основні аспекти, за якими може відбуватися вдосконалення бюджетного механізму, як на сучасному етапі, так і в перспективі свого розвитку, серед яких наступні:

-    збільшення обсягів фінансових ресурсів держави для надання суспільно-необхідних благ, підвищення ефективності їх використання;

-    враховуючи виявлені недоліки стосовно неефективного використання державних коштів, спрямованих на фінансування окремих програм пільгового оподаткування в Україні, потребує удосконалення система контролю за витрачанням бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу;

-    здійснення політики, направленої на скорочення дотацій та субсидій, введення в дію адресної допомоги для забезпечення підтримки непрацездатних верств населення;

-    потребує уваги детальна розробка обґрунтування необхідності надання такої форми фінансування, як пільгове оподаткування. Надмірна кількість необґрунтованих пільг дає змогу платоспроможним суб’єктам господарювання уникнути оподаткування окремими видами податків.

 

Використана література:

1.     Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.

2.     Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система. – К: Таксон, 2002. – 256 с.