Економічні науки / Регіональна економіка

Гудима Р.Р.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Шляхи активізації інноваційної складової залізничного транспорту України

Вдале географічне розташування України, що утворює природний міст між високоінтегрованою європейською спільнотою і країнами Азії, які нестримно розвиваються, є однією з основних передумов для розвитку транспортної системи.

Глобалізація економіки і розвиток міжнародних економічних відносин, зробили рівень розвитку інфраструктури окремої країни та її транспортної складової найважливішим фактором конкурентних переваг. Рівень розвитку транспорту в окремій країні визначає рівень розвитку її цивілізації. Тому недооцінка значення та ролі транспорту в державі може досить негативно позначитись на економіці країни.

Світова фінансова криза зумовила необхідність визначення нових пріоритетів розвитку української транспортної галузі та вибору нової стратегії підвищення її ефективності.

Кожний вид транспорту має свою специфіку та особливості. Серед всіх видів транспорту, залізничний транспорт користується чималим попитом і займає найбільшу питому вагу в інтенсивності вантажоперевезеннях.

Потреба удосконалення системи роботи залізниць та перевезень ними, підкріплюється необхідністю формування конкурентного середовища в галузі як такій, що орієнтує перехід інших секторів економіки до ринкової трансформації на базі інноваційної моделі розвитку та функціонування. Прискорення розвитку залізничних перевезень є об’єктивною складовою таких перетворень, при цьому важливо врахувати, що вирішення нових проблем за допомогою використовуваних десятиліттями заходів управління не є ефективним.

Однією з найбільш важливих галузей економіки України, де вкрай необхідне застосування інноваційних методів розвитку і є залізничний транспорт. Проте ефективність процесу застосування інновацій можливий у разі існування в Україні цілісної та комплексної інноваційної системи, і зокрема участь держави в її активізації є ключовою.

Інновації забезпечують фінансову ефективність і стійкість економіки не тільки в швидковідтворювальному секторі високих технологій, але і в усіх сегментах економіки країни.

Останнім часом розвиток транспортної системи переживав не найкращі часи. Останні тенденції спаду рівня суспільного виробництва викликали значне скорочення обсягів перевезень, що в сукупності з інфляційними процесами значно зменшили прибуток та погіршують і так вкрай тяжкий стан галузі.

Найголовнішою та складною проблемою українських залізниць є старіння основних фондів. Загальний ступінь зносу основних фондів залізниці становить 56%, у тому числі, рухомого складу – 68%. Значна частина колій змонтована на дерев’яних шпалах, що вже прийшли в непридатність. Негайного ремонту потребують 30% колій [1]. Враховуючи те, що попит на перевезення щороку зростає, все це вимагає великих витрат на ремонт рухомого складу та створює небезпеку втрати технологічної стійкості залізничного транспорту.

Модернізація залізничного транспорту передбачає збереження і реконструкцію існуючої та будівництво нової залізничної мережі з можливою швидкістю руху до 300 км/год. Такі магістралі спеціалізуватимуться на пасажирських перевезеннях, у тому числі, міжнародних. Дві такі магістралі вже діють в Україні. Першу швидкісну лінію Київ-Харків було введено в експлуатацію 11 липня 2002 року, а другу – Київ-Дніпропетровськ – 1 серпня 2003 року. Поступово модернізуються інфраструктурні об’єкти залізниці: колійне господарство, термінали, вокзали, готелі, пункти зв’язку тощо.

Слід зазначити, що Укрзалізниця співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями з проектів, спрямованих на підвищення пропускної спроможності залізниць і відновлення основних фондів. Водночас, рівень кредитних рейтингів залізниць країни обмежується такими факторами як:

Ø значні прогнозовані терміни окупності проектів;

Ø несприятливе середовище ведення бізнесу;

Ø відсутність чітких механізмів захисту інвестицій;

Ø значний податковий тиск на іноземного інвестора (наприклад, окрім 25%-го податку на прибуток зарубіжний інвестор сплачує 15%-й податок на репатріацію);

Ø залежність діяльності підприємств від державного регулювання.

Сьогодні в галузі залізничного транспорту спостерігається недостатня ефективність системи державного регулювання. Зокрема, нестійкою та негнучкою є система регулювання тарифів. Крім того, під різні системи регулювання підпадають природно-монопольні, конкурентні та потенційно конкурентні види діяльності (не забезпечуються окремим з них сприятливе середовища для їх функціонування).

Враховуючи глобалізаційний характер економіки, послуги, що надаються залізничним транспортом, не відповідають тому асортиментну та якості, чого потребують сучасні споживачі.

Перелічені основні проблемні ділянки залізничного транспорту України, дозволяють виділити наступні пріоритети напрями підвищення ефективності інноваційного процесу на ньому:

ü удосконалення системи управління на залізничному транспорті по всіх видах перевезень (оскільки єдині методи менеджменту не придатні для отримання бажаних результатів);

ü виділення залізниць з-під державного регулювання (наприклад, шляхом створення залізничної корпорації);

Оскільки, поєднання функцій господарської діяльності і державного регулювання в одному галузевому органі державного управління стримує розвиток ринкових стосунків в галузі і перешкоджає розвитку конкурентного середовища.

ü залучення в галузь залізничного транспорту приватного сектору;

Пошук джерел фінансування залишається однією з основних задач збереження та нарощення транспортно-економічного потенціалу країни. Приватний сектор повинен виконувати проекти по будівництву нових залізниць з подальшою їх експлуатацією, щоб скоротити витрати уряду і зменшити тарифи при зростанні попиту і продуктивності. Залучення приватних коштів має особливе значення, коли існуюча залізнична інфраструктура є малоефективною, тобто не відповідає умовам ринку.

Враховуючи досвід провідних промислово розвинутих держав світу, за допомогою поєднання інтересів держави та приватного сектору, тобто так званого, державно-приватного партнерства, можливо вирішити фінансові проблеми з модернізації інфраструктурних об’єктів в умовах, коли держава не може самостійно забезпечити фінансування та проведення заходів, зокрема таких, як чемпіонат з футболу Євро - 2012 [2].

Отже, роль залізничного транспорту у збільшенні інноваційності економіки країни подвійна. По-перше, стимулююча – залізничний транспорт є великим споживачем продукції багатьох галузей економіки, які для реалізації його інноваційного розвитку повинні самі інноваційно розвиватися. По-друге, забезпечуюча – залізничний транспорт, застосовуючи прогресивні технології транспортування, здатний допомогти промисловості розвиватися, застосовуючи інноваційні розробки.

Реалізація продуманої, якісно нової інноваційної політики на залізничному транспорті, на нашу думку, підвищить його конкурентоспроможність, ефективність та соціальну значимість. А також, дасть змогу забезпечити високу якість транспортних послуг, що будуть відповідати міжнародним стандартам.

Список використаної літератури:

1. Статистичний щорічник України за 2007 рік [Текст] / За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Консультант, 2008. – 571 с.

2. Вольфрам Ребок. Державно-приватне партнерство в Україні. - До. : Arzinger, 2009. - 175 с.