Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Рябокрис В.М., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Психолого-педагогічний аналіз понять «задача» та «завдання».

Враховуючи те, що конструкторська діяльність учнів тісно пов'язана з виконанням творчих завдань і технічних задач, тому слід з'ясувати зміст понять «задача» та «завдання». Різні сфери людської діяльності, в тому числі й наука та техніка, використовують ці поняття досить широко. Фахівці з педагогіки, психології, філософії та галузі науки і техніки по різному підходять до визначення цих понять.

Розв'язання задач будь-якої діяльності - це завжди одержання певних результатів - результатів обчислень, побудови, роботи тощо. Так, А.М.Матюшкін трактує поняття «задача», як спосіб знакового подання завдання однією людиною іншій ( чи самому собі), який вказує на мету і умови її досягнення.

Під задачею, вважає В.О.Моляко, розуміється самостійна проблема, яка задається, формулюється або міститься в умові задачі, потребує від суб'єкта певної дії при пошуку відповіді на те чи інше запитання. А творчою задачею можна назвати таку, яка в цілому є новою, невідомою для суб'єкта або містить значну новизну, що обумовлює значні розумові зусилля, спеціальний пошук, знаходження нового способу її вирішення.

Повніше визначення поняття "технічна задача", на нашу думку, сформулював М.С.Антонюк, як проблемне чи не проблемне завдання інтелектуально-практичного характеру, виконання якого проходить у результаті узагальнення теоретичних і практичних знань.

Наведені визначення не розкривають повністю зміст цього поняття з позиції конструкторської діяльності старшокласників, оскільки не подана їх класифікація.

Задачі, на думку І.І.Бака, доцільно поділити на пізнавальні, практичні, творчі, а в залежності від підготовленості старшокласників до певного рівня творчої діяльності, він розбиває їх на такі групи:

1. Задачі на узагальнення і конкретизацію. Цінність цих задач полягає у формуванні системи узагальнених знань і загальновиробничих умінь.

2. Задачі на конструювання, до конструювання і переконструювання технічних пристроїв.

3. Задачі, розв'язання яких базується на вмінні встановлювати причинно-наслідкові залежності між різними технічними явищами і процесами.

4. Задачі, вирішення яких ґрунтується на вмінні оперувати просторовими образами, співвідношеннями і залежностями.

Процес конструкторської діяльності ряд педагогів-науковців пов'язують із вирішенням конструкторських, технологічних та організаційних задач. Наведемо їх узагальнену характеристику:

• конструкторські (розвивають творче мислення, формують уміння спланувати та розробити конструкцію виробу тощо): аналіз конструкції; на вибір оптимального варіанту принципової схеми конструкції; на підвищення міцності, стійкості, надійності виробу; на вибір способів усунення шкідливої дії чи явища; на визначення оптимальної форми, числа деталей , способів їх кріплення; на вибір чи заміну матеріалів, які потрібні для виготовлення виробу; на внесення змін, які полегшують виріб та роблять більш його зручнішим в експлуатації; на внесення змін в розміри із збереженням співрозмірності частин, деталей виробу; на розширення чи звуження параметрів дії виробу тощо;

• технологічні (формують уміння планувати процес виготовлення, складання виробу тощо): на вибір раціональних способів розмітки та контролю; на використання пристосувань, які економлять час, матеріали та зусилля, а також дозволяють виконати складні операції; на вибір технології, яка надає можливість економко використовувати матеріали, зусилля та поліпшити якість виробу;

• організаційні (вміння планувати, організовувати, регулювати та самоконтролювати конструювання виробу): на раціональну організацію праці в бригаді; на раціоналізацію робочого місця; на розширення параметрів використання інструменту та пристосувань; на вдосконалення трудових прийомів.

Щодо поняття «технічне завдання», то його можна розглядати як певну послідовність технічних задач, розв'язання яких забезпечить вдосконалення чи створення виробу (пристрою), що здійснюється за вказівкою вчителя або за власним задумом.

Таким чином, конструкторська діяльність старшокласників як одна із основних складових допрофесійної підготовки слід здійснювати на основі проектно-технологічної системи. Це зумовило постановку таких питань:

1) формування техніко-конструкторських знань, умінь і навичок;

2) виявлення і розвиток творчих можливостей, що визначаються схильністю старшокласників до техніки та технічної творчості, конструювання, технічного мислення, просторової уяви та технічної спостережливості, чітко вираженої зорової та моторної пам'яті;

3) розширення та поглиблення знань, умінь і навичок загально-трудового характеру в процесі виготовлення виробів.

Ефективність вирішення таких завдань, як свідчить аналіз теоретичних джерел, залежить від багатьох чинників: змісту завдання для старшокласників певних вікових категорій, вибору об'єктів конструювання та виготовлення, підібраного вчителем «педагогічного інструментарію».