Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Матвієнко Р.О., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Психологічні особливості старшокласників при виборі професії.

В педагогічній літературі можна зустріти декілька підходів до визначення вікового періоду для формування готовності школярів до професійного самовизначення. Багато дослідників (Є.Клімов, Н.Пряжников, С. Чистяков та інші) вважають, що кожний віковий етап має специфічні особливості щодо вирішення зазначеної задачі. Так, для учнів 1-8 класів основною роботою можна вважати формування "загальної готовності" до професійного самовизначення. Для учнів 9-11 класів цю роботу треба переорієнтувати на допомогу у виборі конкретної спеціальності та професії. Але виходячи з того, що саме в період ранньої юності головна увага молодої людини зосереджується на розвитку мотиваційної сфери особистості, визначення свого життєвого шляху, формування світогляду та ін., саме в цей період можна говорити про професійне самовизначення, яке, як вже зазначалося, має велике значення для вибору професії. З іншого боку, слід враховувати індивідуально-типологічні особливості учнів. Згідно з матеріалістичною теорією про типологічні індивідуальні особливості вищої нервової діяльності кожна людина володіє природженими психофізіологічними властивостями. Деякі властивості психіки передаються і зберігаються майже все життя. Сила та рухливість нервових процесів є стабільними властивостями нервової системи. Здобувши одну спеціальність, хтось досягає великих успіхів, хтось – менших. Це пояснюється індивідуальністю нервової системи людини, тому деякі характерні психофізіологічні особливості сприяють швидкому оволодінню певними спеціальностями і в той же час перешкоджають успішній діяльності в інших. Вчення І. Павлова про вплив центральної нервової системи на динамічні особливості поведінки виділяє три основні властивості нервової системи: силу, врівноваженість, рухливість збудливого і гальмівного процесів, а також два типи нервових процесів: сильний і слабкий. Їхнє поєднання дає чотири основні типи темпераменту.

Властивості і тип нервової системи вважають професійно важливими характеристиками. Наприклад, люди з сильним типом нервової системи можуть виконувати складну, напружену й відповідальну роботу, годинами сидіти перед пультом управління і бути готовими до екстрених непередбачених дій, зберігати витримку і самоконтроль. Це стосується диспетчерів аеропортів, операторів енергосистем, потокових ліній сталеливарних цехів, апаратників хімічних виробництв і т.п. Людям із слабким типом властива мала витривалість нервової системи. Але цей недолік завжди компенсується високою слуховою, зоровою чутливістю, що дає переваги при оволодінні професіями з підвищеними вимогами до м'язово-суглобової чутливості рухового аналізатора, точності окоміру. Це стосується перш за все професій годинникової та радіоелектронної промисловості, де передбачається точна робота з дрібними деталями .

Ф. Парсонс виділив три основні чинники успішного вибору професії: правильна самооцінка схильностей, здібностей, інтересів, прагнень, можливостей і обмежень; знання того, що потрібне для успішної діяльності за вибраною професією; уміння співвіднести результати самооцінки із знаннями вимог професії. Психологи Л. Виготський, О. Леонтьев, А. Петровський, С. Рубінштейн обґрунтували важливу закономірність: розвиток особи відбувається в діяльності, причому лише в тій, яка насичена елементами творчості і викликає в людини позитивне ставлення до даного виду праці. Будь-яка діяльність, у тому числі й трудова, представляє процес взаємодії індивіда з дійсністю, в якому й відбувається становлення його як особистості. Ставлення індивіда до трудової діяльності – це не просто психофізіологічне, але і соціальне явище, якому соціологи приділяють виняткову увагу. На їхню думку, ставлення людини до праці обумовлене трьома головними чинниками:

1) соціально-економічним;

2) технологічним або функціональним (можливістю розвитку сутнісних творчих здібностей у даної особи в конкретному виді діяльності);

3) психолого-педагогічним (трудовою спрямованістю, змістом та інтенсивністю мотивів, інтересів, схильностей, здібностей, світоглядом, вольовими та іншими сторонами психічної структури особи).

Оскільки об'єктом діяльності профорієнтації є процес професійного самовизначення людини, важливо в першу чергу сформулювати групу принципів, якими керуються (або повинні керуватися) дівчата й хлопці, вибираючи собі професію та місце в соціальній структурі суспільства. Принцип свідомості у виборі професії виражається в прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особові потреби в трудовій діяльності, але йі принести якомога більше користі суспільству. Таким чином правильний вибір професії залежить не тільки від індивідуально-типологічних відмінностей учнів, а й від їх пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів. Визначити індивідуально-типологічні особливості учнів важче, ніж їхні інтереси до того чи іншого предмету. Виходячи з цього профільні класи є тією ланкою, яка допомагає педагогу визначити галузь майбутньої діяльності старшокласника.