Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Демченко П.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Використання новітніх інформаційних технологій

Сучасне суспільство нерідко називають інформаційним, тобто суспільством нового соціального зразка, яке є результатом «другої індустріальної революції», базованої на розвитку мікроелектронних технологій. Інформаційне суспільство включає такі складові, як інформаційні послуги, інтелектуальні інформаційні технології та технології зв'язку, характеризується значним впливом науки на економічні відносини тощо.

Новітні інформаційні технології стали одним з найважливіших чинників, що впливають на розвиток суспільства. Становлення в Україні інформаційного суспільства неможливе без широкого використання в усіх сферах суспільного життя нових інформаційних технологій, підвищення ролі інформаційних ресурсів у формі електронних даних, динамічного розвитку глобальної комп'ютерної мережі Інтернет та доступу до неї широкого кола користувачів.

Сфера застосування нових інформаційних технологій і розвинених засобів комунікацій величезна. Вона включає різні аспекти, починаючи від забезпечення простих функцій службового листування до системного аналізу і підтримки складних задач прийняття та підтримки рішень. У свою чергу, концептуальним етапом в розвитку інформаційних технологій є створення і використання експертних систем в економіці, виробничій сфері, освіті і державному управлінні.

Інформаційна експертна система (ІЕС) –– це сукупність методів і засобів організації, накопичення, застосування інформаційних ресурсів і знань для вирішення складних задач в певній області.

Основною метою нових інформаційних технологій навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

У науковій літературі термін «нові інформаційні технології» визначається як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі та подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування технічними і соціальними проблемами.

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення різних професійних навичок, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Є безліч можливостей використання інформаційних технологій –– від самостійного складання досить досконалих програм, створення своїх сторінок у просторі Internet, дистанційного навчання до занурення у світ найкращих музейних колекцій, бібліотек і, навіть, пограбування банків та розкриття секретних кодів Пентагону.

Досвід просування інновацій не раз підтверджував істину про те, що нові технології, застосовані для вирішення погано сформульованих і недостатньо досліджених проблем, не тільки не приносять очікуваних результатів, але часто навіть погіршують ситуацію. Щось подібне відбувається зараз в області нових інформаційних технологій в навчанні. Не тільки в нашій країні, але і навіть у високотехнологічних країнах ейфорія поголовної переможної комп'ютеризації часто змінюється розчаруванням, появою нових проблем, часто не менш гострих, ніж ті, які висувалися спочатку. Справжній шок переживають викладачі деяких західних університетів, коли усвідомлюють різке звуження обсягу зайнятості внаслідок перекладу на рейки інформаційних технологій операцій доставки інструктивних і навчальних матеріалів, контролю знань і навичок, симуляції складних процесів. Поява ВЗО без викладачів, технологій навчання і тренінгу, в яких центральна роль відводиться дитині, свідчить про те, що на наших очах закладаються основи кардинальної трансформації діяльності освітніх установ.

Важко помилитися, якщо просто сказати, що інформаційні технології треба розвивати в навчальних закладах, що це важливо і відставання тут загрожує втратою технологічних орієнтирів як освітньої системи, так і всієї держави. Але набагато складніше йде справа, якщо спробувати поглянути глибше, якщо задатися метою уяснити внутрішньо властиві об'єкту аналізу властивості організації, функціонування і зв'язків. Це дозволило б більш точно оцінити втрати і здобутки від впровадження або гальмування нових інформаційних технологій, виявити причинно-наслідкові зв'язки і значущі чинники, прогнозувати ефекти і наслідки, технологічно підтримувати ефективну діяльність індивідуумів і колективів.

Відповіді на ці питання повинні бути розвитком або додатком деякої теорії, яка змогла б оцінити, що може вийти, якщо, а також як і чому люди (соціальні системи), користуючись інструментами діяльності, технікою, технологіями і знаннями (технічні системи), виробляють товари, сервіс, цінності науки, культури і мистецтв, які оцінюються споживачем (зовнішнім середовищем). Такої розвиненої соціотехнічної теорії, зв'язуючої в єдину пояснювальну схему відносини технологій, людей і організований вихід їх діяльності, на жаль, не існує, і, може бути, побудувати таку єдину теорію взагалі неможливо. І проте, питання залишаються і інтерес до них не слабшає.