Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Горовий С.М., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Сутність та теоретичні основи дидактичної інтегрології.

Розвиток школи майбутнього передбачає проблемний підхід до побудови змісту професійної освіти, формування цілісної системи загальноосвітніх та фахових знань на засадах інтеграції. Це обумовлено переходом від традиційних лінійних моделей структурування знань до складних, від статичних дидактичних систем до динамічних, від стандартизації змісту освіти до розуміння його множинності та відносності. Ускладнення взаємодії між різними галузями знань як провідна методологічна закономірність сучасного змісту навчання стимулює розвиток інтегративних процесів в освіті. Разом з тим у результаті потреби реалізації нового концептуального підходу до педагогічних систем з педагогіки виділяються нові галузі. Численні розробки з проблем інтеграції в освіті розрізнені. При їхньому об'єднанні у цілісну систему, вводиться поняття «інтегрологія» - галузь наукового знання про сутність, закономірності та застосування інтеграції.

Поняття «інтегрологія» надзвичайно широке, ми ж уживатимемо його в такому значенні: дидактична інтегрологія досліджує інтегративні процеси в теорії та практиці навчально-пізнавального процесу з двох боків - когнітивного (інтеграція зусиль) та технологічного (інтеграція методів, форм навчання тощо). Предметом дидактичної інтегрології є дидактична інтеграція в усіх її проявах, що дає змогу максимально використати не лише різноманітні закономірності та засоби дидактики, але й логічні зв'язки між ними.

Окрім загально-дидактичних у системі наукових методів дидактичної інтегрології домінує специфічний метод кон'юнктивного аналізу. Його використання в структуруванні знань та організації навчального процесу передбачає перехід від комплексу різно-предметних уявлень до єдиного інтегрованого погляду на дидактичну систему. Запровадження в педагогічній практиці інноваційних технологій, зокрема інтегративних, передбачає теоретико-методологічний аналіз структури знань, їхніх світоглядних, освітніх та інших функцій, з'ясування методологічних хиб існуючих концепцій.

Дидактична інтегрологія органічно включається в усі галузі педагогічного знання, доповнюючи та конкретизуючи їх. У педагогічній аксіології різноманітна мета та цінності виховної діяльності, безсумнівно, повинні не додаватися, а саме інтегруватися. Педагогічна антропологія, розглядаючи людину як об'єкт педагогічної дії також спирається на інтегральні критерії (психологічні, фізіологічні, дидактичні тощо). У контексті педагогічної соціології роль дидактичної інтегрології особливо важлива для професійної освіти, яка виконує двоєдине замовлення суспільства - загальноосвітнє (культурологічне) та спеціальне (підготовка фахівця). Педагогічна технологія проектується на технологічну сторону дидактичної інтегрології.

Вихідним етапом у розвитку дидактичної інтегрології є розроблення її понятійного апарату. З метою чіткого однозначного використання терміну «інтеграція» ми проаналізували однокореневі поняття: інтеграція (процес чи стан відбудови, відновлення, поповнення, об'єднання в ціле раніше ізольованих частин, що означає результат інтеграції або дію, що веде до цього результату), інтегратор (фактор, відновник, пристрій для інтегрування), інтегральний (цілісний, єдиний, неподільний стан, пов'язаний інтеграцією, чи специфічний спосіб пізнання), інтегративний (процес, в якому реалізується зовнішня і внутрішня, змістовна і процесуальна сторони інтеграції), інтегрований (цілісний, без внутрішніх суперечностей стан, що задається ззовні), інтеграційний (процес, який реалізується за допомогою інтегративних засобів), інтегрування (процес знаходження цілості за елементами), інтегрувати (повністю виконати інтеграцію), вінтегрувати (поетапно інтегрувати елементи в задану систему з наявністю домінуючих елементів).

Проаналізувавши чисельні означення поняття «інтеграція», формулюється таке його робоче визначення: інтеграція - це процес взаємодії елементів із заданими властивостями, що супроводжується встановленням, ускладненням і зміцненням істотних зв'язків між цими елементами на основі достатньої підстави, в результаті якої формується зінтегрований об'єкт (цілісна система) з якісно новими властивостями, в структурі якого зберігаються індивідуальні властивості вихідних елементів. Перехресні поняття з різним змістом та однаковими обсягами частково збігаються (інтеграція знань та інтеграція форм навчання), доповнюються протилежними поняттями (диференціація знань та інтеграція знань). Між протилежними поняттями можуть бути проміжні, наприклад, часткова інтеграція знань. Особливо важливим є той момент, коли процеси інтеграції та диференціації є протилежними (передбачають одне одного), але не суперечливими: останні несумісні й унеможливлюють одне одного (інтеграція та дезінтеграція).