Аспірантка Філоненко О.С.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського щодо організації діяльності літніх дитячих таборів.

Питання організації виховної роботи з дітьми в літніх дитячих таборах було і залишається актуальним для педагогів. Перебування дитини в літньому таборі носить ефективний характер за умови використання різних видів діяльності в дитячому колективі. Діяльність дитини повинна бути для неї цікавою, змістовною. Вожатим та педагогічному колективу літнього дитячого табору необхідно створити максимальні умови для всебічного розвитку дітей. Потрібно чітко усвідомлювати, що згуртування дітей залежить від методики організації колективної діяльності, що відповідає потребам дитячого колективу на певних етапах його розвитку. Дитячі оздоровчі заклади здійснюють принцип наступності і безперервності виховання, виконують по відношенню до школи компенсуючу функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду отримання перевірки і застосування нових знань і вмінь у різноманітній практичній діяльності, яка наповнена грою, романтикою і базується на розвитку дитячої ініціативи, самодіяльності.

Велике значення в організації цілісного педагогічного процесу має трудове виховання у таборі. Метою трудового виховання є формування у дітей трудових умінь та навичок, розвиток працелюбності, естетичного ставлення до цілей, процесу та результатів праці.[1;с. 209-210].

Важливими для сьогодення є погляди на організацію діяльності літнього табору для дітей великого педагога В.О. Сухомлинського. Вчений зазначав, що дитячий табір надає величезні можливості для розвитку самодіяльності школярів, які протягом тривалого часу об’єднані багатьма спільними справами та самостійно вирішують проблеми, що виникають.

Характеризуючи роботу літнього піонерського табору Павлиської середньої школи Кіровоградської області Василь Олександрович визначив такі його особливості:

- табір організовується на території школи, де вже є сприятливі умови для праці та відпочинку школярів (не потрібно створювати спеціальну матеріальну базу);

- повна самодіяльність дітей: вони все роблять самі, а вихователі та вожаті лише направляють самодіяльність дітей;

- змістовний, цікавий, радісний для дітей відпочинок поєднується з такою ж суспільно-корисною працею. Така праця не перевантажує школярів, оскільки за своєю формою наближається до цікавої гри.

Літній табір повинен працювати протягом трьох літніх місяців, щоб була можливість охопити всіх школярів.

Підготовчу роботу до відкриття табору виконували самі діти: білили та прикрашали кімнати, ремонтували спортивні майданчики, облаштовували кімнати для ігор та відпочинку. Сухомлинський наголошував, що праця учнів в літньому таборі обов’язково повинна відповідати таким педагогічним вимогам: бути посильною, цікавою, відрізнятися суспільно-корисною направленістю, створювати можливість для розвитку змагань і самодіяльності дітей. Учні не повинні перевантажуватися і стомлюватися, робота триває 2-3 години (через кожні 30-40 хвилин перерва по 10-15 хвилин).

Діти виконували посильну сільськогосподарську роботу: займалися прополюванням зернових, технічних, городніх культур, збиранням овочів та фруктів, знищенням шкідників рослин. Завдання можуть бути різними, але головним є те, щоб із запланованою роботою школярі могли впоратися до закінчення діяльності табору. Саме в цьому вбачав Василь Олександрович велике виховне значення: налаштовуючись на хороший результат, діти з великою наполегливістю та віддачею виконують кожний трудовий процес. [4;с.158].

Видатний педагог стверджував, що колективний труд – це могутній виховний засіб в роботі з дітьми.[3;с.8].

Самостійно діти складали план екскурсій, туристичних походів, ігор, суспільно-корисної праці, і це створювало величезні можливості для розвитку учнівської самодіяльності.

З особливою силою виявляється та розвивається дитяча самодіяльність в іграх. Ігровий елемент пронизує все табірне життя. Найбільший інтерес, на думку В.О. Сухомлинського, викликає у дітей гра, яка потребує сміливості, сили, рішучості, кмітливості. В таких іграх діти з великим задоволенням виконують ролі сміливих, відважних людей – мандрівників, військових, тощо.

Самодіяльність школярів в таборі розвивається не на словах, а на ділі, вважав Василь Олександрович, коли вони роблять все самостійно, коли їм надається можливість проявити свої сили в серйозних, значущих справах.

Досить актуальною для сьогодення є думка вченого про те, що часто вихователі, вожаті в таборах оточують дітей дріб’язковою опікою і знищують будь-який прояв самодіяльності. Дитячу ініціативу, творчий задум такі педагоги називають хуліганством. Ситуацію, коли дітям в таборі більше забороняється, ніж дозволяється, коли вся діяльність вихователів та вожатих направлена на те, щоб не допустити порушень можливих заборон – такий відпочинок не можна назвати повноцінним і цікавим.

Важливим в роботі табору є кадрове питання. Діяльністю табору і міцним педагогічним колективом повинен керувати досвідчений педагог. Сухомлинський застерігав, якщо віддати роботу в таборі людям, які не мають чітких знань про виховання – це означає шкодити справі. [2;с.3].

Список використаної літератури.

1. Пігіда В. М. Організація цілісного педагогічного процесу в умовах дитячого оздоровчого табору / В. М. Пігіда //Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.- 2009.- № 6 (169) березень.- С. 209-215.

2. Сухомлинский В. О. Начальник лагеря – не завхоз / В. О. Сухомлинский //Учительская газета.- 1952.- № 65 (13 августа).- С. 3.

3. Сухомлинский В. О. Звено летом / В. О. Сухомлинский //Вожатый.- 1956.- № 6.- С. 8.

4. Сухомлинский В. О. Самодеятельный пионерский лагерь / В. О. Сухомлинский //Советская педагогика.- 1957.- № 10.- С. 157-160.