Канд. фіз.-мат. наук Аніщенко В.О.
Ніжинський державний університет
імені Миколи Гоголя, Україна
Професійна
підготовка вчителя безпеки життєдіяльності у контексті системного підходу
Орієнтація людини на превентивні дії у процесі творення ноосфери дає
можливість освіті бути випереджаючою на шляху вирішення проблем безпеки
життєдіяльності (БЖД) людини як умови сталого розвитку суспільства. Водночас постійне
зростання складності діяльності сучасної людини та її наслідків для довкілля
зумовили необхідність підготовки майбутнього вчителя до викладання основ
безпечної поведінки у школі, яка передбачає не тільки володіння основами
педагогічної теорії, але й знаннями, уміннями і навичками, необхідними для навчання
школярів безпечного життя та діяльності людини. Це актуалізує пошук
нових підходів до змісту і форм навчання, переорієнтації педагогічної освіти на
особистість учителя та учнів, їхній всебічний розвиток і дбайливе ставлення до
власного здоров’я.
Передусім слід згадати, що з 1965 р. у ВНЗ було впроваджено вивчення
„Охорони праці”. У середніх спеціальних навчальних закладах викладалися
„Охорона навколишнього середовища” і „Цивільна оборона”. У 1979 р. було
розроблено методичний курс БЖД для загальноосвітніх шкіл, проте ця дисципліна
з’явилася у школах лише наприкінці 80-х років ХХ ст. [1].
В умовах сьогодення акцентуємо увагу на тому, що до переліку педагогічних
спеціальностей України поки що не внесено спеціальність „вчитель з основ
безпеки життєдіяльності”. З цієї причини у вищих навчальних закладах,
інститутах підвищення кваліфікації у контексті викладання „Безпеки
життєдіяльності” здійснюється спеціалізація вчителів різного фаху. На жаль,
лише незначна частина вчителів України має високий, достатній і середній рівень
готовності до викладання школярам основ безпечної життєдіяльності, що
актуалізує проблему підготовки висококваліфікованих учителів з „Основ безпеки
життєдіяльності” для загальноосвітньої школи.
У науковому, теоретичному контекстах питання підготовки вчителів
природничих дисциплін до викладання основ БЖД в Україні концептуально не
досліджуються. Водночас аналіз міжнародного педагогічного досвіду вітчизняними
науковцями [3] свідчить про наявність цінних напрацювань, які можна використати
у професійній підготовці вчителів до вивчення основ безпеки життєдіяльності в
загальноосвітніх закладах.
Для забезпечення випереджувального характеру освіти майбутніх учителів з
питань БЖД в умовах кредитно-модульної системи навчання потребують розв’язання проблеми,
серед яких виокремимо такі:
·
науково-обґрунтоване переструктурування змісту курсу „Безпека
життєдіяльності” з метою наближення практичної складової фахової підготовки
випускників педагогічних ВНЗ до реальних потреб навчально-виховного процесу
загальноосвітньої школи;
·
розробка методики викладання БЖД у педагогічних вищих навчальних закладах із
використанням інформаційних технологій;
·
удосконалення процесу формування системи знань, умінь і навичок студентів, розширення
їхньої самостійності, розвиток дослідницької компетентності та ін.
Як відомо, дисципліна БЖД інтегрує галузі знань з охорони праці, охорони
навколишнього середовища й цивільної оборони. Водночас аналіз літературних
джерел показав, що зміст організації підготовки вчителя безпеки життєдіяльності
є віддзеркаленням найважливіших змін буття людини та її діяльності у природі,
суспільстві й культурі, зокрема у галузі освіти. У зв’язку з цим вважаємо за
доцільне акцентувати увагу на дослідженні Л.О. Михайлова [2], в якому
автором виокремлено основні функціональні компоненти організації професійно-педагогічної
підготовки вчителя безпеки життєдіяльності:
- гносеологічний компонент зумовлює методологічну, дослідницьку,
інтелектуальну культуру вчителя;
- гуманістичний – етичну, гуманітарну, духовну;
- комунікативний – культуру спілкування, мовну, рефлексивну культуру;
- освітній – дидактичну, методичну, техногенну, соціальну, екологічну,
економічну, фізичну, естетичну;
- нормативний – правову, управлінську;
- інформаційний – діагностичну, інноваційну, комп’ютерну культуру
вчителя.
Виходячи з
позицій системного підходу, учитель з основ БЖД має володіти знаннями про
правила безпечної поведінки (про джерела небезпеки, заходи її попередження і
способах уникнути); уміннями без поразки діяти в ситуаціях, надзвичайних і
небезпечних для здоров’я людини; володіти методиками навчання безпеки
життєдіяльності людини. В організації професійної підготовки вчителя безпеки
життєдіяльності особливо важливу роль відіграє формування його професійної
компетентності й культури, в основу яких має бути покладено системне
антропологічне знання, що забезпечує єдність і взаємозв’язок соціогуманітарної,
культурологічної, психолого-педагогічної і спеціальної підготовки вчителя.
Література