Г. І. Коберник

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини

Потенціал інтерактивних технологій навчання для формування толерантності школярів на уроці

У складному переплетенні сучасних економічних, соціальних, педагогічних проблем цивілізоване людство все частіше звертається до моралі, гуманізму і культури, вбачаючи в них реальний шлях свого виживання і майбутнього процвітання.

Тому надто важливим стає виховання в молодого покоління толерантності. Аналіз контингенту учнів загальноосвітніх шкіл України показує, що значна частина з них − це педагогічно занедбані діти з негативним життєвим досвідом, яким властиві проблеми як особистісного, так і міжособистісного характеру: невпевненість у собі, комплекс неповноцінності, почуття соціальної відчуженості, відсутність навичок позаситуативного спілкування, несформованість внутрішньої позиції, підвищена агресивність тощо.

Сучасна соціологічна наука розглядає толерантність як природу морального ідеалу, що формується в результаті історичного добору правил співіснування, форм поведінки й переходить на рівень світоглядних позицій у пізнанні суб'єктів взаємодії (Г. Бутигін, Е. Дюркгейм, С. Оксамитна, В. Портянкін, Дж. Тернер, О. Швачко та ін.).

Толерантність пов'язується у нас необхідністю терпіти. Але терпимість не обов'язково передбачає повагу до того, з чим ми не згодні чи чим інші відрізняються від нас (терпимо та й годі...). Для толерантності ж повага до „іншостей” є необхідним атрибутом. Толерантність визначається сформованими в особистості установками, звичками, світоглядом; підлягає цілеспрямованому вихованню й самовихованню.

Справжні прояви толерантності мають моральні підвалини, які сприяють регулюванню взаємин між людьми, визначають прагнення ставитися до іншої людини як до самої себе, незалежно від того, до якої групи, культуриї вона належить. Толерантність належить до загальнолюдських цінностей і тому є важливою умовою розвитку діалогу культур. Людина, яка здатна подолати стереотипи, що живуть у її свідомості, сформувати в собі бережливе ставлення до «іншого» та його культури, має стати активним учасником міжкультурного діалогу. Діалог передбачає рівноправне спілкування на основі суб'єкт-суб'єктних відносин [2].

Робота, спрямована на утвердження в суспільстві ідей толерантності, культури миру, повинна починатися зі школи. Саме школа має необмежені можливості не лише для того, щоб познайомити своїх вихованців з новим стилем життя, навчити жити за законами краси людських стосунків, де головне – повага, довіра, взаєморозуміння, солідарність, злагода.

Дослідженнями науковців встановлено, що структура толерантності включає когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний компоненти [1; 4]. Як переконують наші дослідження, ці компоненти ефективно формуються в умовах інтерактивних технологій навчання.

За правильної організації спілкування між учасниками навчально-пізнавальної діяльності, в них формується гнучкості і критичності мислення, визнання існування іншої думки, прогнозування можпивих шляхів вирішення проблеми. Спілкуючись з однолітками, учні не соромляться вголос висловити думку в правильності якої вони не переконані, встановити її істинність. Від такого спілкування вони отримують позитивні емоції; формуються в них потреба бути почутим, підтриманим, оціненим; виникають мотиви діяльності, спрямовані на досягнення взаєморозуміння у процесі міжособистісних відносин. Тобто, в умовах інтеракції забезпечується формування емоційно-ціннісного компонента толерантності.

До того ж, в умовах інтерактивних технологій навчання учень набуває позитивного досвіду співпраці, вчиться вести дружній доброзичливий діалог, стримувати свої емоції, поважати товаришів, які мають іншу думку, обминати конфліктні ситуації, тобто формується його поведінково-діяльнісний компонент толерантності.

В процесі інтеракції має відбутися порозуміння між учасниками навчального процесу, які мають прийти до спільної думки; виробляються єдині норми, правила, вимоги; змінюються уявлення учасників взаємодії, їх культура, елементи соціокультурного світу кожного учня у напрямі їх об’єднання, тощо.

Таке важливе поняття інтеракції як очікування, є умовою безконфліктності.

Одним із складних завдань учителя є навчити учнів змінювати власні переконання при зіткненні з іншими. А цього важко досягти, тому що прагнення відстоювати власні погляди часто надто сильне, якщо не враховуються наслідки, коли людина нездатна змінювати свої погляди, не виявляє толерантності, поступливості? Безперечно, прагнення особистості «бути й вибути – собою» (Д. Павличко) [3] — є позитивним.За умов інтерактивних технологій навчання, відстоюючи свої переконання, учні вчаться враховувати цінності інших, тих, хто поряд.

Інтерактивні технології навчання мають значний потенціал для подолання негативних впливів, які викликають страх та відособлюють від інших; для розвитку в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формування високих моральних критеріїв, толерантності, ненасильства.

Такі технології навчання є особистісно орієнтованими, в процесі їх створюються сприятливі умови для саморозвитку і самоактуалізації, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей, особистісного толерантного спілкування учасників навчального процесу.

За умов інтерактивних технологій навчання учні, перебуваючи в позиції міжособистісних взаємин, набувають умінь розв’язувати можливі протиріччя та проблемні ситуації ненасильницьким шляхом.

Важливе значення для підвищення ефективності формування толерантних відносин школярів має дотримання таких умов:

демократизація всього шкільного життя, забезпечення самостійності, терпимості, стриманості, поваги до інакомислячих людей, формування критичного мислення, ініціативності, свободи вибору й відповідальності на основі оновлення форм самоврядування учнів;

опора на особистісний підхід у вихованні;

формування потреб у емоційному контакті, розумінні іншої людини, повазі її гідності, у самоповазі.

Список використаних літературних джерел

1. Бернадська Л. В. Виховання толерантності в учнів 5 – 7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: Автореф. Дис. на здоб. наук. ст. канд. пед. Наук зі спеціальності 13.00.07 – теорія і методика навчання. – К., 2009. – 20с.

2. Бутз М. Робота в групах і демократичний процес //Робота в групах. Вибрані статті /Пер. з польськ. – Варшава, 1994. – С. 1-6.

3. Павличко Д. До Маяковського // ТЕМА. – 2000. – №2. – С.107-108; С.107.

4. Федій О.А. Гуманістичний аспект підготовки вчителя до продуктивного педагогічного спілкування // Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, Полтава, 23-25 квітня 2001 р. – Полтава: ПДПУ, 2001. – С. 49-52.