Право/8. Конституційне право

К.ю.н. Жаровська І.М.

Львівська комерційна академія

Зміст поняття «суверенітет влади»

Державна влада — публічно-політичні, вольові відносини, що утворюються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на підґрунті правових норм, зі спиранням, у разі потреби, на державний примус. Серед ознак державної влади прийнято виділяти наступні: суверенітет, повноту, легальність, легітимність, відкритість тощо. Суверенітет є якісною ознакою державної влади. Завдяки цій властивості влада у державі виступає як верховна, єдина, незалежна, тобто державна влада. Проте зазначимо, що загальноприйнятого визначення суверенітету наукою не вироблено. Зокрема, польський учений-міжнародник Ц. Березовський твердить, що суверенітет — це своєрідний вид влади, він є найвищою владою, тобто такою владою, яка ні від кого не залежить і не є похідною. Суперечливою ця догма вважається з трьох мотивацій.

По-перше, як влучно зазначає Г. М. Федущак-Паславська суверенітет – це ширше поняття, оскільки виступає як властивість, яка може бути притаманна державі, народу, нації, цей термін завжди виступає у зв'язку з іншим поняттям, яке його характеризує.

По друге, Е.Л. Кузьміна, який стверджує, що суверенітет - це не сама влада, а особлива властивість влади держави і відображає вона верховне її становище в системі політичної організації суспільства.

По третє, ми зауважили ще одну суперечливу тезу. Сучасна правова наука називає три суб'єкти суверенітету: держава, народ, нації. Поняття суверенітет народу означає, що вся влада в країні належить народові, тобто громадянам усіх національностей, які проживають на території даної країни і являють собою єдине джерело державної влади. За посередництвом виборів народ, здійснивши волевиявлення, делегує своїм представникам право здійснювати владу від імені народу. Відтак у теорії конституційного права з'являється вже згадане поняття "первинної" влади як влади народу і "вторинної", тобто похідної - влади органів держави. Отже, можна стверджувати, що узагальнення суверенітету з владою, яка ні від кого не залежить і не є похідною вбачається дуже вузьким тлумаченням, оскільки в основу державного суверенітету покладено народний суверенітет, національний суверенітет.

Суверенітет надає державній владі верховенства і самостійності, характеризує її як єдину, неподільну, незалежну, необмежену вищу владу в державі, що володіє повнотою суверенних прав, виступаючи від імені народу, здійснює свою діяльність у певних, визначених у законі межах. Суверенітет як ознака державної влади передусім забезпечується повнотою суверенних прав. Саме тому, що суверенітет ззовні виявляється у вигляді суверенних прав, мислителі раннього середньовіччя визначали це поняття як суму суверенних прав. 3 розвитком держави і права він поповнюється новими елементами. Але до переліку головно включають: право законодавства, створення своїх органів влади, право суду, право підтримання порядку на власній території, право ведення зовнішніх зносин. Повнота суверенних прав належить державній владі, яка володіє верховенством і єдиновладно виражає державну волю народу. Верховне становище державної влади усуває можливість існування поряд із суверенною державною владою іншої публічної влади.