Психология и социология /12.Социальная психология

Рало Юлія Вікторівна

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

Взаємозв'язок копінг- поведінки старшокласників з високим і низьким рівнем емоційного інтелекту.

Інтегрованим відображенням внутрішніх детермінант емоційного інтелекту у свідомості людини є почуття психологічного благополуччя, у формі якого фіксується її позитивне ставлення до себе як суб'єкта життєдіяльності, самооцінка та вибір стратегій психологічного подолання актуальних критичних ситуацій. Тому досить цікавим є вивчення взаємозв’язку між копінг- поведінкою і емоційним інтелектом старшокласників.

Вибір актів поведінки з широкого поля можливостей, не диференційованих суб'єктом, а також з можливостей, обраних для себе на рівні усвідомлених настанов є зовнішнім аспектом вияву емоційного інтелекту.

Актуальність даної роботи обумовлена тим, що вміння правильно переживати важкі стресові і критичні ситуації, зокрема обирати адекватні копінг-стратегії є одним із головних показників у досягненні максимального успіху в житті кожної окремої особи. Раніше вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. Зараз особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресового навантаження. Тому важливим є вивчення взаємозв’язку опановуючої поведінки у осіб з високим і низьким рівнем емоційного інтелекту.

Об’єкт: копінг- поведінка

Предмет –копінг- поведінка осіб з різним рівнем емоційного інтелекту.

Гіпотезою дослідження є те, що існують відмінності у виборі копінг- стратегій старшокласників з високим і низьким рівнем розвитку емоційного інтелекту.

Нами використовувалися наступні методики:

«Діагностика емоційного інтелекту» Н. Холла; і «Копінг–стратегії» Р. Лазаруса.

У дослідженні взяли участь 62 школяра сільської загальноосвітньої школи пгт. Новопокровка, які вчаться у 10-11 класі у віці від 16-18 років. Для статистичної обробки були використаний r- критерій Спірмена.

Як показує аналіз отриманих даних, зв'язок високого рівня емоційного інтелекту зі шкалами «конфронтація», «дистанціювання», «ухвалення відповідальності» пряма, слабка, не добігаюча рівня значущості. А зі шкалами «самоконтроль» і «пошук соціальної підтримки» обратна, дуже слабка не добігаюча рівня значущості.

Треба зазначити, що за шкалами «планування вирішення проблем» (r= 0,67; p≤0,001) і «позитивна переоцінка» (r=0.69; p≤0,001) в групі з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту був встановлений прямий, середній, значущий корреляційний зв'язок. Це може свідчати про те, що з підвищенням в цій групі рівня розвитку емоційного інтелекту, також буде підвищуватися спроможність старшокласників до подальшого вирішення подібних ситуацій. Можливо, це повязано з тим, що стратегія планування вирішення виникаючих проблем є результатом досить плідної праці, яку вони здійснюють.

З підвищенням рівня сформованості емоційного інтелекту у даних старшокласників будуть підвищуватись зусилля зі створення позитивної переоцінки з фокусуванням на зростанні власної особистості, а таким чином і самооцінки. Але володіння високою самооцінкою зовсім не гарантує постійне відчуття успіху і відсутності життєвих поразок або невдач. Людина з високою самооцінкою не завжди почуває себе на висоті, віна може стикатися з життєвими труднощами, переживати негативні емоції. Висока самооцінка дозволяє такій людині не ховатися від труднощів. Віна готова визнати і прийняти переживання власного неуспіху, не закривати на нього очі і не вести себе так, як ніби його немає. Такі школярі сприймають складнощі, як тимчасові, як природний результат виниклої кризи, яка може виявитися початком якихось нових можливостей.

У групі студентів з високим рівнем сформованості емоційного інтелекту також був виявлений зворотній, середній, значущий кореляційний зв'язок зі шкалою «втеча-уникнення» (r= -0,50 p≤0,001). Очевидна дезадаптивність стратегії уникнення. Тому, що по-перше, цей спосіб управління неприємними переживаннями за допомогою заперечення проблеми або відходу з арени конфліктної ситуації, виявляється, збільшує дистрес і таким чином не тільки загострює старі проблеми, а й породжує нові. Негативні наслідки стратегії уникнення особливо великі при наявності довгострокових стресорів. Треба, однак, зауважити, що у випадку короткострокових стресорів така тактика поведінки може виявитися ефективною. Вона, ймовірно, є прийнятною і в ситуації, коли немає ніякої можливості для управління стресором.

Тому, коли підвищується рівень розвитку емоційного інтелекту, у старшокласників, тоді знижується уявне прагнення і поведінкові зусилля, спрямовані до втечі або уникненню від проблеми. Це може бути пов’язано,також з тим, що високий рівень емоційної обізнаності, сприяє тому, що людина має ресурси і змогу долати проблеми, які виникають на її шляху, а не уникати їх.

Вивчаючи взаємозв’язок копінг стратегій з низьким рівнем розвитку емоційного інтелекту нами був встановлений прямий, слабкий, не добігаючий рівня значущості зв'язок зі шкалами «конфронтація», «самоконтроль», «планування вирішення проблем» і «позитивна переоцінка». Зі шкалами «дистанціювання», «пошук соціальної підтримки» і «втеча-уникнення» зафіксована зворотній, дуже слабкий та не добігаючий рівня значущості зв'язок.

Ми отримали прямий, помірний, значущій зв'язок між показником «ухвалення відповідальності» (r=0,33; p≤0,05) і низьким рівнем сформованості емоційного інтелекту. Тобто можна сказати, що особи данної групи в досить важких ситуаціях, не дивлячись на низький рівень сформованості емоційного інтелекту, намагаються визнати свою роль в проблемі і прикладають зусилля для її вирішення. Це може знайти свій прояв в тому, що вони заздалегідь намагаються скласти для себе план дій і слідувати йому, а в ситуаціях, коли щось не виходить чи йде не так, то вони піддають свої дії критиці.

Тобто з підвищенням рівня емоційного інтелекту у старшокласників будуть підвищуватись зусилля зі створення позитивної переоцінки з фокусуванням на зростанні власної особистості, а таким чином і самооцінки, а також зменшуватись схильність до уявного прагнення спрямованого до втечі або уникнення від життєвих проблем, які є дуже актуальними для них. Вони будуть намагатися планувати вирішення важких стресових ситуацій і шукати альтернативні форми поведінки, які найбільш підходять в конкретній ситуації. З підвищенням низького рівня старшокласники частіше обирають стратегію ухвалення відповідальності.

Література:

1. Водоп’янова Н. Е.Психодиагностика стресса / Водопьянова Н. Е.- СПб.: Питер.- 2009.- 251 с.

2. Люсин Д.В. Современные представления об эмоциональном интеллекте /Люсин Д.В, Ушакова Д.В. // Социальный интеллект: Теория, измерение, исследования/ М.: Ин-т психологии РАН.- 2004. - С. 29-36.

3. Носенко Е.Л. Емоційний інтелект як соціально значуща інтегральна властивість особистості /Е. Л. Носенко, Н. В. Коврига // Психологія і суспільство.- 2004.- №4.- С.95-109