К.с.-г.н., доцент Виноградчий В.І.

Міжнародний університет бізнесу і права, м. Херсон (Україна)

ВІДРОДЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВІВЧАРСТВА В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

У теперішній час у політиці багатьох держав важливе місце займають інтереси регіонів. На сьогоднішньому етапі розвитку господарчого комплексу України відбуваються докорінні перетворення на всіх рівнях соціально-економічної системи країни. Зміцнюючи власну державність, Україна повинна визначити нову, науково обґрунтовану регіональну і структурну політику, основним напрямом якої є економне і раціональне використання місцевих ресурсів, широке використання маловідходних та безвідходних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, а також організаційних форм виробництва з високою кінцевою результативністю.

Серед складових державної регіональної економічної політики найважливішою є економічна політика, яка будується на системі державних, регіональних та локальних цілей управління.

При формування концепції регіональної економічної політики головна увага сьогодні приділяється проблемам розвитку базових галузей економіки та міжгалузевих комплексів, таких як комплекс машинобудування та металообробки, паливно-енергетичний комплекс, нафтохімічний комплекс.

Однак, досвід розвинених країн, які пройшли період відродження та становлення економіки, вказує на необхідність пріоритетного розвитку видобувних галузей та сільського господарства для створення фундаменту розвитку переробних галузей.

Вирішення питань розвитку регіонів потребує перегляду системи цілей державного управління. Пріоритетами на цьому рівні цілей повинні стати: вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів, зростання обсягів виробництва видобувних галузей та сільського господарства; покращення інвестиційного клімату; інтенсифікація виробництва і впровадження наукомістких технологій.

У системі регіональних цілей управління необхідно підвищити увагу щодо питань створення сприятливих умов для ефективного використання природно-ресурсного потенціалу, розвитку місцевих сировинних баз промисловості, удосконалення виробничої інфраструктури та системи управління інфраструктурою.

До пріоритетних локальних цілей управління слід віднести: покращення роботи провідних підприємств та господарств, створення нових робочих місць та покращення соціально-економічного клімату у регіоні.

Сучасний стан розвитку економіки Херсонської області характеризується недосконалістю фінансової системи, неефективністю виробництва, нераціональним використанням природно-ресурсного потенціалу. Вирішення проблем регіону потребує врахування особливостей розміщення, функціонування та стану виробничих сил.

Сьогодні у Херсонській області склався структурно та якісно диференційований виробничо-територіальний комплекс екстенсивного типу у якому переважають найменш ефективні для даного регіону підприємства легкої та машинобудівної промисловості із застарілими технологіями рівня 60-70-х років. Ці підприємства не забезпечують покриття внутрішнього ринкового попиту на споживчі товари та конкурентоспроможність їх продукції не відповідає вимогам світового ринку.

Державні інтереси потребують вирішення проблем розвитку галузей господарства, міжгалузевих регіональних комплексів і сфер людської діяльності, які є пріоритетними і для держави і для регіону. Пріоритетним для регіону є мобілізація власних можливостей господарчих одиниць усіх форм власності та залучення інвестицій.

Херсонська область спеціалізується на виробництві переважно сільськогосподарської продукції. Не зважаючи на занепад сільськогосподарського виробництва, валова додана вартість, що отримана сільським господарством області складає 23 %, а промисловості - 20 % до загальної валової доданої вартості, що утворюється господарчим комплексом Херсонщини.

Для прискореного зросту виробничих сил сільськогосподарського комплексу, максимального його використання і підвищення вкладу області у промислове виробництво та збільшення експортних ресурсів держави, необхідно надати товаровиробникам можливість як і переробним підприємствам користуватися кінцевими результатами виробництва. Для збільшення грошових надходжень в область доцільно організовувати глибоку переробку сільськогосподарської продукції на місці.

В історичному аспекті для Херсонської області характерною рисою є розвиток тваринництва, у 1990 р. вона займала одне з провідних місць у вирощуванні овець та кіз, а також була великим постачальником немитої вовни. Поголів’я овець та кіз в області у 1990 р. становило 914,1 тис. голів. Станом на 1 лютого 2008 р. поголів’я овець та кіз в області склало лише 117,2 тис. голів або 12,8 % до рівня 1990 р. [1] Виробництво вовни у фізичній вазі у 1990 р. складало 4498 т, а за результатами 2008 р. воно склало 241 т., отже зменшення відбулось на 94,6 %. [2]

Вівчарство відчуло на собі всю гостроту кризи: дефіцит державного бюджету, лібералізація цін, розрив технологічного ланцюга виробництва товарів спричинили різке зменшення поголів’я овець. Матеріально-технічна база галузі знаходиться у критичному стані. Існуючі основні фонди на 70-80 % вийшли з ладу.

Херсонська область потенційно може забезпечувати українські текстильні підприємства митою вовною у обсязі 284 т на рік. Для забезпечення глибокої переробки брудної вовни та покращення якості продукції необхідно завершити будівництво унікальної фабрики первинної обробки вовни у с.м.т. Асканія-Нова і створити аналогічні виробництва у Бериславському та Голопристанському районах Херсонської області.

Перспективним є створення виробництв глибокої переробки вовни, які можуть виробляти килими, ковдри, прядильні матеріали для ручного та машинного в’язання. Створення переробних виробництв та підприємств глибокої переробки вовни у сільській місцевості дозволить викликати позитивні тенденції у розвитку вівчарства, оскільки основною причиною занепаду вівчарства у Херсонській області є відсутність споживчого попиту на брудну вовну на взаємовигідних умовах.

В умовах нових форм господарювання та ринку, при належній матеріально-технічній підтримці є чималі можливості відродити вівчарську базу та здійснювати не тільки первинну, але й глибоку промислову переробку вовняної сировини.

Сумісними зусиллями вчених інституту тваринництва степових районів “Асканія-Нова”, Державної інноваційної компанії України та Херсонського державного технічного університету ці проблеми сьогодні ретельно вивчаються, відпрацьовуються відповідні пропозиції.

Ефективність регіональної політики забезпечується ґрунтовною науковою базою, оскільки чітко визначити стратегію та майбутнє місце регіону у розподілу праці, регіональних зв’язках, можна враховуючи та обґрунтовуючи інтереси та особливості регіону.

Зважаючи на суттєву роль вівчарства у забезпеченні зайнятості населення та формуванні обласних бюджетів слід сформувати програму вирішення проблеми відродження у двох етапах:

- на першому етапі забезпечується впровадження нових технологій первинної обробки вовни на основі державного пільгового кредитування, диверсифікація сільськогосподарських виробництв;

- на другому етапі здійснюється розвиток поглибленої переробки вовни, кінцевим продуктом якої є товари народного споживання;

- на третьому етапі, коли вже більш чітко визначено попит на миту вовну та конкурентоспроможність її на внутрішньому та зовнішньому ринку, треба продовжити диверсифікацію галузі, розвиваючи новітні технології первинної обробки та поглибленої переробки вовни у інших вівчарських регіонах України.

Розглядаючи питання виробництва вовни та її поглибленої переробки в регіональному аспекті слід розуміти, що вони є тільки частиною загальної проблеми підвищення ролі регіонів у становленні національної економіки. Але реалізація запропонованих заходів дозволить зробити значний крок у питання вирішення розвитку економіки вовновиробляючих регіонів.

Література:

1. Економічне і соціальне становище Херсонської області за січень 2009 року. Статистистичний бюллетень. / Держкомстат України. Херсонське обласне управління статистики. – Херсон: ВКМП Облстатуправління, 2010. – 210 с.

2. Економічне і соціальне становище Херсонської області за 2010 рік. Статистистичний бюллетень. / Держкомстат України. Херсонське обласне управління статистики. – Херсон: ВКМП Облстатуправління, 2011. – 186 с.