Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Здобувач Чорній О.В.

Миколаївський державний аграрний університет, Україна

Напрями розвитку відтворювального процесу в аграрних підприємствах

Темпи й напрями розвитку відтворювального процесу в аграрному секторі економіки значною мірою залежать від ефективності сільськогосподарського виробництва в кожному виробничому циклі. Сучасний розвиток аграрного сектору економіки ґрунтується, в основному, на прискоренні науково-технічного прогресу, широкому впровадженні новітніх ресурсозберігаючих інноваційних технологій, спрямованих на нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції на внутрішньому і міждержавному продовольчих ринках [2]. Визначальним чинником техніко-технологічного переоснащення агропромислового виробництва на нинішньому етапі становлення ринкових відносин є оновлення і розвиток матеріально-технічного та ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Значне зменшення кількісного складу техніки та зниження рівня її технічної готовності призвели до збільшення у 1,5-2,5 рази навантаження обсягів технологічних робіт на трактори, зернозбиральні комбайни та інші сільськогосподарські машини.

Такий стан із забезпеченням сільського господарства технікою є одним із головних факторів, що призводять в останні роки до значних втрат урожаю, які, за підрахунками науковців-аграріїв, становлять близько 1 млн. т на рік. Заводи-виробники, втративши ринки збуту, не розширюють виробництво, не модернізують виробничі потужності. Вони завантажені на 20-30 %, знос технологічного обладнання досягає 70-80 %. Відставання вітчизняного машинобудування дорівнює майже двом поколінням енергетичних засобів, збиральних машин, комбінованих агрегатів порівняно із зарубіжними аналогами. Енерго- та машиноозброєність галузі поступається розвинутим країнам у 7-10 раз. Застаріле технологічне обладнання, середній вік якого 30-35 років, не дає змоги машинобудівникам виробляти технічні засоби сучасного рівня якості. Водночас залишається не вирішеним питання сталого функціонування ринку вітчизняної сільськогосподарської техніки, задоволення потенційних попиту і пропозиції його учасників, відсутня інноваційно-інвестиційна стратегія суміжного розвитку сільського господарства і машинобудування для АПК, поліпшення механізму інвестиційно-технічної діяльності в цих сферах. Вітчизняний ринок сільськогосподарської техніки завойовують закордонні фірми, як пропонують високоякісну продуктивну і вживану (п'ять і більше років використання) техніку [1, 4].

Сільське господарство унікальне не лише тим, що виробництво в цій галузі пов'язано з природно-кліматичними умовами. В останні роки все більше поширюється категорія "багатофункціональність". Навколо цієї категорії виникають чисельні наукові дискусії. Це і проблеми навколишнього середовища, меліорація, культуртехнічні роботи, проблеми праці. Враховувати потрібно і те, що на перехідному етапі ще довго буде зберігатися не конкурентоспроможність багатьох сільськогосподарських підприємств. Потрібно також при формуванні ринкових відносин враховувати різні умови виробництва, що вимагає спеціального цінового механізму вирівнювання.

Дослідженням встановлено, що розвиток сільськогосподарського виробництва вимагає серйозної підтримки з боку держави Зокрема, на наш погляд, потрібно вирішити наступні питання:

- терміново прийняти заходи по вдосконаленню управління сільським господарством та загальним продовольчим ринком;

- на початковому етапі пропонуємо відновити управлінську вертикаль у сільському господарстві, відповідно до цього слід прийняти нормативно-правові документи з чітко визначеними правами, обов'язками і відповідальністю;

- особливу увагу належить приділити виконанню загальнодержавних функцій - ветеринарної, екологічної, стандартно-нормативного контролю;

- відновити інструменти проведення єдиної регіональної політики в сільському господарстві;

- створити систему "державної присутності" на селі у формі інформаційно-консультативних центрів як ланки органів районною управління сільським господарством;

- зміцнити державний сектор в сільському господарстві. Його організаційною основою мають бути державні унітарні сільськогосподарські підприємства, основним завданням яких є розвиток насінництва, племінна справа, передові та енергозберігаючі експериментальні технології виробництва, переробка, фасування та зберігання сільськогосподарської продукції.

В системі заходів, як показало вивчення існуючої практики господарювання, є державна політика щодо регулювання ринку сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства на основі товарних закупівель та інтервенцій. Поряд з цим, потрібно вирішувати проблему регіональних резервів, які б були гарантами продовольчої безпеки, а також базою для пом'якшення цінових відхилень та елементом продовольчої стабільності. Проте, відмічені напрями вдосконалення аграрної галузі виробництва, вимагають врахування "багатоукладності", багатофункціональності сільського господарства. Зазначений підхід є новим положенням в теорії про сільське господарство і все більше поширюється в розвинутих країнах Західної Європи та інших континентів. Не можна не враховувати цього в науці та реальній діяльності.

Вивчення проблеми показало, що в торговельно-політичному значенні багатофункціональність відбиває основну ідею про те, що ціла низка позитивних властивостей (особливо це актуально при розвиненій сільській економіці) є супутніми продуктами сільського господарства, тобто вони з'являються лише при нормальному функціонуванні сільськогосподарських виробництв. Таким чином, політичні заходи, що підтримують виробництво сільськогосподарської продукції, потрібні, щоб забезпечити створення цих додаткових переваг (більшу частину яких можна класифікувати як суспільні блага). Реформування сільськогосподарських підприємств, їх реорганізація у ринкові структури реструктуризація інженерно-технічної служби господарств вимагають збільшення технологічної потреби в технічних засобах. За цих умов великого значення набуває створення і розвиток впорядкованого ринку техніки [3].

Виконання технологічних процесів і операцій в економічно слабких господарствах потребує використання недорогих машин. Сільськогосподарські та інші підприємства агропромислового комплексу щороку списують і продають або відправляють на металобрухт велику кількість тракторів, комбайнів, інших машин В умовах недостатньої технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва і неможливості підвищення її рівня за рахунок купівлі нових машин надмірне списання технічних засобів є економічно невиправданим.

Таким чином, організаційно-економічний механізм підвищення економічної ефективності використання основних засобів повинен базуватися на державній підтримці сільськогосподарського товаровиробника для його економічного зміцнення, підвищенні рівня платоспроможності, зміцненні матеріально-технічної бази шляхом застосування економічних і законодавчо-правових важелів, а також виділенні бюджетних цільових коштів на придбання техніки і освоєнні прогресивних технологій виробництва продукції, формуванні цивілізованого ринку техніки. Організаційно-економічний механізм підвищення економічної ефективності використання основних засобів включає стратегію стабілізації та зростання виробництва основних засобів; базується на державній підтримці сільськогосподарського товаровиробника для його економічного зміцнення, підвищенні рівня платоспроможності; зміцненні матеріально-технічної бази шляхом застосування економічних і законодавчо-правових важелів, а також виділенні бюджетних цільових коштів на придбання техніки і освоєння прогресивних технологій виробництва продукції; на формуванні цивілізованого ринку техніки, фінансово-кредитній підтримці ринку основних засобів та агротехнічних послуг, нових організаційних формах використання техніки.

Література:

1. Білоусько Я.К. Основні тенденції розвитку технічного забезпечення аграрного виробництва / Білоусько Я.К., Питулько В.О., Денисенко П.А., Головко А.М. // Економіка АПК. – 2005. - № 2. – С. 88-94.

2. Бурковський І.Д. Ефективність використання основних виробничих засобів в аграрному секторі / І.Д. Бурковський, В.В. Лагодієнко // Економіка АПК. – 2002. - № 4. – С. 16-22.

3. Методичні рекомендації з експертної оцінки майна в підприємствах АПК / За ред. акад. УААН П.Т. Саблука та чл.-кор. УААН Г.М. Підлісецького. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 61 с.

4. Яковенко В.П. Розвиток матеріально-технічної бази АПК / В.П. Яковенко // Вісн. аграр. науки. – 2004. - № 4. – С. 45-49.