Ільчишин С.М.

Львівська комерційна академія

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТУРИЗМУ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ СФЕРИ ПОСЛУГ

Однією із найбільш перспективних та найбільш рентабельних галузей сучасної світової економіки є туризм. Туризм дав змогу багатьом країнам підвищити рівень соціального розвитку, забезпечити досягнення усталених темпів економічного зростання. Туризм давно став багатошаровим і багатогранним "індикатором" нашого часу, в якому поєднуються та взаємодіють безліч різних інтересів, закономірностей і процесів. З економічної точки зору привабливість туризму як галузі, полягає в більш швидкій окупності капіталовкладень і отриманні доходу у вільно конвертованій валюті. В багатьох країнах туризм входить в першу трійку провідних галузей держави, розвивається швидкими темпами і відіграє важливе соціально-економічне значення, оскільки він: збільшує місцеві доходи; забезпечує створення нових робочих місць; розвиває всі галузі, прямо чи опосередковано пов'язані з виробництвом туристичних послуг, розвиває соціальну і виробничу інфраструктуру; забезпечує посилення престижу країни в очах світової спільноти і пересічних громадян.

В Україні, державі, яка наділена надзвичайно потужним туристичним потенціалом, туризм ще не зайняв адекватного місця в структурі господарського комплексу, незначною є його економічна віддача. Причини такого стану треба шукати не лише в площині практичних дій, а й у недостатньому теоретичному осмисленні соціально-економічної сутності туризму, неврахуванні його специфічних ознак та особливостей.

Ключовим моментом розвитку економічної системи туризму є задоволення туристичних потреб, що лежать в основі попиту на туристичні послуги. Слід зазначити, що окрема туристична послуга (розміщення, харчування тощо) не представляє собою ніякої цінності, оскільки не може задовольнити усі потреби туриста. У зв’язку з цим виникає об'єктивна необхідність об'єднання різних за призначенням туристичних послуг у єдиний комплекс, який прийнято називати туристичним продуктом.

Продукт, як економічна категорія володіє надзвичайно ємким змістом, тому в сучасній економічній літературі відсутнє загальноприйняте його визначення. Професор маркетингу Північно-західного університету США Ф. Котлер стверджує, що "продукт – це все, що може задовольняти бажання або потребу і пропонується на ринку з метою залучення уваги, придбання, використовування або споживання" [1].

Продуктами можуть бути як фізичні об'єкти, так і послуги, ідеї тощо. В туризмі продукт доцільно представити в двох площинах: для споживачів туристичним продуктом є набір послуг, що продаються їм в одному пакеті; для виробників продуктом є конкретний вид послуг, який вони надають, тобто з цієї точки зору, туристський продукт є складовою частиною пакету послуг. Таким чином, туристи розуміють туристський продукт значно ширше, ніж виробники. Вони потребують не продуктів в класичному розумінні цього слова, а в нових відчуттів, пригод, вражень тощо.

В Законі України "Про туризм" туристичний продукт трактується як «попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше двох таких послуг, що реалізуються або пропонуються до реалізації за визначеною ціною» [2]. На наш погляд, дане визначення туристичного продукту недостатньо повно розкриває зміст цієї категорії, оскільки до його складу входять дуже різноманітні і неоднорідні послуги, спрямовані на задоволення потреб туриста під час його подорожі. Тому ми поділяємо точку зору Т.Г. Сокола, який під туристичним продуктом пропонує розуміти сукупність речових та неречових споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, що виникають у період туристичної подорожі й викликані нею. Таким чином, розрізняють туристичні товари та туристичні послуги, що можуть бути запропоновані на туристичному ринку окремо або в комплексі у вигляді туру [3, с. 77].

Туристичний товар — це продукт уречевленої праці, виготовлений у виробничій сфері для продажу й призначений для задоволення загальних потреб (товари широкого вжитку) або для суто туристичного споживання (туристичне спорядження, сувеніри тощо). Туристична послуга найчастіше виступає у формі не матеріального продукту, а у вигляді корисного ефекту праці. Це специфічний товар, якому, як і будь-якій послузі, притаманні наступні особливості, які необхідно враховувати при організації туристичного бізнесу:

По-перше, туристичні послуги характеризуються:

ü невідчутністю - їх неможливо продемонструвати, побачити або відчути на дотик. Невідчутність послуг створює проблеми як у споживачів, так і продавців. Споживачу важко оцінити послугу, зрозуміти, за що він платить гроші. Продавцю важко продемонструвати клієнту свою пропозицію, визначити ціну на неї. Останнім часом для зміцнення довір'я клієнтів підприємства, що надають туристичні послуги, намагаються підвищити їх відчутність, підкреслити значущість послуги, загострити увагу на одержуваних клієнтом вигодах. З цією метою вони все частіше звертаються до новітніх інформаційних технологій;

ü нерозривністю виробництва і споживання. Ця властивість послуги обумовлює зміну ролі покупця і продавця в процесі відтворювання. Клієнт не просто споживає послугу, але і підключається до її виробництва та доставки. В процесі реалізації послуги потрібно більше особистої участі, уваги і отримання інформації від споживачів, ніж при реалізації товарів;

ü мінливістю якості. Якість послуги залежить від того, хто, коли і де її надає. Для зменшення мінливості послуг фірми намагаються дотримуватися визначених стандартів обслуговування, які покликані гарантувати встановлений рівень якості всіх операцій. Стандарт обслуговування містить формальні критерії, що дозволяють оцінити рівень обслуговування клієнтів і роботу кожного співробітника фірми. Оскільки якість окремих послуг у складі туру може змінюватися, при наданні туристичних послуг необхідно здійснювати диференціацію цін за їх якістю та забезпечувати альтернативність і варіантність обслуговування;

ü нездатністю до зберігання. Нездатність послуг до зберігання не є складною проблемою за умов постійного попиту. Проте попит на деякі послуги постійно коливається, його величина може змінюватися в залежності від пори року, що вимагає розробки стратегій, які б забезпечували стабільність попиту і пропозиції на ринку послуг.

По-друге, туристичні послуги втрачаються в часі, тобто дохід від не наданої вчасно послуги втрачається назавжди. Це значно посилює важливість оперативності інформації та роботи із замовленням клієнта, і вимагає гнучкого ціноутворення.

По-третє, при реалізації туристичного продукту існує розрив в часі між фактом його покупки і споживання. Турист, наперед купуючи путівку на тур, вносить аванс за роботу обслуговуючих організацій на маршруті через туроператора і турагента. Тому тут особливого значення набуває надійність туристичного продукту і каналів його просування, відповідальність туристичної фірми, що реалізовує продукт. Привабливо виглядають різні форми розстрочок оплати, бронювання і пільги.

По-четверте, головними чинниками вибору туристичних послуг є вид туризму і рівень обслуговування. Спеціалізація обслуговування за віковим принципом і за складом сім'ї диктується специфікою обслуговування людей різних вікових груп, внаслідок психофізіологічних особливостей того або іншого покоління і обумовлюється інтенсивністю потоків туристів на конкретну матеріальну базу.

По-п'яте, вибір туриста завжди комплексний, оскільки включає не одну послугу, а цілий набір послуг, на структуру якого впливають вік туриста, його дохід, звички, а також нові умови, в які він потрапляє. Турист є особливим споживачем в тому розумінні, що його витрати є одночасно комплексними та специфічними: комплексними, оскільки вони направлені на задоволення всієї сукупності потреб поза постійним місцем проживання, і специфічними внаслідок нових умов життя і нових потреб, які виникають під час подорожі.

По-шосте, для туристичного ринку характерні значні сезонні коливання попиту. Зменшити несезонні втрати туристичних фірм допомагає розвиток несезонних форм відпочинку, забезпечення повноцінного відпочинку туристів в періоди міжсезоння, уміле використовування матеріальної бази під різні види туризму і регіональної різниці в сезонах.

По-сьоме, для туристичного ринку характерна територіальна роз'єднаність споживача і виробника. Тому дуже важливо для туристичного бізнесу є питання інформації і реклами свого продукту в інших регіонах, країнах.

Література

1. Котлер Филипп. Основы маркетинга [Текст] / Филипп Котлер. - М.: Прогресс, 1992. – 736 с.

2. Про туризм [Текст]: [закон України: офіц. текст: документ 324/95-вр, остання редакція від 17.11.2010 на підставі 2608-17].

3. Сокол Т. Г. Основи туристичної діяльності [Текст]: підручник / Т. Г. Сокол ; За заг. ред. В. Ф. Орлова. – К.: Грамота, 2006. – 264 с.