Салтикова Г.В.

Сумський Державний Університет

ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ПРОЦЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

В нормативно-правовому полі України визначено, що процентна політика Національного банку – це регулювання Національним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб’єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій. Слід зауважити, що Закон України "Про Національний банк України" у ст. 25 розглядає процентну політику і рефінансування комерційних банків як окремі складові засобів і методів регулювання грошово-кредитної сфери, тобто процентна ставка і рефінансування комерційних банків виступають як різні інструменти грошово-кредитної політики. Ці ж інструменти передбачено в ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як форми індикативного регулювання діяльності банків.

Поняття «процентна політика» має широке і вузьке значення. Положення ст. 27 Закону України "Про Національний банк України" виражає вузьке тлумачення процентної політики – встановлення процентних ставок лише за операціями НБУ. В широкому ж розумінні термін "процентна політика" означає вплив на всі процентні ставки за операціями комерційних банків. В цьому плані вони мають троякий вплив: 1) регулювання рівня збережень та інвестицій; 2) регулювання рівня ділової активності; 3) вплив на рівень інфляції.

Процентна політика Національного банку України пройшла складну історію свого становлення. Огляд особливостей основних періодів розвитку процентної політики НБУ дозволяє зробити висновок, що в цілому вона забезпечувала своєчасне та адаптивне реагування на зміни стану реального сектору економіки та фінансів ринків, відповідала потребам стимулювання соціально-економічного розвитку та стабілізації економіки в кризових ситуаціях.

Надамо стислу характеристику основним етапам розвитку процентної політики НБУ.

В 1991-1994 рр. НБУ повністю фінансував дефіцит державного бюджету з дозволу Верховної Ради, надавав кредити комерційним банкам для підтримки неефективної діяльності вітчизняних підприємств, більшість з яких була потенційними банкрутами, за пільговою процентною ставкою. Пільгова процентна ставка була нижчою від рівня облікової ставки, і тим більше нижчою від рівня інфляції. У 1993 р. середня облікова ставка, установлена НБУ, дорівнювала 190 % річних, а фактична ставка, за якою Національний банк видавав кредити, – 68,5 % річних при рівні інфляції 10156%.

В 1995-1997 pp. мали місце: поступова відмова від емісії грошей як джерела фінансування дефіциту державного бюджету; введення в дію ринкових механізмів рефінансування комерційних банків (запровадження кредитних аукціонів, відмова від адміністративного розподілу кредитів між банками); установлення облікової ставки на позитивному рівні відносно темпів інфляції; адміністративне регулювання процентних ставок комерційних банків; сповільнення темпів зростання грошової маси та інфляції, зниження облікової ставку НБУ та процентних ставок комерційних банків. У 1997 р. облікова ставка (середня) була встановлена НБУ на рівні 24,5 %, при рівні інфляції 10,1 %.

В 1998 р. у зв’язку з фінансовою кризою ситуація на грошовому ринку України різко погіршилася, що поставило під загрозу стабільність гривні. НБУ змушений був протягом року кілька разів підвищувати облікову ставку. Станом на кінець року облікова ставка зросла до 82 %.

В 1999-2007р. в Україні спостерігалася в цілому позитивна динаміка основних макроекономічних показників – зростання реального обсягу ВВП, сповільнення темпів інфляції, курсова стабільність. Ситуація, що склалася на грошовому ринку, дала змогу НБУ поступово знижувати облікову процентну ставку. Зниження облікової ставки зумовило і зниження процентної ставки за кредитами, наданими комерційними банками в реальний сектор економіки. Межі коливання облікової ставки – 8-9,5%.

В 2008 р. - червні 2009 рр. у період розгортання фінансової кризи облікова ставка НБУ зросла до 12% річних (з квітня 2008 року) і залишалася на такому рівні впродовж найбільшого її загострення. В середньому рівень облікової ставки складав 12 %.

З червня 2009 р. по теперішній час має місце поступове зниження облікової ставки з метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку і створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки. Поточна величина облікової ставки складає 7,75%

З початку 2010 року НБУ тричі знижував облікову ставку: 08.06.2010 – з 10,25% річних до 9,5% річних; з 08.07.2010 – до 8,5% річних; з 10.08.2010 – до 7,75% річних). На сьогодні вона знаходиться на рівні нижчому, ніж у роки відносної стабільності (2004-2007 рр.), коли її значення коливалися в межах 8-9,5% річних (нижче поточного рівня облікова ставка була тільки з грудня 2002 по червень 2004 року – 7% – і з червня по жовтень 2004 року – 7,5%). Як зазначено в офіційному повідомленні НБУ, розмір облікової ставки знижено, з метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку і створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки.

Особливостями використання процентної політики у економіці України є: неврахування при формуванні процентної політики на початковому етапі трансформаційного процесу макроекономічної ситуації та стану грошово-кредитного ринку; більш активне використання процентної політики як інструмента грошово-кредитного регулювання при формуванні кредитного та частково фондового ринків; часта невідповідність процентних ставок за кредитами економічним процесам; значна питома вага проблемних кредитів, виданих на початку перехідного процесу, за зверненням урядових структур, яка обтяжує вартість кредитів, що надаються.