Г.І. Данилюк

Науковий керівник: С.М.Безродна

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Необхідність забезпечення економічної стійкості, стабільності та здатності до прогресивного розвитку України в умовах поєднання тенденцій глобальної та національної трансформації вимагає дослідження функцій, системи принципів, методів та факторів гарантування економічної безпеки держави. Комплексність завдань економічної безпеки об’єктивно потребує активізації інвестиційного процесу, його спрямування на забезпечення потенціалу позитивних економічних та соціальних змін в умовах загострення соціально-економічних суперечностей, виникнення руйнівних загроз здатності до економічного розвитку та підтримки економічного суверенітету держави. Свою практичну реалізацію це знаходить у посиленні спрямованості інвестиційних процесів на забезпечення сталого економічного зростання, досягнення реальних структурних зрушень у народному господарстві, технічному переозброєнні, підвищенні якісних показників господарської діяльності і, головне, якості і рівня життя населення.

Значення інвестиційного процесу в контексті забезпечення економічної безпеки посилюється ще й тим, що розширення сфер інвестування, ускладнення його структури в умовах ринкової трансформації економіки України супроводжується виникненням загроз економічної безпеки, що не мають відповідних та одночасно дієвих механізмів їх нейтралізації. Тому сучасний інвестиційний процес передбачає перехід до якісно нової системи регулювання, яка має функціонувати на основі принципів та критеріїв економічної безпеки. Держава об’єктивно змушена активніше впроваджувати механізм інвестиційного гарантування економічної безпеки, спрямовувати його на взаємоузгоджену реалізацію національних економічних інтересів, формувати необхідні, в тому числі ринкові, умови саморозвитку інвестиційних процесів відповідно до внутрішніх та міжнародних викликів [2].

Окремим питанням економічної безпеки як визначальної складової національної безпеки держави присвячена велика кількість наукових досліджень. Зокрема, досить великий спектр питань соціально-економічного змісту, структури, функцій і методів економічної безпеки знайшли своє висвітлення в працях російських та українських авторів Л.Абалкіна, М.Алікаєвої, О.Барановського, О.Бєляєва, О.Білоруса, І.Бінька, Є.Бухвальда, З.Варналія, А.Гальчинського, В.Геєця, С.Глаз’єва, О. та інших.

З’ясуванню місця і ролі інвестиційної діяльності в економічному зростанні, дослідженню функції інвестицій присвячені роботи представників різних економічних шкіл в різні історичні періоди. Зокрема, вони розглядалися у працях Ф.Бастіа, Є.Домара, Ж.Сея, А.Сміта, Р.Солоу, М.Тугана-Барановського, Е.Хансена, Р.Харрода, Й.Шумпетера та інших дослідників. Сучасна проблематика інвестиційних процесів за умов трансформації аналізується в дослідженнях провідних вчених України – Ю.Бажала, В.Базилевича, Є.Бершеди, Л.Борщ, О.Власюка, В.Геєця, А.Гойко, Ю.Пахомова, Л.Яковенко, С.Якубовського та інших.

Як складова економічної безпеки інвестування виконує такі специфічні функції: облікову; розподільну; стимулюючу. Облікова характеризує інвестування як процес, що відображає основні макро- і мікроекономічні тенденції, структурні зміни в економіці та виражається в системі якісних і кількісних показників розвитку народного господарства. У рамках розподільної функції інвестиційні процеси виконують роль каталізатора економічної активності в тих сферах економічної діяльності, які здатні максимально задовольнити інвестиційні інтереси суб’єктів господарювання. Роль стимулюючої функції виявляється у взаємозв’язку інвестиційних процесів з розвитком науково-технічного потенціалу, впровадженням інновацій, що забезпечують подальший економічний розвиток на якісно новій економічній і технологічній основі [4].

Інвестування здійснюється в специфічних умовах макросередовища, що оцінюється суб’єктами інвестиційної діяльності як стан інвестиційного клімату. Практично усі економісти однаково трактують зміст поняття “інвестиційний клімат”. Однак при конкретизації його структури, методик оцінки єдність підходів відсутня. Ми вважаємо, що інвестиційний клімат має два основних елементи: інвестиційний потенціал та інвестиційні ризики. Перший елемент безпосередньо пов’язаний з ємністю інвестиційного простору, другий – з його надійністю.

Гарантування економічної безпеки передбачає такі дії:

1) можливість здійснення економічного суверенітету;

2) нагромадження економічного потенціалу;

3) підвищення конкурентоспроможності;

4) економічне зростання;

5) зростання добробуту або якості життя;

6) формування міжнародної економічної і геоекономічної структури.

Інвестиційна складова економічної безпеки є сукупністю нормативно-правових, соціальних і екологічних умов, що визначають тип і динаміку відтворювального процесу і забезпечують надійність відшкодування та ефективність використання вкладеного капіталу. Отже інвестиційна безпека означає процес забезпечення такого стану інвестиційної сфери, за якого економіка здатна зберігати і підтримувати достатній рівень інвестиційних ресурсів в умовах дії внутрішніх і зовнішніх загроз, що є необхідним для забезпечення стійкого розвитку і соціально-економічної стабільності країни, зростання конкурентоспроможності національної економіки та добробуту населення [1].

Інвестиційна політика розробляється на основі інвестиційної стратегії, що знаходить своє відображення у відповідних програмах. В умовах ризику і невизначеності в перебігу формування інвестиційної політики важливим елементом має стати аналіз інвестиційної безпеки. У контексті аналізу інвестиційної стратегії правомірно виділити два типи інвестиційної політики держави: загальносистемну інвестиційну політику; селективну інвестиційну політику за окремими суб’єктами та інвестиційними програмами [5].

Цілями інвестиційної політики для макрорівня визначені такі: економічне зростання країни; досягнення зовнішньої і внутрішньої стабільності; підвищення соціальної захищеності населення; прагнення до максимізації суспільного добробуту; забезпечення приросту вкладень капіталу в економіку (реальний сектор); зміна пропорцій у формах реального і фінансового інвестування; забезпечення зростання рівня прибутковості інвестицій і сумарного доходу від інвестиційної діяльності; зміна технологічної і відтворювальної структури капітальних вкладень; зростання економічної ефективності; зростання кількості нових робочих місць [3].

Цілі інвестиційної політики на мікрорівні визначені як: максимізація прибутку; максимізація добробуту акціонерів; максимізація вартості акції; максимізація обсягів виробництва з урахуванням попиту, мінімізація витрат, пов’язаних зі здійсненням інвестиційного проекту і його успішним використанням; максимізація річного обсягу виробництва на одиницю інвестиційних витрат; підвищення частки ринку; максимізація завершального стану інвестора; побудова політики і практичної діяльності таким чином, щоб збільшувалося суспільне надбання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г.. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2010. – 377с.

2. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. - К., 2009.

3. Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 2008. – 384 с.

4. Федоренко В. Г. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2010.

5. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 2008.