Полюхович Т.А, науковий керівник к.е.н. Ворошан А.Д.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Ринок праці є складовою частиною економічної системи країни. А отже, він відображає більшість політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі. Найбільш гострою проблемою ринку праці є неефективна зайнятість. Вона визначає міру відставання від розвинених країн у продуктивності праці, безробітті, порушенні структурних диспропорцій зайнятості, неконтрольованій міграції робочої сили за кордон, падінні рівня доходів населення тощо.

Сучасний стан розвитку ринку праці ставить під загрозу національну безпеку України. Адже при наявності економічного зростання він продукує трудову бідність, зниження економічної активності працездатного населення та розширення економічно вимушеної праці, подальше майнове розшарування населення, втрату трудового потенціалу як в демографічному, так і в міграційному вимірі, розбалансованість ринку праці і ринку освітніх послуг [2].

Розвиток національного господарства, що характеризується дефіцитом праці, стає фундаментальним параметром і якісно новим явищем для України. Щороку зростає обсяг нереалізованого попиту на робочу силу в Україні. Проблеми розвитку ринку праці в Україні турбують таких вчених як В. Врублевського, О. Грішнової, Б. Данилишина, Л. Шевчук. Однак не всі аспекти цієї надзвичайно багатогранної та складної проблеми з’ясовано і обґрунтовано.

Із становленням ринку праці змінюється характер та способи відтворення робочої сили. Його регулювання здійснюється державою та профспілками. За даними Державного комітету статистики України кількість зареєстрованих безробітних в Україні у липні 2009 року зменшилася до 606,9 тис. чол., що становить 2,2% від населення працездатного віку. У липні 2010 року кількість безробітних була на 88,2 тисяч менше, а рівень зареєстрованого безробіття становив 1,8% [3]. На початок серпня протягом року на обліку в державній службі зайнятості загалом перебувало 12 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 8,1% менше, ніж на 1 липня 2010р. Серед зазначеної категорії громадян 98,6% мали офіційний статус безробітного. У той же час в нинішньому році рівень зареєстрованого безробіття скорочується швидше, ніж у минулому, хоча в абсолютному вираженні кількість безробітних залишається великою [1].

Кількість зареєстрованих безробітних порівняно з 1 липня 2009р. зменшилась на 7,5% і на 1 серпня 2009р. становила 27,6 тис. осіб. При цьому рівень зареєстрованого безробіття протягом липня зменшився на 3,6% від кількості населення працездатного віку (3,7% - у сільській та 3,6% - у міській місцевості). Зменшення відбулося як за рахунок безробітного сільського, так і міського населення. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у м. Ватутіне (8,6%), найнижчий - у м. Сміла (1,6%) [3].

Розглянемо особливості кон’юнктури ринку праці у 2010 році (табл.1).

Таблиця 1

Попит та пропозиція робочої сили у 2010 році

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, осіб	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, осіб	Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб
Січень	18124	683	27
Лютий	17534	673	26
Березень	17060	708	24
Квітень	15778	879	18
Травень	14386	777	19
Червень	13092	726	18
Липень	12032	601	20
Серпень	11282	671	17

Складено автором на основі джерела: [3].

Навантаження на вакантні місця в липні знизилося в порівнянні з січнем 2010 року з 108 осіб на 10 місць до 86 осіб на 10 місць, хоча в липні 2009 року воно становило 27 на 10 місць. За повідомленням підприємств, установ та організацій кількість вільних робочих місць і вакантних посад на 1 серпня 2010р. становила 601 одиницю, що на 17,2% менше, ніж на 1 липня 2010р. і в 2,5 рази менше, ніж на 1 серпня 2009р. Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакансій) для робітників передбачалось 46,3%, для службовців – 43,9% та кожне десяте вільне робоче місце – для осіб, які не мають професії.

За даними державної служби зайнятості, у липні 2010р. її послугами скористалось 33,8 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян проти 28,3 тис. у липні 2009р. та 36,7 тис. у червні 2009р. На 1 серпня 2010р. на обліку цієї установи перебувало 28,2 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, із них більше половини (53%) – жінки, понад третину (37,3%) – молодь у віці до 35 років, майже чверть (20,2%) – працівники сільського господарства. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 98,1% незайнятих громадян [3].

Чисельність незайнятого населення поступово скорочується, але все-таки залишається дещо незадовільною. Утім не зважаючи на позитивні тенденції, що відбулись на ринку праці, він має наступні проблеми розвитку: співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили; наявність значної частини зайнятих у неформальному секторі економіки; складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (жінки, молодь, інваліди); зростання вартості послуг робочої сили, яка б відповідала світовим стандартам і забезпечувала розширене відтворення трудового потенціалу.

Основні реформи щодо покращення рику праці повинні здійснюватись в напрямі взаємодії інтересів держави з інтересами та потребами працюючих. Лише в таких умовах можна досягнути бажаного рівня розвитку ринку праці та покращення соціально-економічного становища в країні в цілому.

Список використаної літератури

1. Бріт О.В. Сучасний зареєстрований ринок праці як інструмент державного регулювання забезпечення роботою фахівців з вищою освітою / О.В. Бріт // Економіка та держава. - 2010. - №1. – С. 106-108.

2. Волкова О.В. Організаційно-економічний механізм регулювання ринку праці України: сутність, структура та напрями вдосконалення / О.В. Волкова // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. – Вип. №11(90). – К., 2008. – С. 144-150.

3. Державний комітет статистики / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. – Заголовок з екрану.