К.е.н., доцент Волощук Л. О., Скороходова Л. В.

Одеський національний політехнічний університет , Україна

Проблеми практичного застосування методик оцінки складових інтелектуального капіталу

В сучасній економічній теорії відомо багато методик оцінки складових інтелектуального капіталу (ІК) [1]. Вивченню проблем та розвитку методології оцінки ІК присвячено численні праці вітчизняних та закордонних науковців, а саме : Андрейчикова, Афанасьєва, Бутнік – Сіверського, Таланчука, Дегтяра, Шкурупія, Єфременка, Крикуна, Веретенникова, також Просвіриної та Брукінга, проте, досі не існує єдиної методики оцінки ІК, остаточно не вирішені проблеми його відображення в обліку та фінансовій звітності. Визначення таких проблем потребує вивчення вже існуючої методології [2].

За результатами дослідження близько 30-ти найвідоміших методик та показників оцінки ІК, зокрема неосяжних активів, можна представити декілька підходів до їх класифікації . Доцільним є групування вивчених методик на:

- Методики, що засновані на визначенні фінансових показників;

- Методики, засновані на визначенні не фінансових показників.

Таке групування базується на їх сутності, оскільки за допомогою фінансових методик і моделей можливою стає безпосередня грошова оцінка елементів ІК, а за допомогою не фінансових можливо надати якісну характеристику неосяжних активів та проаналізувати їх.

При поглибленому аналізі існуючі методики можна згрупувати за чотирма групами (за економічною природою) [3]:

- прямого виміру;

- ринкової капіталізації;

- віддачі на активи;

- підрахунку очків.

Таблиця 1 –Класифікація методів(методик)оцінки ІК за економічною природою

Економічна природа	Метод (методика)	Характеристика груп методів (методик)
Прямий вимір складових ІК	- «Skandia Navigator»; - «Measures that Matter»; - «Вартість нематеріальних активів компанії»	Методи цієї групи ґрунтуються на ідентифікації і оцінці в грошових величинах окремих активів або компонентів ІК, після чого виводиться інтегральна оцінка ІК компанії
Ринкова капіталізація	- Коефіцієнт Тобіна; - Метод перспективної вартості людського капіталу	Дані методи використовують, коли обчислюється різниця між ринковою капіталізацією компанії і власним капіталом її акціонерів. Отримана величина розглядається як вартість її ІК або нематеріальних активів
Віддача на активи	- Метод розрахунку прямих витрат на персонал; - Метод конкурентної оцінки вартості людського капіталу; - Оцінка вартості людського капіталу на основі випробувань в середовищі бізнесу; - Вимір споживчого капіталу; - Метод підрахунку невідчутної вартості; - Метод розрахованої нематеріальної цінності активів; - Метод визначення доданої вартості	Такі методи характеризують відношення середнього доходу компанії за мінусом податків за деякий період до матеріальних активів компанії порівнюється з аналогічним показником для галузі в цілому. Щоб обчислити середній додатковий прибуток ІК, отриману різницю помножують на матеріальні активи компанії. Далі шляхом прямої капіталізації або дисконтування отримуваного грошового потоку можна визначити вартість ІК компанії
Підрахунок очків	- Монітор нематеріальних активів; - Метод IVM (усеосяжної оцінки); - Метод вартісного ланцюжка; - Індекс інтелектуального капіталу; - Брокер технологій; - Індекс інтелектуального капіталу (ІК-індекс ); - Модель Б. Лева "Value Chain Blueprint"; - Невидимий баланс (Konrad Group); - Монітор інтелектуального капіталу-К.Е.Свейбі (IntangibleAssets Monitor); - Knowledge Quick Scan;   - Методика Хаусела - Канівського для оцінки вартості організаційного капіталу компанії; - Збалансована система показників	В ході використання цієї групи методів ідентифікуються різні компоненти нематеріальних активів або ІК, генеруються і докладаються індикатори, і індекси у вигляді підрахунку очків. Вживання таких методів не передбачає здобуття грошової оцінки ІК. Ці методи подібні методам діагностичної інформаційної системи.

Найбільша увага приділяється таким опосередкованим методикам, як віддача на активи, підрахунок очків, тоді як для безпосереднього виміру вартості ІК необхідним є застосування методик групи прямого виміру, ринкової капіталізації, у складі яких є моделі розрахунку вартості ІК. Перед науковцями постає питання: чому при наявності чисельних методик оцінки та вимірювання вартості ІК все ж застосування їх на практиці є проблематичним для вітчизняних підприємств.

Проблема полягає в тому, що ці методики здебільшого використовуються в західній практиці, де форми звітності дозволяють вилучити вихідні дані для розрахунків. До показників, які можливо було б застосувати у вітчизняній практиці можна віднести коефіцієнт Тобіна, ефект від навчання персоналу та деякі інші. Але їх розрахунок можливий лише під час капіталізації. В ході повсякденної діяльності їх визначення ускладнюється внаслідок відсутності необхідних облікових даних.

Ключовою проблемою управління ІК залишається його облікове забезпечення, а саме питання обліку та відображення у звітності складових ІК.

Підсумовуючи викладене можна сказати, що при використанні вже відомих методик оцінки ІК за його окремими складовими, фінансових і не фінансових методів та показників [4] постає проблема консолідації всіх методичних та розрахункових надбань для достовірної оцінки і відображення в звітності реальної (наскільки це можливо) вартості підприємства. Ця оцінка є основною проблемою для підприємств, де суттєву питому вагу складають нематеріальні та неосяжні активи.

Литература:

1. Кендюхов О. В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія формування механізму управління [монографія] / О.В. Кендюхов; Національна академія наук України. Інститут економіки промисловості. – Донецьк: ІЕП НАНУ України, 2006. – 307 с.

2. Волощук Л.О., Скороходова Л.В.//Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Перспективні розробки науки і техніки»(Прага, 2010).

3. Скороходова Л. В. «Проблеми управління інтелектуальним капіталом (обліково-аналітичний аспект» //«Науковий вісник». С 183-193.

4. Скороходова Л. В., Ганєва К. П., Волощук Л. О. Інтелектуальний капітал як об’єкт обліку і аналізу : проблеми методології і практики // Тези Всеукраїнського конкурсу студентських робіт (м. Запоріжжя, 2011).