Экономические науки / 7. Учет и аудит

к.е.н., Дзюба О.М., Кравчук О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Облікові аспекти нарахування амортизації необоротних активів комерційного банку

Банк як суб'єкт господарської діяльності може працювати лише за наявності належних умов. В першу чергу це володіння основними засобами та нематеріальними активами або користування основними засобами на підставі юридичних прав фінансового лізингу.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює відображення в обліку комерційного банку інформації про необоротні активи є чинна Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів комерційних банків України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 11.12.2000р. за № 475 [1].

Основним обліковим проблемам стосовно необоротних активів присвячено ряд зарубіжних і вітчизняних наукових праць. Однак питанням відображення в обліку амортизації необоротних активів з урахуванням сучасних змін в законодавстві приділено не достатньо уваги.

В загальному необоротні активи поділяються на основні засоби та нематеріальні активи. Основні засоби – це сукупність матеріально-майнових цінностей, що використовуються протягом тривалого часу, зберігають натуральну форму і зношуються поступово. До основних засобів належать будівлі, устаткування, технічні та транспортні засоби, комп'ютерна техніка, засоби зв'язку та інші матеріальні цінності зі строком корисного використання понад 1 рік [2]. У складі нематеріальних активів, згідно з П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”, відображаються придбані банком права користування, наприклад, землею, об'єктами інтелектуальної власності, програмним забезпеченням [3].

Протягом їх використання усі необоротні (матеріальні та нематеріальні) активи підлягають амортизації. Для чого за кожним об'єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком за визнання цього об'єкта активом (під час зарахування на баланс).

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно. Визначаючи строк корисного використання (експлуатації), необхідно враховувати наступне:

- очікуване використання об'єкта банком з урахуванням його потужності або продуктивності;

- строки корисного використання подібних активів;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші подібні обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Беручи до уваги зміни в технології, комп'ютерному програмному забезпеченні, а також те, що нематеріальні активи чутливі до технологічного старіння, визначаючи строк корисного використання нематеріальних активів слід урахувати те, що він не може бути більшим за 20 років.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів. Нарахування амортизації основних засобів припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається на рахунках 4309 „Знос нематеріальних активів”, 4409 „Знос основних засобів”, 4509 „Знос інших необоротних матеріальних активів”.

Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається таким проведенням:

Д-т рахунка 7423 „Амортизація”

К-т рахунків 4309 „Знос нематеріальних активів”, 4409 „Знос основних засобів”, 4509 „Знос інших необоротних матеріальних активів”.

У разі використання необоротного активу за повної його амортизації первісна (переоцінена) вартість і сума нарахованого зносу (до часу списання активу з балансу) обліковуються на відповідних рахунках з обліку активів і зносу.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів, розроблених самостійно комерційним банком.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банками нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів;

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у %) обчислюється як різниця між одиницею та результатом добутку кореня n- ступеня (де n – кількість корисного використання об'єкта) з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на визначену суму років його корисного використання;

5. Виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:

- якщо є безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

- якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку та очікується, що цей ринок функціонуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

З набранням чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з 1 квітня 2011 року змінився порядок нарахування амортизації основних засобів. Зміни обумовлені тим, що у податковому та бухгалтерському обліках будуть застововуватись однакові методи нарахування амортизації. Крім того, відповідно до норм Кодексу як в бухгалтерському так і в податковому обліках застосовуватиметься термін "основні засоби", замість "основних фондів" [4].

Згідно з новими правилами основні засоби – це матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання яких з дати введення в експлуатацію становить понад 1 рік. Але звертаємо увагу на те, що на 2011 рік вартісна межа основних засобів залишилася в розмірі 1000 грн.

Нормами Кодексу розширена класифікація основних засобів у податковому обліку, яка передбачає 16 груп, замість 4 у діючому до 01 квітня 2011 року законодавстві.

Тому для визначення переліку об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за новими групами з метою нарахування амортизації в першу чергу необхідно було провести інвентаризацію основних засобів станом на 1 квітня 2011 року. Слід звернути особливу увагу, що у бухгалтерському обліку термін „амортизація” треба розглядати не як фізичний знос або зменшення ринкової вартості об'єкта протягом строку їх корисного функціонування, а як відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати; амортизація є не процесом оцінки вартості, а процесом її розподілу.

Отже, з введенням в дію норм Податкового кодексу змінюється порядок нарахування амортизації необоротних активів комерційного банку шляхом приведення вимог податкового обліку до бухгалтерського, що суттєво полегшить працю облікового персоналу банку.

Література:

1. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів комерційних банків України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 11.12.00 за № 475;

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000;

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.99;

4. Щодо застосування та уточнення п. 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України: Лист ДПАУ від 09.02.2011 р. №3610/7/15-0317.