Педагогічні науки/2.Проблеми підготовки спеціалістів

Тарасенко А.І., Мосієнко Г.М.

Українська інженерно-педагогічна академія, м.Харків

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО ІНЖЕНЕРА

Радикальні зміни у всіх сферах суспільного життя обумовлюють зміну цілей, задач і методів професійного навчання. Для динамічного розвитку економіки необхідна наявність висококваліфікованих фахівців, які здатні витримати жорстку професійну конкуренцію на ринку праці, швидко адаптуватися до зростаючого рівня науки, техніки і технологій. Молодому спеціалісту необхідно засвоювати все зростаючі об'єми знань і умінь, тому що в першу чергу вони є основою успішної і ефективної професійної діяльності. Тобто він повинен не тільки реалізовувати, але і постійно обновляти, поглиблювати і збагачувати знання.

Дослідження і досвід практичної роботи в системі професійної освіти дозволяє виявити основні протиріччя в організації професійної підготовки сучасного інженера. До них відносяться протиріччя між:

- рівнем сформованості професійної культури сучасного інженера і умовами реалізації професійної діяльності;

- особистими потребами спеціаліста, які обумовлені реальними умовами професійної діяльності, і можливістю їх задовільнення в системі вищої професійної освіти;

- ускладненням програм електротехнічних дисциплін, що обумовлено розвитком науково-технічного прогресу в області електротехнічного і електронного обладнання, і скороченням навчального аудиторного часу, який відводиться на вивчення дисциплін електротехнічного направлення.

Сучасне виробництво насичене різноманітним електротехнічним обладнанням різного рівня складності [1]. Незалежно від отриманої спеціальності інженеру-неелектрику в умовах виробництва необхідно добре орієнтуватися в таких в таких важливих питаннях:

- скорочення усіх видів втрат електроенергії в системах електропостачання і електрообладнання технологічних об’єктів;

- перехід на енергозберігаючі технології, застосування комбінованих електротехнологічних процесів;

- удосконалення існуючого і впровадження нового, більш ефективного в енергетичному відношенні електрообладнання;

- налагодження строгого контролю та обліку витрат електроенергії, в тому числі з застосуванням обчислювальної техніки;

- впровадження автоматизованого управління технологічними процесами, промисловими машинами і механізмами при широкому використанні мікропроцесорної техніки та інше.

Дослідження показують, що система вищої професійної освіти, в силу ряду суттєвих недоліків, не дозволяє в повній мірі задовольнити зростаючі потреби суспільства в інженерних кадрах відповідної кваліфікації [2]. До основних недоліків системи вищої професійної освіти можна віднести:

- орієнтацію на підготовку спеціалістів по обмежено-конкретній спеціалізації;

- неврахування варіативності освіти в залежності від потенційних можливостей особистості;

- слабку інтеграцію з довузівською і післявузівською освітою;

- низьку мотивацію до вивчення природничонаукових та загальноінженерних дисциплін.

Подолати ці недоліки дозволяє модернізація професійної освіти, в рамках якої необхідно створити таку систему професійної освіти, яка змогла б оптимально поєднати загальнопрофесійну (в тому числі електротехнічну) підготовку, яка є теоретичною основою професійної діяльності інженера, і спеціальну підготовку, направлену на оволодіння конкретною спеціальністю, професією.

Аналіз робіт вітчизняних та закордонних авторів показує, що досконало розроблена наукова база недостатньо повно використовується в проектуванні методик навчання загальноінженерним дисциплінам, зокрема, дисципліни “Електротехніка”, де викладення матеріалу частіш за все ведеться традиційно. Оскільки рівень загальнопрофесійної, зокрема, електротехнічної підготовки багато в чому визначає рівень сформованості професійної культури інженера і впливає на якість його професійної діяльності в сучасних умовах, питання організації електротехнічної підготовки інженера потребують додаткових досліджень.

Удосконалення професійної електротехнічної підготовки повинно проводитись на основі моделі спеціаліста, складовими якої є:

- виявлення спектру основних задач, які необхідно вирішувати сучасному інженеру, тобто модель діяльності;

- визначення комплексу необхідних для спеціаліста знань, умінь та професійних навичок на основі моделі діяльності;

- уточнення необхідних спеціалісту особистих професійно значимих якостей;

- підготовка до засвоєння перспективних напрямків розвитку для даної спеціальності, виходячи з прогнозування її розвитку на найближчі 15-20 років.

Література:

1. Шеховцов В.П. Электрическое и электромеханическое оборудование. – М.: ФОРУМ : ИНФРА-М. 2009. – 416 с.

2. Казаков В. А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение. – К.: Выща шк., 1990. – 248 с.