Бутрин Наталія Степанівна

аспірантка Прикарпатського національного

університету імені В. Стефаника,

викладач кафедри цивільного права і процесу

юридичного факультету Тернопільського

національного економічного університету

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ

У світі на принципах виробничих кооперативах працюють більш 800 мільйонів чоловік. Проте основу кооперативів в усім світі складали і складають, як правило, ідентичні принципи і кооперативні цінності: взаємодопомога, демократія, рівність (особливо принцип: одна людина - один голос при прийнятті рішень загальними зборами), соціальна відповідальність, добровільність, співробітництво між кооперативними організаціями, автономія, незалежність і ін.

Актуальність теми пов’язана з тим, що сучасний розвиток українського суспільства характеризується різноманітністю форм підприємницької діяльності, у тому числі й виробничих кооперативів. Вони є ланкою єдиного економічного комплексу країни і рівні з іншими учасниками господарської та підприємницької діяльності. Той факт, що виробничі кооперативи сьогодні скоріше рідкість і їх питома вага серед інших організаційно-правових форм підприємництва не перевищує відсотка, однак, не зменшує значущості обраної проблематики.

Дослідженню особливостей виробничих кооперативів присвячено роботи Весельської Н., Сурженко О., Сунцова В.

Базовими документами, що на сьогодні встановлюють особливості правового статусу кооперативів, це зокрема Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України від 10 липня 2003 р. № 1087-ІУ «Про кооперацію», від 10 квітня 1992 р. № 2265-ХІІ «Про споживчу кооперацію», від 17 липня 1997 р. № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію». Проте власне відносини кооперації регулюються набагато більшою кількістю нормативних актів, основний блок з яких складають міжнародні та міждержавні документи щодо виробничої кооперації між Україною та іншими державами та нормативні акти, прийняті на їх виконання.

Загальне поняття кооперативу міститься у ст. 2 Закону України "Про кооперацію", відповідно до якої кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування [4,123].

Основні види кооперативів також встановлюються Законом України «Про кооперацію», згідно якого відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі та споживчі.[2]

Виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом[2].

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загального обороту кооперативу.

У галузі сільського господарства обслуговуючі кооперативи, залежно від виду діяльності, поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші (ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

До переробних належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів тощо). Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з уведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше. У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи.

Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. Так, наприклад, з метою утримання будинку та прибудинкової території у належному стані його мешканці можуть створити споживчий кооператив, що буде як власними силами, так і з залученням інших фізичних та юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності виконувати відповідні ремонтні, оздоблювальні та інші роботи,

вивозити сміття тощо[2]. Власне споживчий кооператив не є суб'єктом підприємницької діяльності, проте з метою забезпечення фінансування своєї діяльності може створювати відповідні підприємницькі структури. Також за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Таким чином, можна окреслити ознаки кооперативів:

1. Кооператив є юридичною особою. Стаття 6 Закону України «Про
кооперацію» прямо підкреслює наявність у кооперативі самостійного балансу,
поточного та інших рахунків в установах банків, печатки зі своїм
найменуванням - атрибутів, притаманних будь-якій юридичній особі [2].
Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його
членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та
провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна,
придбаного на підставах, не заборонених законом.

2. Кооператив утворюється фізичними та/або юридичними особами. Як
випливає з наведених вище визначень видів кооперативів, участь фізичних осіб
можлива у будь-якому з них. Що стосується юридичних осіб, можливість їх
участі в кооперативах є обмеженою. Так, вони не мають права бути членами
виробничого кооперативу, зважаючи на передбачену Законом України «Про
кооперацію» обов'язкову трудову участь членів виробничого кооперативу (що є
притаманним, звичайно, лише фізичним особам) у його діяльності. Проте у
виробничих та інших видах кооперативів мають право брати участь асоційовані
члени - фізичні чи юридичні особи, які визнають статут кооперативу, внесли
пайовий внесок і користуються правом дорадчого голосу в кооперативі (ст. 14
Закону України «Про кооперацію»).

3. Засновники кооперативу з метою його створення добровільно об'єднуються на основі членства. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягай

16-річного віку і виявили бажання брати участь у його діяльності, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж 3 особи (ч. 5 ст. 7 Закону).

4. Кооператив утворюється для ведення спільної господарської та іншої
діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його
членів. Мета створення - задоволення інтересів членів кооперативів - є
основною ознакою, що відрізняє кооперативи від інших організаційно-правових
форм юридичних осіб колективної форми власності. Шляхом створення
виробничого кооперативу громадяни реалізують свої права на працю та на
здійснення підприємницької діяльності, результатами якої є отримання
прибутку, обслуговуючого - задовольняють свої потреби у послугах певного
виду, споживчого - забезпечують себе товарами, результатами виконаних
робіт, наданих послуг. Кооператив не має на меті насичення ринку товарами,
роботами, послугами (хоча це і не виключається). Він створюється і діє для
своїх членів.

5. Кооператив діє на засадах самоврядування. Термін «самоврядування»
стосовно кооперативу означає право та реальну здатність його членів самостійно вирішувати питання діяльності кооперативу в межах законодавства України та статуту кооперативу[3,52].

Головна різниця між господарськими товариствами та виробничими кооперативами полягає у тому, що господарські товариства є наслідком об'єднання капіталу. У свою чергу виробничі кооперативи - це не тільки об'єднання капіталу учасників, але й об'єднання праці цих учасників. Тобто всі члени виробничого кооперативу повинні не тільки зробити свій пайовий внесок, вони повинні також своєю працею брати участь у діяльності кооперативу.

Підсумовуючи вищенаведене, необхідно відмітити, що проблема полягає у необхідності правовими засобами стимулювати розвиток виробничих кооперативів і усунути колізії у законодавстві, які виникли у зв'язку з урегулюванням засад їх діяльності у Цивільному та Господарському кодексах України, приведенні поточного законодавства про виробничу кооперацію до єдиного підґрунтя. Тим більше, що і Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року також не вирішив всіх проблем.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435- VI.

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003 р. №1087.

3. Кравчук В. М. Корпоративне право. - Київ: Істина, 2005. - 235с.

4. Щербина В.С. Суб'єкти господарського права: Монографія. - К., 2008.- 519с.