“Психология и социология”/7. Общая психология

К. психол. н. Тополов Є.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

РЕАКЦІї відповіді ФАХІВЦЯ НА ПРОФЕСІЙНУ АГРЕСІЮ

Проблема професійної агресивності особистості є однією із найбільш актуальних проблем сучасної психології. Вчені із країн колишнього СРСР її у своїх дослідженнях практично не піднімали. А на Заході, хоча в останні роки й відбувається стрімке зростання інтересу до цієї проблеми, проте самими ж західними вченими визнається, що в ній залишається ще надто багато “білих плям”. Насамперед, ми це відносимо до важкості здійснення її емпіричного дослідження.

На першому етапі власних досліджень даної проблеми нами побудовано Загальну модель генези професійної агресивності особистості, на основі якої можна було б засновуватись з метою наукового розуміння цього феномену, а також при здійсненні його всебічного та системного вивчення. Дана модель складається із трьох основних послідовних рівнів, кожний з яких характеризує відносно закінчений етап генези професійної агресивності особистості. Перший рівень складає система чинників професійної агресії та агресивності, а також чинників, що опосередковують та перешкоджають вияву професійної агресії. Другий рівень складає система типів, видів та проявів професійної агресії, яка включає три послідовні підрівні: 1) загальні типи та види професійної агресії; 2) об’єкти професійної агресії, у залежності від специфіки яких далі визначаються вже її специфічні прояви; 3) специфічні прояви професійної агресії. Третій рівень складають можливі реакції відповіді фахівця на професійну агресію та негативні наслідки від неї.

Далі, на другому етапі, нами здійснено теоретико-методологічне обґрунтування та практичне проведення емпіричного дослідження генези професійної агресивності особистості. Зокрема, нижче ми викладемо отримані емпіричні результати щодо встановлених нами особливостей реакцій відповіді фахівця на професійну агресію.

З метою практичного здійснення емпіричних досліджень генези професійної агресивності особистості нами було розроблено спеціалізований діагностичний інтернет-сайт http://hr- test.org, на якому було розміщено анкету та 18 психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення всіх її рівнів. Зокрема, у даній публікації за основу покладено аналіз отриманих результатів за такими двома з них як: Шкала конструктивного опору B. Tepper та ін. (модифікація M. Mitchell) та Шкала уникання M. Mitchell та M. Ambrose. За Шкалою конструктивного опору обраховується властивий для фахівця рівень конструктивності вирішення професійних проблем, а за Шкалою уникання – властивий для фахівця рівень уникання щодо вирішення його професійних завдань. Також для кореляційного аналізу із показниками названих двох методик використовувались показники Шкали професійного саботування R. Bennett та S. Robinson. Всі методики нами було попередньо адаптовано.

При аналізі отриманих результатів використовувались дані лише тих 771 досліджуваного (226 чоловіків та 545 жінок), які виконали всі 18 методик. Ці російськомовні досліджувані представляють усі 15 країн колишнього СРСР та ще 17 країн далекого зарубіжжя.

Аналіз отриманих результатів показав, що кількісний вияв реакцій відповіді фахівця на професійну агресію практично не відрізняється за статевою ознакою та не залежить від країни проживання.

Найбільш вираженими (як позитивними, так і негативними) реакції відповіді фахівців на професійну агресію є у фахівців 26 - 30 років, а найменш вираженими (насамперед, за такою негативною реакцією як рівень уникання) – у найстарших за віком фахівців (51 і більше років).

Рівень уникання у залежності від професійного ієрархічного статусу змінюється порівняно незначно; а рівень конструктивності вирішення професійних проблем спочатку поступово достовірно збільшується, досягаючи найвищого виявлення у менеджерів середньої ланки, а далі у менеджери вищої ланки, як і у фахівців найстаршої вікової групи, достатньо виражено зменшується.

Всі діагностичні показники реакцій відповіді фахівців на професійну агресію за трьома використаними методиками (загальний рівень професійного саботування, рівень конструктивності вирішення професійних проблем та рівень уникання) достовірно позитивно пов’язані між собою й у чоловіків, й у жінок; отримані подібні логічно-узгоджені взаємозв’язки, по-перше, підтверджують системність та взаємозумовленість досліджуваного явища професійної агресивності особистості та обґрунтованість розробленої моделі, а, по-друге – показують адекватність вибору дослідницького психодіагностичного інструментарію.

У чоловіків набагато сильніше за жінок пов’язані між собою загальний рівень професійного саботування та рівень уникання, а у жінок – загальний рівень професійного саботування та рівень конструктивності вирішення професійних проблем, що свідчить про більш характерний для фахівців-чоловіків деструктивний тип реакції на агресивні щодо них впливи, який виражається у тісному поєднанні таких реакцій як саботування та уникання.