к.е.н., доцент Литовченко О.Ю., Ходжакова А.А.

Обгрунтування економічного змісту поняття «фінансова стійкість банку»

Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця, Україна

Постановка проблеми. Сучасний стан економіки України вимагає вирішення низки актуальних питань щодо залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, мінімізації відтоку вітчизняного капіталу за кордон, підвищення рівня матеріального виробництва та досягнення стабільного економічного розвитку, розв’язання яких неможливе без фінансово стійкого банківського сектору.

Фінансовий стан кожного окремого банку та здатність його протидіяти негативним чинникам зумовлює успішне функціонування банківської системи загалом. Слід зазначити, що діяльність банків також пов’язана із загальним станом національної економіки, яка характеризується коливаннями рівня попиту та пропозиції на банківські послуги, конкуренції, наявності певних ризиків тощо. Визначальним фактором при формуванні довіри з боку клієнтів, партнерів та інвесторів до банківських установ є фінансова стійкість та стабільний їх розвиток.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема забезпечення фінансової стійкості банків не породжена сьогоденням, вона має свої корені в минулому, є складною та до кінця не розв’язаною. Її дослідженням займалися як зарубіжні фахівці, серед яких можна назвати таких авторів: Р. ДЖ. Кемпбел, Р. Л. Міллер, Дж. Ф. .Сінкі, Дж. К. Ван, Л. П. Бєлих, В. В. Іванов, Ю. С. Маслєченков, Г. Г. Фєтісов та ін., а серед вітчизняних економістів слід відмітити праці В. В. Вітлинського, А. М. Мороза, М. В. Кочеткова, А. О. Єпіфанова, М. І. Савлука та ін.

Постановка завдання. Метою статті є теоретичне узагальнення підходів до визначення сутності фінансової стійкості банків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасний етап розвитку банківської системи України характеризується відносною стабільністю і націлений на відновлення довіри клієнтів, збільшення обсягів банківських операцій та розширення клієнтської бази банків. Але при цьому головною задачею банків є стабілізація їх фінансового стану.

Передумовою позитивного розвитку та економічного зростання банку є його фінансова стійкість. Проблема фінансової стійкості банків, на відміну від інших суб’єктів господарювання, має свою специфіку, що проявляється в джерелах формування їх фінансових ресурсів, структури активів, оцінці результатів діяльності.

Для забезпечення фінансової стійкості банку як основної складової його успішного функціонування необхідно визначити зміст поняття «стійкість» взагалі та безпосередньо по відношенню до банківської діяльності.

Зазвичай поняття стійкості набуває певного значення в залежності від контексту а також від змісту аналітичних процедур. Термін банківської стійкості не має чіткого визначення і по-різному трактується у працях зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів, а тому часто є причиною невизначеності та ототожнення з іншими економічними поняттями.

В економічній теорії поняття «стійкість» являє собою складову концепції економічної рівноваги, яка передбачає досягнення та утримання рівноважного стану в економіці як найважливішого завдання на макроекономічному, так і мікроекономічному рівнях. Із даної концепції витікає, що економічні суб’єкти намагаються досягти оптимального стану а економічній системі, тобто рівноважного, який у даному контексті асоціюється з поняттям стійкості. «Великий економічний словник» містить наступне визначення: «стійкість – це сталість, постійність, непідвладність ризику втрат і збитків». Отже, сутність терміну «стійкість» базується на стабільності і постійності стану, сталості певних параметрів.

У таблиці 1 приведено існуючі підходи до визначення поняття «фінансова стійкість банку» як економічної категорії.

Таблиця 1. Підходи до визначення поняття «фінансова стійкість банку»

Автор	Визначення	Особливості
Вітлинський В. В.	Фінансова стійкість банку – критерій для суб’єктів банківського аналізу, але значно важливим для них є перспективна фінансова стійкість. Перспективна фінансова стійкість – ймовірність того, що фінансові можливості банку протягом певного часу будуть відповідати певним критеріям.	Визначає категорію фінансової стійкості як певний кількісний показник, який можна порівняти існуючими нормативами.
Водоп’янова Н. О.	Фінансова стійкість банку – певна структура активів та пасивів банку, що впливають на платоспроможність банку.	Як і оцінка ступеня ліквідності балансу визначається оптимальність структури активів та джерел фінансування.
Іванов В. В.	Фінансова стійкість банку – це стабільність його діяльності в світлі середньо- та довготермінової перспективи	Фінансова стійкість ототожнюється із стабільністю.
Маслеченков Ю. С.	Стійкість кредитної організації визначається стабільністю економічного середовища, в якому вона діє. Як ринкова категорія стійкість відображає стан кредитного закладу в ринковому середовищі, забезпечує цілеспрямованість його руху в поточній і прогнозованій перспективі	Визначається залежність фінансової стійкості банку лише від зовнішніх факторів, що не є коректним.
Ларіонова І. В.	Фінансова стійкість – здатність протистояти внутрішньому та зовнішньому впливу, зберігати стійку рівновагу та надійність протягом тривалого періоду часу	Поняття фінансової стійкості базується на стабільності.
Шелудько Н. М.	Фінансова стійкість – характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів повноцінно виконувати всі функції, витримуючи вплив зовнішніх та внутрішніх факторів.	Враховується вплив усіх факторів на фінансову стійкість, має місце така категорія, як ризики.
Юданов А. Ю.	Ознака стійкості – стабільність, яка означає здатність опинитися в привілейованому, менш уразливому положенні під час кризи та здатність їх переборювати.	Фінансова стійкість являє собою ознаку стабільності, тобто як самостійна категорія не розглядається.

Із таблиці 1 видно, що у банківській практиці поняття фінансової стійкості нерідко пов’язують з поняттями стабільності, рівноваги, надійності, розглядають одне через інше. Саме це дало змогу визначити особливості кожного із тлумачень даної економічної категорії, представлених різними авторами [1, 2].

Стійкість являє собою динамічний показник, який знаходиться під впливом певних чинників. Банк являє собою динамічну соціально-економічну систему, що здатна до поступового розвитку та постійного відтворення. У процесі своєї комерційної діяльності банк прагне забезпечити позитивну динаміку основних показників – прибутковості, ліквідності, достатності капіталу, мінімізації ризиків, розширення спектру послуг та поліпшення обслуговування клієнтів [3]. Характеризуючи банк з таких позицій, доцільно використання терміну «стабільний розвиток», проте слід розуміти його принципову відмінність від поняття «стабільність», яка передбачає сталість незмінність і не має тенденції динамічного руху.

Стійкість базується не лише на стабільності, а й на законах рівноваги, які можна розглядати з різних позицій. Якщо розглядати банківську систему в цілому, то вона складається з банків, небанківських фінансово-кредитних організацій та банківської інфраструктури., то рівновага в даному випадку буде визначатися збалансованим станом та розвитком по відношенні один до одного.

Рівновага може бути розглянута по окремим складовим банківської системи – всередині складової «центральний банк», «комерційний банк» тощо. Рівновага може досягатися всередині окремого банку як адекватна взаємодія елементів структури, що охоплює банківську діяльність, капітал банку, кадровий блок, інформаційний блок тощо.

Сутність поняття надійності визначають як «стійкість банку до змін на фінансовому ринку і здатність без затримок виконувати зобов’язання (щодо безпеки коштів, надання позикових коштів за укладеними кредитними договорами, здійснення платежів за виданими гарантіями, авальованими векселями та ін.)». Надійність являє собою не стільки кількісну характеристику основних параметрів діяльності банку, скільки є якісною характеристикою, яка надається йому з боку клієнтів, персоналу банку та інших контрагентів і полягає в упевненості, що банк виконає всі свої зобов’язання.

Таким чином, стійкість є фундаментальною внутрішньою характеристикою, завдяки якій забезпечується існування та стабільний розвиток банку в умовах ринкової економіки, конкурентного ринку відповідно до обраної стратегії, незважаючи на характер та силу впливу внутрішніх та зовнішніх факторів.

Як з’ясувалося в ході визначення сутності понять надійності, стійкості та стабільного розвитку, вони не є тотожними, проте взаємопов’язані між собою та являють собою ознаки банку, що обумовлюють його здатність до:

1) ефективної реалізації функцій та виконання своєї ролі в економіці країни, незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, що перешкоджають їх здійсненню;

2) виконання вчасно і в повному обсязі своїх зобов’язань перед учасниками та клієнтами за умов обов’язкового дотримання параметрів і нормативів, встановлених Національним банком України та світовою банківською практикою;

3) належного обслуговування клієнтів;

4) реалізації інтересів усіх учасників фінансових відносин у процесі здійснення банківської діяльності;

5) власного розвитку відповідно до ринкових тенденцій із урахуванням ймовірних ризиків;

6) реалізації свого потенціалу в діловому співробітництві, здатності набувати певних конкурентних переваг[1].

Таким чином, із розглянутих характеристик, притаманних банку, можна сказати, що стабільність – здатність банку до постійного динамічного розвитку; стійкість – поняття, яке дозволяє оцінити його внутрішній стан; надійність – найширше з попередніх двох понять, оскільки поєднує в собі стійкість та стабільний розвиток, характеризує банк як фінансовий інститут. Взаємозв’язок цих ознак представлений на рис. 1.

Рис. 1. Взаємозв’язок ознак, що характеризують стан та діяльність банку

Слід додати, що цих ознак банк може набути лише через певний проміжок часу завдяки своїй ефективній та чітко скоординованої діяльності, що значною мірою залежить від наявності професійно підготовлених та компетентних перших осіб банку.

Значний вплив на фінансову стійкість банку здійснює економічна ситуація в країні. При цьому важливо визначити та проаналізувати фактори мікроекономічного та макроекономічного рівнів. Суттєве значення має вплив соціальних і політичних факторів. Рівень життя населення країни та ступінь довіри до банківського сектору відіграють значну роль при забезпеченні фінансової стійкості банку. Серед макроекономічних фінансових факторів особливу увагу слід приділити стану грошового ринку країни, інфляції, кредитній, процентній і валютній політиці Національного банку України.

На відміну від зовнішніх макроекономічних факторів, на які банк не в змозі контролювати, існує ряд внутрішніх факторів, що залежать від функціонування самого банку. До них можна віднести комерційні, організаційні, фінансові та ін. Таким чином, залежно від характеру впливу факторів на стан фінансової стійкості банку, їх можна, перш за все, розділити на дві групи: внутрішні та зовнішні. До зовнішніх факторів відносять економічні, фінансові та соціально-політичні (рис. 2.).

До економічних факторів належить стан економіки країни, інвестиційний клімат, стан платіжного балансу країни, рівень дефіциту державного бюджету, стан податкової системи. Фінансові фактори – стан грошового ринку, кредитна, валютна і процентна політика Національного банку України, величина його валютних резервів. Соціально-політичними факторами є стабільна політична ситуація країни, стійкість уряду, політика розвитку, соціальна стабільність. До ризикових факторів відносять витікання ділової інформації, шахрайство із кредитними картками, неповернення наданих позичальникам кредитів або несплата відсотків за користування кредитами, недостовірність інформації щодо кредитоспроможності позичальників, навмисний підрив ділової репутації банків.

Внутрішні фактори не менш суттєво впливають на фінансову стійкість банків, ніж зовнішні. Так, внутрішніми факторами є рівень зв’язку банку із іншими суб’єктами ринкової інфраструктури, концентрація частки активів і приватних вкладень у банку.

Рис. 2. Класифікація факторів, що формують фінансову стійкість банку

До організаційних факторів, насамперед, належить організаційна структура банку, асортимент його продуктів, спеціалізація або диверсифікація банківських продуктів. Рівень кваліфікації керівництва банку та його співробітників, якість кадрового менеджменту, ефективність прийняття управлінських рішень та контроль за їх виконанням в сукупності складають кадрові фактори.

Сучасний рівень технологій та ступінь оволодіння ними банківської установи, рівень доходності та прибутковості банку, структура активів, капіталу та зобов’язань та відповідність їх встановленим економічним нормативам – на всі ці аспекти повинно звертати увагу керівництво банку для забезпечення його фінансової стійкості та неможливості реалізації негативних факторів та ризиків, які можуть порушити її.

Вивчення та обґрунтування економічної сутності поняття фінансової стійкості банку викликає потребу оцінки фінансової стійкості як показника діяльності банку.

Оцінку фінансової стійкості можна представити як аналітичну функцію управління, яка базується на інформаційній системі банку, реалізується завдяки сукупності аналітичних прийомів і способів, що дозволяють виявляти та вимірювати вплив факторів на фінансову стійкість і обґрунтувати на основі отриманих даних управлінські рішення [4].

Ефективна оцінка фінансової стійкості банку можлива лише за наявності певного забезпечення, тобто сукупності ресурсів відповідній кількості та якості, необхідних для досягнення кінцевого результату. Складові забезпечення оцінки фінансової стійкості представлені на рис. 3.

Рис. 3. Складові забезпечення оцінки фінансової стійкості банку

Сутність кадрового забезпечення полягає в наявності кадрового потенціалу, а саме фахівців-економістів, які в змозі дати оцінку фінансовій стійкості банку у певний момент часу. Технічне забезпечення являє собою наявність обладнання із певними характеристиками, використання якого необхідне в процесі здійснення оціни фінансової стійкості. Інформаційне та методичне забезпечення взаємопов’язані між собою завдяки меті проведення оцінки – надання інформації про фінансову стійкість банку.

Висновок. Отже, в результаті дослідження поняття «фінансова стійкість» можна сказати наступне: поняття фінансової стійкості слід відрізняти від ліквідності та платоспроможності; при оцінці фінансового стану банку таке поняття, як фінансова стійкість, слід розглядати в сукупності із поняттями надійності та стабільного розвитку, ліквідності та платоспроможності банку. Фінансова стійкість повинна бути стратегією розвитку банків, а не лише їх короткочасним досягненням, її підтримання є вкрай складним завданням, вирішення якого можливо тільки за умови загальної оцінки та всебічного аналізу діяльності банку.

Література:

1. Аналіз банківської діяльності/ За ред. А.М.Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2004. – 599 с.

2. Банківський нагляд: навч.посібн./ В. І. Міщенко, А. П. Яценюк, В. В. Коваленко та ін. – К.: Знання, 2004. – 406 с.

3. Банки и банковские операции/ Под ред. Жукова Е.Ф. – М.: Банки и биржи, ЮНА, 2006 – с.150

4. Банківська справа: теорія і практика: Навчальний посібник/ С. М. Подік, В. І. Ігнатенко. – К.: ФАДА, ЛТД, 2006. – 300 с.