Проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі в Україні.

На подальший стабільний розвиток туристичної галузі впливає багато факторів – деякі сприяють поліпшенню стану галузі, деякі гальмують її та заважають зростанню показників, які її визначають. Тому у цьому пункті доцільно було б розглянути основні проблемні місця галузі, виявити шляхи їх подолання та визначити перспективи розвитку туристичної сфери в Україні.

Таким чином, подальший розвиток туризму в Україні гальмують наступні негативні чинники:

1. Відсутність цілісної системи державного управління туризмом у регіонах.

2. Заходи, які надають туристичні послуги, як правило, підпорядковані різним підприємствам, що ускладнює їх координацію.

3. Повільне зростання обсягів капіталовкладень у розвиток туризму.

4. Не відповідність наявної матеріальної бази (дороги, сервісне обслуговування) загальним міжнародним стандартам.

5. Відсутність інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку туризму.

6. Недосконалість законодавчих актів, що регулюють дану сферу та потрібність в прийнятті додаткових законів, а також поліпшення статистичної звітності, яка б охоплювала всі аспекти розвитку туризму.

Перелік факторів, що гальмують розвиток туризму певною мірою компенсується прийнятою державною та регіональними програмами розвитку туризму на 2002-2010 рр., але рівень інвестування з боку держави ще не є достатнім для втілення запроваджених документів.

7. Недостатність уваги, що приділяється, для визнання туризму як чинника не тільки соціально-економічного розвитку, але в якості джерела „заробляння ” іноземної валюти, розвитку міжнародних культурних зв’язків тощо.

Важливою привабливістю для туристів є не тільки музеї, історичні пам’ятки, екзотичні місця, але й унікальні товари, специфічні послуги, національні обряди, високоякісне обслуговування, спеціалізовані центри, спортивні ігри, туристичні маршрути, лікувально-оздоровчі процедури та багато інших послуг і видовищ, включаючи організовані бізнес-тури. Такі види туризму мають майбутнє і для України, це значні резерви розвитку туризму.

8. Слабка матеріальна база для розвитку туризму. Так, наприклад, готельне господарство як основа для проживання туристів абсолютно не відповідає сьогоденним проблемам. Їх кількість постійно зменшується. За 19995-2003 рр. кількість готельних підприємств зменшилася з 1396 до 11218 (на 12,8%) і номерів у них відповідно з 62,4 тис. до 50,4 (19,2%). Тільки за 2001-2003 рр. кількість підприємств готельного господарства зменшилася на 90 одиниць. Із 1218 підприємств готельного господарства – 776 готелів, 23 мотелі, 7 готельно-офісних центрів, 9 кемпінгів, 26 молодіжних турбаз та гірських притулків, 1 клуб з приміщенням для проживання, 279 гуртожитків для приїжджих та 97 інших міць для короткотермінового проживання. У розрізі категорій можна виділити готелі: 117 однозіркових, 82 двозіркових, 76 тризіркових, 16 чотиризіркових і 1 п’ятизірковий. Крім того, ця велика кількість готелів заповнюється всього на 24-30%. Ціна за проживання досить велика, а сервіс обслуговування на два-три порядки нижчий за європейський. Тому, в іноземних туристів українські готелі не користуються попитом, а наші громадяни з низькими грошовими доходами не в змозі активно користуватися готелями і відповідно підтримувати розвиток.

9. Низький та неякісний рівень харчування туристів. На сьогодні в Україні виробляється продовольчих товарів всього на 1,5 грн. на одного мешканця в день. Не вистачає м’яса, молочних продуктів, фруктів, овочів, цитрусових, добротних промислових товарів тощо, а завозити туристів та імпортувати для них споживчі товари нерентабельно.

10. Відсутність якісних доріг і придорожніх кафе, мотелів, ресторанів, розважальних підприємств (на відміну Європі), які б забезпечували комфортне проживання та обслуговування туристів. [3, с. 166-167]

Таким чином, основні проблеми туристичної галузі та шляхи їх вирішення можна представити в виді таблиці:

Таблиця 9 [7, с. 73]

Проблеми в галузі туризму та можливі шляхи їх вирішення

Сутність проблеми	Шляхи вирішення
1. Недостатній розвиток правової бази. Проблеми, пов’язані з ліцензуванням екскурсійної діяльності, обов’язковою сертифікацією послуг харчування та умовами проведення діяльності з надання туристичних послуг у сфері туризму без реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності.	- доопрацювання та прийняття Закону України про „Сільський туризм”, інших нормативно-правових документів, які регламентують організації туристичних послуг; - спрощення податкової політики;
2. Недосконалість системи державного управління.	- розробка регіональних і муніципальних програм розвитку туризму
3. Відсутність єдиних методик і стандартів оцінювання якості туристичних послуг.	- розробка нормативних документів з вимогами до організації туристичних послуг
4. Відсутність якісних рекламно-інформаційних матеріалів.	- проведення маркетингових досліджень; - розробка пакету рекламно-інформаційних матеріалів з інформацією про туристичні об’єкти, умови проживання, надані послуги, рекреаційні можливості.
5. Відсутність можливостей виходу на міжнародний ринок.	- відповідність міжнародним вимогам з організації туризму; - участь у міжнародних організаціях туризму; - використання міжнародних баз даних; - використання інформаційних ресурсів мережі Інтернет.
6. Низький рівень надання послуг і рівень комфорту.	- розробка нормативних документів із переліком вимог до послуг туризму; - розвиток інфраструктури; - конкурси з якості послуг; - надання банківських кредитів на пільгових умовах; - професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників галузі.
7. Відсутність спеціалізованих туроператорів, гідів та екскурсоводів.	- розробка семінарів і курсів з підготовки кадрів туроператорів в галузі.
8. Незацікавленість і необізнаність місцевої влади та місцевого населення в організації високого рівня туристичних послуг.	- проведення семінарів із туризму, присвячених принципам організації, методам і системам управління; - створення бізнес-планів, проектів діяльності; - залучення місцевих жителів до послуг, супутніх туризму; - друк просвітних матеріалів; - створення пільгових умов організації туристичної діяльності; - взаємодія з населенням і підприємцями регіонів.
9. Низькі доходи від туристичної діяльності	- збільшення кількості наданих послуг, розробка різноманітних програм для різних категорій населення.

Таким чином, для реального та успішного розвитку туризму в Україні необхідні значні вдосконалення законодавства та поліпшення інвестиційної привабливості країни і окремих регіонів для залучення вагомих інвестицій. Значних капіталовкладень вимагає розвиток таких рекреаційних регіонів, як Івано-Франківська обл., Львівська обл., Прикарпат’є, Донецький регіон.