Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Голодинський О. Ю., науковий керівник: Штефюк П. Л.

Буковинська державна фінансова академія

Добровільне особисте страхування: соціально-економічні ризики та шанси

В умовах інтеграції України до Євросоюзу постає нагальна необхідність вирішення у виробничій сфері важливих соціальних проблем, що зумовлюється високим рівнем вимог Європейського співтовариства до своїх потенційних членів, від яких очікується не тільки обов’язкове дотримання регламентованих норм, але й формування європейського мислення, способу життя тощо. Одним із завдань, які обумовлюються новою реальністю перспективного соціально-економічного розвитку, є запровадження в управлінську практику промислових підприємств добровільного особистого страхування (ДОС) персоналу, яке безпосередньо включає працівників і управлінців у процес задоволення їхніх потреб щодо самозбереження та особистої безпеки. Ефективність ДОС прямо залежить від розуміння працюючими засад соціального захисту, зокрема системи недержавного особистого страхування. Однак у суспільстві спостерігається недостатня обізнаність працівників з особливостями дії механізму системи особистого страхування, чим зумовлюється певна недовіра до неї. Таким чином, особливої уваги набуває пошук, виявлення й аналіз ризиків та шансів ДОС, а також обґрунтування доцільності його впровадження на підприємствах.

Розробці різнопланової проблематики, пов’язаної з особистим страхуванням, та доцільності запровадження особистого страхування на промислових підприємствах присвячено багато наукових праць українських і зарубіжних фахівців, зокрема: А. Загороднього, О. Заруби, В. Борисової, В. Базилевича, К. Базилевича, Д. Навроцького, М. Александрової, А. Александрової, К. Воблого, С. Осадця, С. Прокоповича, Н. Резника, Т. Артюх, І. Шевирьова, С. Мирзоєва, О. Нікітіної, В. Ручкіної, С. Саркісова, Р. Юлдашева, В. Шахова, А. Зубець, І. Краснової, В. Гомелля, Д. Туленти, М. Бадока, Д. Бланда та багатьох інших.

Однак окремі аспекти особистого страхування, і зокрема ті, що формуються в умовах трансформації соціально-економічної системи, не мають достатнього висвітлення у науковій літературі і потребують більш глибокої наукової розробки. Цим обумовлюється необхідність пошуку нових підходів до вирішення проблем розвитку добровільного особистого страхування як сектору вітчизняного страхового ринку взагалі та впровадження ДОС на промислових підприємствах зокрема.

Метою даної роботи є пошук шляхів удосконалення ДОС в контексті завдань соціального захисту працюючого населення та розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності страхового сектора вітчизняної економіки.

Вітчизняний ринок має достатній резерв для удосконалення сектору ДОС, який поки ще суттєво відстає від розвитку аналогічних структур у розвинутих країнах світу. Збільшення кількості страхових компаній не пропорційне якісному удосконаленню їхньої діяльності. У вітчизняному страхуванні й досі залишаються низькими: обсяги активів страховиків у фінансовому секторі країни – на рівні 5,0–6,0%; частка страхування у ВВП – на рівні 3,0%; сума страхових премій на одного громадянина приблизно – 250 грн.

Враховуючи призначення страхування бути способом компенсації деструктивних наслідків ризиків, а також на основі аналізу форм страхування, що в сучасних умовах забезпечують соціальний захист працівників, можна зробити висновок про нагальну необхідність в його вдосконаленні. Це досягається шляхом запровадження на промислових підприємствах ДОС персоналу (за рахунок працедавця) і оптимальним поєднанням на підприємстві добровільної та обов’язкової форми страхування працівників.

Реалізація існуючого в суспільстві попиту на страхові послуги як функціонально-компенсаторні механізми компенсації наслідків ризиків, потребують нагального вирішення проблем страхового ринку та удосконалення організаційно-економічного механізму ДОС. Однією з головних проблем ДОС є недосконалість нормативно-правової бази. Для вирішення цієї проблеми необхідно внести зміни та доповнення до Закону України «Про страхування» з приводу: розширення трактування об'єкта особистого страхування; упорядкування видів добровільного страхування; недопущення шахрайства; створення Єдиного реєстру несумлінних клієнтів; встановлення юридичної відповідальності за факти тіньових практик у діяльності страхових компаній.

Для удосконалення організаційного механізму функціонування добровільного страхування, зокрема особистого, необхідно вжити таких заходів:

- страховим компаніям: активізувати діяльність з інформування потенційної клієнтури через ЗМІ та інтерактивне спілкування (страховий агент-клієнт); підвищувати кваліфікацію власного персоналу; проводити маркетингові дослідження та соціологічні опитування з метою соціодігностики потреб населення у страховому захисті та визначенні попиту на нього;

- керівництву та профспілковим комітетам промислових підприємств: покращити рівень співпраці зі страховими організаціями, зокрема проводити спільні спеціалізовані семінари, конференції, збори, на яких обговорювати питання сучасного соціального захисту, зокрема добровільного особистого страхування, як одного з важливих чинників формування стану соціопсихоекономічного комфорту людини.

Економічними напрямами удосконалення ДОС можна вважати превентивні заходи з запобігання реалізації його ризикогенного характеру: ліквідація заборгованості за угодами життєвого страхування, укладеними у минулому з установами страхування; активізація заходів з метою недопущення подібних явищ у сучасних умовах; впровадження антиінфляційної політики і обов’язкової індексації страхування; створення дослідницько-прогнозних центрів (які б розробляли можливі сценарії попередження реалізації ризиків форс-мажорних обставин) та спеціалізованих відділів по боротьбі з шахрайством.

Функціонування ДОС на промислових підприємствах за умов удосконалення його механізмів відкриває широкий діапазон шансів всім суб’єктам страхового процесу.

Отже, розрахувавши економічний ефект від реалізації шансів ДОС можна отримати такі результати:

- для працюючого – підвищення рівня самозбереження, фінансова компенсація наслідків страхових ризиків; варіантність отримання медичних послуг, умов лікування, подальшої реабілітації; надання інших соціально-економічних преференцій;

- для підприємства-страхувальника – створення та підтримка його високого соціального іміджу у зовнішньому середовищі, сприяння підвищенню результатів виробництва за рахунок збільшення продуктивності праці персоналу;

- для страхової компанії – збільшення обсягів залучення страхових премій, і в результаті підвищення її прибутковості і конкурентоспроможності;

- для комерційного банку – отримання довгострокових дешевих пасивів;

- для економіки країни – збільшення ВВП; покращення матеріального добробуту населення; зростання індексу людського розвитку.

Література:

1. Лобанова А.С. Соціальне прогнозування розвитку добровільного особистого страхування в умовах зростання ризиків в Україні (стаття) // Соціальні технології: Міжвуз. зб. наук. праць. – К.: Одеса–Запоріжжя, 2007. – Вип. 33. – С. 43–53.

2. Нікітіна О. Т. Добровільне особисте страхування як ефективний засіб мотивації праці в умовах розвитку промисловості // Вісник КТУ. – 2006. – Вип. 12. – С. 270–273.

3. Славіна О. С. Особисте страхування в сучасній Україні як форма соціально-економічного захисту людини // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Випуск 209: У 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Т. II. – С. 499–505.

4. Шахов В. Р. Добровільне особисте страхування: ризики та шанси // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 218: У 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Т. ІV. – C. 1214–1220.