Экономические науки/1. Банки и банковская система
Бакрев П.Г.
Буковинська державна фінансова академія
Регулювання ліквідності банківської
системи Національним Банком України
Ліквідність
банківської системи є її динамічним станом, який забезпечує своєчасність,
повноту і безперервність виконання всіх сукупних зобов'язань банківської
системи та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки.
Ліквідність
банку – це його здатність своєчасно та в повному обсязі задовольняти
невідкладні потреби у грошових коштах.
З огляду на
ту роль, яку відіграє ліквідність банківської системи у забезпеченні її
платоспроможності, фінансової стійкості, розширеного розвитку та ефективності
трансмісійного механізму монетарної політики, воно є важливим об'єктом
управління центрального банку.
В Україні
управління ліквідністю банківської системи здійснює Національний банк України в
процесі регулювання грошово-кредитного ринку за допомогою законодавчо
визначених механізмі та інструментів.
У процесі
регулювання ліквідності банківської системи центральним банком об'єктом уваги є
розрив, що виникає через невідповідність сукупного попиту на ліквідність і
сукупної автономної пропозиції, який свідчить про наявність структурного
дефіциту або профіциту ліквідності банківської системи.
Нині для
регулювання ліквідності банківської системи Національний банк використовує такі
основні механізми рефінансування: кредити овернайт, надані через постійну діючу
лінію рефінансування; кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера;
операції прямого РЕПО з державними облігаціями України та операції своп. Про
обсяги даних механізмів рефінансування можна побачити в таблиці 1.
Роки |
Загальний обсяг наданих коштів, млн. грн. |
Через постійно діючу лінію
рефінансування (кредити овернайт) |
Шляхом проведення тендеру з підтримання ліквідності банків |
інші |
2007 |
2082,547 |
428,35 |
1654,197 |
- |
2008 |
163184,4 |
84630,4 |
17251,11 |
61302,86 |
Таблиця
1. Результати проведення операцій Національного банку України з підтримання
ліквідності банків
З наведених
даних, бачимо що обсяг наданих коштів НБУ комерційним банкам в 2008 році
порівняно з 2007 більший, і різниця становить – 161101,85 млн. грн.
В таблиці 2,
ми можемо прослідкувати структуру наданих кредитів НБУ комерційним банкам.
Механізм рефінансування |
2001 р. |
2002 р. |
2003 р. |
2004 р. |
2005 р. |
2006 р. |
2007 р. |
2008 р. |
Рефінансування
банків, усього |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
у тому числі
через: кредитний
аукціон |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
операції
прямого РЕПО |
3,9 |
0,8 |
1,6 |
16,8 |
5,2 |
16,3 |
- |
9,7 |
Кредити
овернайт, надані через постійно діючу лінію рефінансування |
83,9 |
12,6 |
87,0 |
71,9 |
92,9 |
66,9 |
17,1 |
65,9 |
кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера |
8,2 |
76,7 |
8,9 |
4,9 |
1,9 |
12,1 |
78,0 |
7,5 |
підтримка довгострокової ліквідності |
- |
9,9 |
2,5 |
1,5 |
- |
- |
- |
- |
стабілізаційний кредит |
- |
- |
- |
4,9 |
0,02 |
- |
- |
- |
інші механізми |
4,0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
14,5 |
операції своп |
- |
- |
- |
- |
- |
4,5 |
- |
2,4 |
Кредити рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківського
вкладу, розміщеного в НБУ |
- |
- |
- |
- |
- |
0,2 |
4,9 |
- |
Таблиця 2. Структура
кредитів, наданих Національним банком для підтримання ліквідності банків
України в 2001-2008 рр.
Як бачимо,
основну частку серед кредитів наданих НБУ комерційним банкам в 2008 році
займають кредити овернайт, тоді як в минулому році основну питому вагу займали
кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера. Тому можемо сказати,
що структура динаміки наданих кредитів Національним баком змінюється і є
нестабільною [1, С.38].
В умовах
активної підтримки ліквідності банківської системи центральним банком важливим
інструментом регулювання грошово-кредитного ринку стає процентна політика. У
2008 році Національний банк України двічі підвищував облікову ставку (з 1 січня
2008 року – до 10%, із 30 квітня 2008 року – до 12% річних). Крім цього,
поступово підвищувалась вартість підтримки ліквідності банків через операції
рефінансування(середньозважена ставка за всіма операціями рефінансування зросла
з 9,2 % у 2007 році до 15,3% у 2008); активно використовувалися ставки за
депозитними операціями, які коливалися в межах 0,1-10% залежно від терміну
залучення коштів та ситуації на грошово-кредитному ринку [3]. Така політика
була спрямована на підвищення привабливості операцій у національній валюті та
стимулювання заощаджу вальної активності суб'єктів ринку, посилення ролі
внутрішнього ринку в ресурсній базі банків, зменшення залежності банків від
зовнішніх запозичень, зниження ризиків фінансової стійкості банківської системи.
Дослідження
зарубіжного досвіду регулювання ліквідності та ситуації щодо цього на
вітчизняному грошово-кредитному ринку дає підстави стверджувати, що для
підвищення ефективності управління ліквідністю банківської системи в Україні
необхідні комплексний підхід і зусилля
багатьох суб'єктів, зокрема Національного банку України, уряду та безпосередньо
самих банків [2, С.8].
Особливої
уваги в аспекті регулювання ліквідності потребує кредитна політика банків, яка
нині є не лише чинником збільшення ризиків ліквідності через дисбаланси в
депозитних операціях, а й негативно впливає на макроекономічну збалансованість
та стимулює розвиток інфляційних процесів в Україні.
В умовах
погіршення ліквідності банківської системи, яке спостерігається із жовтня 2008
року, Національному банку України, на нашу думку, слід розглянути питання щодо
зниження рівня обов'язкових резервних вимог. Це дало б змогу збільшити вільну
ліквідність у вітчизняній банківській системі, скоротити рефінансування банків
та зменшити на цій основі вплив монетарного чинника на інфляційні процеси в
країні. Обґрунтованість цього заходу доводить сучасна практика подолання кризи
ліквідності банківської системи в малих ринкових економіках, де активно
використовується механізм обов'язкових резервних вимог, нормативи за якими
мають тенденцію до зниження.
Однією з
причин того, що банки в Україні відчувають гривневий дефіцит ліквідності, є їх
політика, орієнтована в умовах девальваційних очікувань на накопичення та
притримання конвертованої іноземної валюти. За такої ситуації обґрунтованим
заходом з боку НБУ, на нашу думку, може бути тимчасове припинення операції своп
(обміну іноземної валюти на гривню для підтримання гривневої ліквідності
строком до 15 календарних днів) або ж принаймні встановити ліміти на
максимальні обсяги за операціями "валютний своп" і підвищити їх
вартість для банків.
Комплекс цих
заходів дасть змогу зменшити коливання ліквідності банківської системи та
підвищити ефективність трансмісійного механізму грошово-кредитної політики у
досягненні цінової стабільності в Україні.
Література:
1.
Міщенко В. Ліквідність банківської системи України: сучасний стан, чинники
та напрями підвищення ефективності регулювання // Вісник НБУ. – 2009. - № 1. –
с. 34-41.
2.
Хіміч М.О. Управління ліквідність комерційних банків України в умовах
нестабільності фінансових ринків // Регіональна економіка. – 2008. - № 12. – с.
6-11.
3.
Основні тенденції грошово-кредитного ринку за жовтень 2008 року // www.bank.gov.ua.