Экономика/ 14. Экономическая теория

Бакрев П.Г., Дранович М.П.

Буковинська державна фінансова академія

Соціальна ринкова економіка: історія розвитку та процес її формування

Проблема соціально-економічних систем, як і їх численних модифікацій, й до сьогодні залишається нерозв'язаною. Упродовж сотень і тисяч років філософи, економісти, соціологи, політологи, психологи та інші вчені намагаються відшукати найкращу, найсправедливішу і найоптимальнішу соціально-економічну систему для роду людського.

Розглядаючи дане питання, слід виділити ряд вчених які досліджували дану сферу: Ю. Ольсевич, С. Роузфілд, М. Шнітцер, А. Мюллер-Армака, Л. Ерхард, та вітчизняні вчені: А. Грицкнко, В. Єременко, О. Усольцева та інші.

Метою роботи є з'ясування сутті поняття "соціальна ринкова економіка", простежити її історичний розвиток та практичне застосування.

Історичні корені теоретичного напряму, який з часом дістав назву "соціальна економіка", сягають у 30-ті роки минулого століття. Духовним центром майбутньої соціально-економічної системи став університет у місті Фрайбург, що й дало назву школі. Вперше нове поняття "соціальна ринкова економіка" було сформульовано у праці А. Мюллера-Армака "Командна економіка і ринкова економіка" (1974). [2, С.26]Соціальне ринкове господарство являє собою концептуальну модель соціально-економічної системи, побудовану на ідеї поєднання економічної ефективності як наслідку діяння ринкових сил і соціального компромісу. Така модель, на думку її засновників, мала забезпечити рівновагу між особистою свободою і соціальною справедливістю, свободою конкуренції та соціальною рівністю.

Названа система є "синтезом" двох провідних сил – конкурентної ринкової економіки на основі приватної власності, а також держави, яка з допомогою притаманних їй механізмів впливає на розподіл національного доходу з метою забезпечення соціальної справедливості.

Концепція соціальної ринкової економіки, яка розроблялася австро-німецькими вченими – "ордолібералами" ще у 30-ті – 40-ві роки ХХ ст.., дістала своє практичне застосування в повоєнній Німеччині. Зруйнована війною Німеччина, починаючи з 1948 р., була відроджена під керівництвом видатного вченого і державного діяча, міністра економіки Л. Ерхарда, який здійснив комплексну реформацію централізовано-керованої економіки фашистського типу в "соціально орієнтовану, державно-регульовану ринкову економіку". Ця реформація отримала назву "німецького економічного дива"[3, С.234].

На відміну від "вічної на всі часи марксистської доктрини", теоретична концепція соціальної ринкової економіки була практично втілена у життя. Водночас прихильники соціальної ринкової економіки розглядають її не як закриту і догматичну, а як відкриту і динамічну. Її відкритість полягає в тому, що для розв'язання конкретних соціально-економічних проблем, виходячи з не багатьох соціально визнаних основних цінностей, слід розробляти і втілювати в життя цілком конкретні інституції і правила економічної та соціальної поведінки. Соціальна ринкова економіка є динамічною соціально-економічною моделлю, у рамках якої необхідно постійно вишукувати нові рішення щодо нівелювання напруженості між забезпеченням якомога більшої економічної свободи та потребою в адекватній соціальній компенсації для певних верств населення.

Сьогодні в нашій країні у величезних муках відбувається народження громадянського суспільства. Серед наших численних бід і негараздів – продовольчих, енергетичних, житлових, побутових та інших – чи не найважливішим фактором, який перешкоджає виходу з нинішнього становища, є дефіцит громадянської свідомості, громадянського світовідчуття і загальної громадянської культури.

"Соціальна економіка" вивчає закони й закономірності "громадянського співробітництва", досягнення соціального консенсусу, пошуку "соціального компромісу" з метою досягнення загального добробуту. За свою тривалу й жорстоку історію людство пережило чимало класових боїв, пройшло через епохи воєн і революцій, повною мірою зазнало ударів руйнівних криз і наслідків протистояння праці й капіталу. Шляхом тривалої, дуже непростої соціально-економічної еволюції воно виробляло різні соціально-економічні "порядки", які в той чи інший спосіб допомагали йому вижити, уникнути найбільш небезпечних і руйнівних форм протистояння.

Процес формування нової соціально-економічної системи, та ще й у кризових умовах переходу від одного ладу до іншого – це надзвичайно складний, часом дуже болісний і клопіткий процес. Окресливши загальні риси системи, яку схематично іменують "соціально орієнтована, державно-регульована ринкова економіка", слід визнати, що конкретних втілень цієї схеми у життя існує рівно стільки, скільки країн, які її розбудовують[1, С.51].

Людство вже пройшло досить довгий шлях соціально-економічного розвитку і в процесі його, методом спроб і помилок, винаходило дедалі нові форми соціально-економічного співробітництва та співіснування.

Теорія, і практика соціально-економічного співробітництва, форми соціально-економічного співіснування постійно розвиваються, змінюються, вдосконалюються. Це й дозволяє вести мову про соціально-економічний прогрес людства.

Література:

1. Гриценко А. Економічна теорія у сучасному світі // Економіка України. – 2008. - № 10. – с. 40-54.

2. Єременко В. Соціальна економіка в концепції еволюції соціально-економічних систем // Економіка України. – 2008. - № 12. – с. 19-28.

3. Усольцева О. Моделювання поведінки економічної системи в умовах підходу до критичної точки розвитку // Держава та регіони. – 2008. - № 10. – с. 231-234.