Марценюк-Розарьонова Олена Василівна

асистент кафедри фінансів та кредиту ВДАУ

Державне регулювання страхового ринку за умов фінансово – економічної кризи
Зараз Україна переживає затяжну економічну і загострену фінансову кризи, до яких призвела в числі інших чинників руйнація старої системи страхового захисту (бюджетні резерви, фонди вищестоящих організацій, довготермінові відстрочки погашення позик тощо), що була притаманна країні з високим ступенем усуспільнення власності і значне відставання в формуванні нової системи захисту.
Здійснення в Україні широкої програми приватизації об’єктів державної власності, зміни економічного механізму управління в державному секторі економіки, спрямовані на розширення самофінансування виробничих потреб, зумовлюють переорієнтацію підприємств на захист від ризиків втрати або пошкодження майна, нанесення шкоди здоров’ю працівників, шляхом впровадження перевірених світовою практикою форм і видів страхування. Проте до цього часу з боку владних структур і самих власників майна недооцінюються можливості страхування в створенні сприятливих умов розвитку підприємництва. Нехтування страховим захистом нерідко призводить до банкрутства підприємств з огляду на що вітчизняні та іноземні інвестори стримуються від спрямування капіталу в розвиток особливо виробничої сфери економіки. Це призводить до невиправданого імпорту продовольчих і промислових товарів, посилення безробіття, підриву купівельної спроможності гривні, наростання зовнішньої валютної заборгованості країни. Виправленню становища сприяли б зокрема такі заходи: опрацювання глобальної програми організації страхового захисту юридичних і фізичних осіб, яка повинна визначити стосовно до вимог розбудови ринкової економіки нову структуру резервів, шляхи їх наповнення і умови використання, напрямки розвитку загальнодержавних (централізованих) резервів та децентралізованих резервів на рівні господарських суб’єктів а також місце і принципи страхування в системі захисту на випадок ризикових ситуацій. 
Така програма дасть підстави для більш обґрунтованого визначення потреби і кращого використання ресурсів, що спрямовуються на забезпечення суспільства відповідними резервами; встановлення нормативної вимоги до юридичних осіб чітко визначати у статутних документах форму страхового захисту (самострахування, страхування тощо) на випадок втрати або пошкодження майна, нанесення шкоди здоров’ю працівників внаслідок вогню, стихійного лиха, техногенних аварій, та інших непередбачуваних обставин. Дотримання вимог щодо реальної організації такого захисту має враховуватись під час кредитування суб’єктів господарювання, з’ясування причин виникнення втрат майна і пошуках джерел його відновлення; прискорення організації в великих господарських структурах спеціалізованої служби, яка займалася б управлінням ризиками (ризик - менеджментом. В її обов’язки повинно входити прогнозування можливих ризиків, їх оцінка, накреслення і реалізація заходів щодо усунення або зменшення руйнівного впливу ризикових подій на наслідки господарської діяльності, в тому числі і шляхом передачі ризиків на страхування. В середніх та малих структурах цю роботу могли б виконувати консультанти страхових та консалтингових організацій, страхові брокери; розширення переліку майна і видів відповідальності платежі зі страхування яких можуть бути віднесені на виробничі витрати. Розповсюдити таке право і на платежі за страхування майна виробничого призначення, яке страхується у зв’язку з передачею під заставу; уніфікація умов страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень в державних, колективних та фермерських господарствах на основі принципу добровільності страхування. Одночасно здійснити уточнення переліку страхових ризиків в сторону їх зменшення за рахунок виключення з під страхового захисту майна від подій малоймовірних або незначних за розміром можливих втрат. Це дасть змогу знизити вартість страхування, ефективніше використовувати резерви, в тому числі і за рахунок раціонального поєднання грошових і натуральних фондів; більш активне освоєння страхування ризиків підприємств добувної промисловості, водного і лісового господарства; налагодити страхування життя, здоров’я і пенсій громадян, передбачивши відповідні державні гарантії компаніям або страхувальникам на випадок різкої зміни платоспроможності національної валюти; вдосконалення страхування фінансових і кредитних ризиків комерційних структур; ширше використання полісів страхування майна, життя і здоров’я громадян з метою надання їх власникам можливостей придбання в кредит під гарантію страхового полісу і куплених матеріальних цінностей (автомобілів, меблів, квартир та інших товарів) вітчизняного виробництва високої вартості і тривалого користування. Це буде сприяти підвищенню авторитету і привабливості страхування, збільшить попит на промислові товари, що сприятиме розвитку відповідних виробництв, покращанню зайнятості населення, приросту доходів бюджету.
 Удосконалення системи правового забезпечення страхування повинно охопити внесення необхідних змін і доповнень в законодавчі і нормативні акти різних рівнів, починаючи від Конституції України. 
 Комплекс законодавчих актів із питань страхування варто доповнити за рахунок прийняття Законів України “Про страховий договір”, “Про медичне страхування”, “Про страхування життя та пенсій”, “Про страховий захист в системі АПК”, “Про страхування фінансових і кредитних ризиків”. “Про товариства взаємного страхування”.
  Удосконалення державного нагляду за страховою діяльністю необхідно спрямувати на:
¾ посилення якості виконання органами державної виконавчої влади функцій щодо нагляду за страховою діяльністю в напрямах упередження: банкрутства страховиків, грубого порушення ними зобов’язань перед страхувальниками, здійснення псевдо страхування з метою відмивання грошових коштів, виплати керівникам та інших відповідальним особам підприємств, особливо державного сектору, незаконних комісійних винагород, підвищення статусу Укрстрахнагляду до Державного комітету в стравах нагляду за страховою діяльністю;
¾  уточнення Укрстрахнаглядом разом з Палатою аудиторів України вимог щодо здійснення обов’язкового щорічного аудиту страхових компаній і визначення переліку аудиторських фірм, яким, виходячи з забезпечення необхідними фахівцями, можна доручати здійснення аудиту страхових компаній.
Опрацювати примірні розцінки оплати за аудит. Такий захід дасть змогу підвищити якість і відповідальність за достовірність висновків за наслідками аудиту, зменшити кількість перевірок страховиків з розрізнених питань їх діяльності; обґрунтованість створення, реорганізацій і ліквідації страхових компаній.
Укрстрахнагляду разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Держкомстатом з залученням вчених та практиків опрацювати проекти нормативно - інструктивних документів щодо розробки бізнес - планів, ведення спеціального обліку, аналізу і звітності страховиків (включаючи форму балансу); здійснення реєстрації, обліку та сертифікації страхових посередників. При цьому слід зосередити увагу на максимальне наближення цих документів і процедур до міжнародних стандартів; посилити кадровий потенціал контролюючих органів за рахунок залучення до роботи в них працівників, що мають достатній теоретичний рівень і практичний досвід страхової діяльності. Вирішити питання мотивації кращої праці службовців Укрстрахнагляду, що дасть змогу уникнути плинності кадрів і підвищити професійні вимоги до них; враховуючи досвід західних країн передбачити щорічні відрахування страховиками частини прибутку (0,2 % отриманих страхових премій ) на спеціальний рахунок Укрстрахнагляду з цільовим використанням цих коштів на формування інформаційно - методичної бази, фінансування науково-пошукових робіт із страхування.
 Специфіка страхової діяльності вимагає залучення до роботи в галузі великої кількості висококваліфікованих працівників (менеджерів, андиррайтерів, актуаріїв, брокерів, експертів, фінансистів, бухгалтерів, юристів, програмістів тощо ), добре обізнаних з теорією і передовою технологією страхування. В зв’язку з цим доцільно:
¾ визначити типові кваліфікаційні вимоги до працівників страхових компаній, їх посередників та органів нагляду за страховою діяльністю; 
¾ передбачити поступовий перехід до заміщення посад керівників страхових компаній, їх заступників та керівників філій особами, які мають вищу фахову освіту.
¾ відкрити в складі номенклатури  спеціальностей вищої освіти спеціальність “Страхування”. Визначити державні і комерційні вузи, яким, виходячи із їх матеріальної бази, педагогічного і наукового потенціалу, місця розташування, можна в загальновстановленому порядку дозволити підготовку фахівців на рівні магістрів та спеціалістів із страхування;
¾ вдосконалити програму підготовки молодших спеціалістів із страхування в економічних технікумах та коледжах;
¾ організувати Інститут підвищення кваліфікації персоналу страхових компаній та посередницьких структур;
¾ заінтересованим навчальним закладам разом з Лігою страхових організацій України здійснити відповідні дослідження з метою визначення потреби страхової галузі в спеціалістах певного профілю і рівня підготовки;
¾ організувати при Комітеті в справах нагляду за страховою діяльністю кваліфікаційну комісію з числа відповідальних працівників Комітету, Міносвіти, ЛСОУ, вчених та досвідчених практиків страхової справи. 
 Покласти на комісію функції експертної оцінки і освідчення відповідним сертифікатом рівня знань певних категорій працівників страхових компаній, які не мають дипломів про фахову освіту але за характеристиками страховиків добре виконують свої обов‘язки і самостійно успішно підвищують рівень теоретичних знань.
Покращання взаємодії між страховими компаніями, банками та іншими суб’єктами фінансового ринку. Страховим компаніям та банкам природно притаманне прагнення до взаємовигідного обміну послугами і  зміцнення надійності партнерства.
 Розвиток страхових операцій зі страхування майна і відповідальності комерційних структур, населення та інших категорій клієнтів банків веде до зменшення їх залежності від ризиків, розширює діапазон вигідного розміщення кредитних вкладень. З іншого боку в страховиків є інтерес у розміщені в банківських установах за певну плату переважної частини страхових резервів, що збільшує доходи страховиків, ресурси для кредитування Проте на практиці діяльність банків і страховиків належним чином ще неузгоджена.
З метою покращання використання потенціалу банків, страхових компаній та інших суб’єктів фінансового ринку для зміцнення страхового захисту населення і підприємців, покращання надання інших фінансових послуг доцільно:
¾ створити Координаційну раду з питань розвитку фінансового ринку України на яку покласти обов’язки по узгодженню напрямів вдосконалення асортименту і умов надання послуг юридичним та фізичним  особам з кредитування, страхування, торгівлі цінними паперами тощо;
¾ залучати установи комерційних банків до здійснення на агентських засадах операції по продажу страхових полісів із страхування життя, від нещасних випадків, домашнього майна  та деяких інших видів, які не вимагають складної експертної оцінки ризику;
¾ збільшити межу дозволеної участі комерційних банків в придбанні акцій страхових компаній і одночасно надати більші можливості страховикам в здійснені інвестицій в статутний фонд вітчизняних банків;
¾  провести відповідні заходи щодо покращання реалізації і купівлі страховиками цінних паперів.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувати проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.