Васильєва С. І., Кобешова Ю.В.

КФ ЗНУ

Еволюція розвитку біржової діяльності в Україні

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834 р. – у м. Кременчуг.

В біржовій діяльності України можна виділити кілька найважливіших етапів:

Перший етап приходиться на 1796-1860 рр. Відкриття першої товарної біржі (м.Одеса) та початок біржового руху. Характерним для цього етапу є створення та функціонування кількох товарних бірж, де ділове життя характеризувалось незначним обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі кредитної системи тощо. В цей період особливої необхідності у створенні товарної біржі не відчувалося, оскільки для товарообігу було достатньо діяльності ярмарків. Перші біржі були організовані не за ініціативою самих торгівців, а за наказом Петра. Характерною особливістю товарної біржі було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками.

В період 1861-1914рр є характерним економічне піднесення і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України. В Україні в цей час з’являються комерційні банки, починає працювати так званий під товарний кредит, в основному для торгівлі хлібом, розширюється мережа залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, що суттєво впливає на інтенсивність перевезень.

Наступний етап у підйомі біржової діяльності припадає на початок 20 ст.і перш за все на передвоєнні роки – 1906-1913рр. за цей період в Україні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м’ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі. Біржі цього періоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на оптовому товарному ринку.

В 1921-1928 рр. починається відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики. Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався ії відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли до 1917р., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.

Таким чином, біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, ії членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок. На початковому етапі розвитку бірж основними їх учасниками були державні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли бути членами товарної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори.

Залежно від специфіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися. Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації ії діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого – визначати економічну сутність біржі.

Особливістю радянських бірж була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиною введення позабіржових угод була спроба держави адміністративним шляхом залучити торговців до біржі і здійснити цим самим додатковий контроль за діяльністю промислових і торгових підприємств.

Застосовувалося економічне стимулювання результатів біржових угод шляхом більш високих ставок зборів з позабіржових угод при їх реєстрації. На практиці різниця в зборах або не відігравала вирішального значення у виборі шляху результату угод, або вела, по суті, до фіктивної біржової реєстрації цих угод. Інформація про угоди, укладені поза біржею, присилалася через розсильного для оформлення їх як біржового («переодягання угод»).

Заборонялись спекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товаром і цінними паперами, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

У міру зміцнення принципів централізованого планування збут промислових товарів почав здійснюватися на основі державних планів ввезення і генеральних договорів. Монопольним з боку держави стало і вивезення продукції. Здійснювався комплекс заходів, щоб забезпечити державне керівництво і на ринку сільськогосподарської продукції.

Таким чином, торговельне посередництво бірж і їх роль у становленні ринкових відносин почали обмежуватись лише не запланованими в централізованому порядку товарами. А через постійне перевищення попиту над пропозицією товару визначення цін на розподіл товарних потоків ставали неактуальним.

Біржовий ринок, а отже, і біржі звинувачували в тому, що вони протиставляють себе інтересам держави, яка бореться зі стихійним ринком; призводять до ускладнень у роботі з Нарком торгом, адміністративні функції якого більш ефективно діють на ринок, ніж один моральний авторитет біржі; що біржі дорого обходяться державі.

Але незважаючи на певні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортанню діяльності бірж. Так, у Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927р. вказувалось, що надмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за ії діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. усі товарні біржі припинили існування.

Так і не розвинувшись, біржовий ринок України зупинився більш ніж на півстоліття, тоді як у країнах з ринковою економікою він продовжував розвиватись і вдосконалюватись.