Шляхи подолання проблем матеріально-технічного забезпечення промислових підприємств

Економічні науки/Економіка промисловості

Мамаліга Тетяна Василівна

Одеська Національна Академія Харчових Технологій

Шляхи подолання проблем матеріально-технічного забезпечення промислових підприємств

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Його завдання|задача| полягає у визначенні потреби підприємства в матеріалах і технічних ресурсах, дослідженні|вишукуванні| можливості| покриття цієї потреби, організації зберігання матеріалів і видачі їх в цехи|, а також в проведенні контролю за правильним використанням матеріально-технічних ресурсів і сприяння їх в економії.

В умовах ринку у|біля| підприємств виникає право вибору постачальника|, а значить, і право закупівлі ефективніших матеріальних ресурсів|, але підприємства України виявилися в досить складному становищі. Вітчизняний ринок заповнений дешевою продукцією іноземного виробництва, яка не завжди відрізняється якістю й уступає місцевій продукції, але виграє в ціні.

На існуючому етапі однієї з найважливіших проблем науково-технічного прогресу є зниження матеріалоємності продукції, всебічне вивчення факторів, від яких залежить поліпшення використання сировини й матеріалів, своєчасне й повне використання резервів на кожному підприємстві.

Раціональне використання (споживання) і економія сировини, матеріалів, палива і енергії є одними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переводу економіки на інтенсивний шлях. В загальному вигляді економія матеріальних ресурсів – це підвищення їх рівня корисного використання, яке виражається у зниженні питомої витрати матеріалів на одиницю споживчого ефекту, котрий одержують у результаті раціонального споживання матеріальних ресурсів. Значення економії матеріальних ресурсів зростає в зв’язку із збільшенням обсягу виробництва продукції.

Зменшення матеріальних витрат безпосередньо впливає на зниження собівартості продукції, оскільки вони становлять біля 75 - 80 % витрат підприємства, із них біля 60 % припадає на матеріали і сировину.

Скорочення матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції – це більш значний резерв економії порівняно із зниженням трудоємності і фондоємності виробництва: 1% економії матеріалів забезпечує скорочення витрат у 2-2,5 раза більше ніж 1% економії фонду зарплати та в 2-4 рази більше, ніж 1% скорочення капітальних вкладень.

Таким чином ресурсозбереження виступає як важливіший фактор підвищення ефективності виробництва. Основним завданням ресурсозбереження є:

ü забезпечення економного і раціонального використання матеріальних ресурсів;

ü ліквідація невиробничих витрат або перевитрати матеріальних ресурсів;

ü оптимізація структури ресурсоспоживання на основі впровадження нових проектних, конструкторських і технологічних рішень, які дозволяють підвищити комплексність використання матеріальних ресурсів;

ü розширення застосування вторинних ресурсів;

ü розширення застосування вторинних ресурсів, організація повної переробки виробничих відходів і матеріалів, збір і утилізація побутових відходів;

ü скорочення витрат матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва і споживання при транспортуванні та зберіганні;

ü прискорення оборотності обігових засобів, скорочення виробничих запасів, вивільнення частини ресурсів із обігу тощо.

ü Зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення підприємства може відбуватися різними шляхами, зокрема, зниженням конструктивної матеріалоємності продукції, яке відбувається внаслідок:

ü а) використання економічних видів матеріальних ресурсів;

ü б) скорочення числа непотрібних функцій;

ü в) зниження незмірних запасів міцності виробів.

ü Цільове вдосконалення технології виробництва об'єднує наступні види джерел прямої економії: освоєння ресурсозберігаючої безвідходної технології; створення комплексних виробництв; використання менш енергоємної технології; скорочення витрат і відходів у виробництві.

Проблеми підвищення якості продукції виробничо-технологічного призначення і особистого використання охоплює всі сторони господарської діяльності. Висока якість – це збереження праці і матеріальних ресурсів, ріст продуктивності виробництва, а також зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення підприємств.

В процесі виробництва для зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення можна використовувати наступні шляхи:

ü - збільшення одиничної потужності машин і агрегатів. Цей показник характеризує одночасно підвищення їх якості;

ü - ліквідація виробничого браку. Підприємства несуть прямі витрати у випадку виготовлення бракованої продукції. Випуск неякісної чи бракованої продукції знижує рівень рентабельності, збільшує собівартість і продуктивність виробництва. Брак і неякісна продукція означають пряму розтрату виробничих ресурсів, збільшують витрати;

ü - використання замінників дефіцитних матеріальних ресурсів. Бурний розвиток хімічної промисловості в наш час створює можливості для широкого впровадження у виробництво нових економічних синтетичних матеріалів для заміни матеріалів, які використовувалися раніше;

ü - скорочення витрат і відходів у виробництві. В різних галузях виробництва створюється значна кількість відходів матеріальних ресурсів і супутніх продуктів. Скорочення відходів забезпечує випуск додаткової продукції без збільшення матеріальних ресурсів. В тих випадках, коли вичерпані можливості скорочення відходів, важливо забезпечити їх максимальну утилізацію, використовуючи для виготовлення побічної, непрофільної продукції чи реалізувати іншим підприємствам;

ü - скорочення витрат при збереженні. Одним із головних завдань організації збереження і просування продукції в сфері обороту – збереження якості продукції, недопущення її псування і втрати. В процесі зберігання матеріальні ресурси не повинні втрачати натурально-речові якості і форми.

ü Втрати від недостачі і псування матеріальних цінностей складають значну величину і виникають по причині недостатньої уваги до збереження матеріальних ресурсів.

Література:

1. Кожекин Г. Я., Синица Л. М. Організація виробництва, - Мінськ: ІП “Екоперспектива”, - 1998, - 259 с.

2. Організація планування й управління діяльністю промислових підприємств, - Під ред. С.Е. Каменіцера, Ф.Ф. Русинова, - Москва: “Вища школа”, - 1984.

3. Адамова Н.А., Йохна В.А., Малова Т.Л., Пенкин Т.Е. Організація планування й управління діяльністю промислових підприємств, - Київ: “Вища школа”, - 1994.