Экономические науки/13.Региональная экономика.

Гавалешко С., Котик І.

Наук.кер. Гудима Р.Р

Буковинська державна фінансова академія

Основні проблеми і перспективи розвитку регіонів України на сучасному етапі

Взаємовідносини центру та регіонів завжди є доленосними для розвитку держави в цілому. Вони не тільки визначають державний устрій, а й справляють вирішальний вплив на добробут народу. Відсутність у минулому власної виваженої регіональної політики призвела до значних диспропорцій у територіальній структурі української економіки, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів, до надмірного забруднення навколишнього середовища у багатьох містах і районах. В Україні ще не створено правової бази, необхідної для досягнення регіонами оптимальної економічної самостійності, немає чіткого розмежування повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування з питань управління соціально-економічним розвитком регіонів. Слабкою є фінансово-економічна база багатьох адміністративно-територіальних одиниць, оскільки видатки держбюджету 2009 року відповідно до проекту уряду мали скласти 266 мільярдів гривень (проти 253 торік), що також не може забезпечити достатнє фінансування кожного регіону.

Усе це зумовлює необхідність вжиття цілеспрямованих заходів державної регіональної економічної політики, які б забезпечили ефективне регулювання процесів регіонального розвитку, узгодження дій центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо структурної перебудови економіки країни та послідовного впровадження ринкових відносин [2, с 19-28].

Нераціональне і неповне використання економічного потенціалу зумовлене рядом факторів, у тому числі — недостатньою увагою до регіональних проблем, до наявних диспропорцій у розміщенні продуктивних сил. Розробку і проведення регіональної політики в країні ускладнює значна диференціація її соціально-економічного простору. Внаслідок кризової ситуації в економіці звужуються фінансові можливості уряду і гостріше проявляється розрив у рівнях, темпах розвитку, перевагах та можливостях окремих регіонів.

Серед основних проблем розвитку й розміщення продуктивних сил регіонального характеру варто виділити:

— надзвичайно щільну концентрацію продуктивних сил у високоіндустріальних районах — Донбасі і Придніпров'ї;

— невідповідність між природними й трудовими ресурсними потенціалами, з одного боку, і рівнем розвитку господарської діяльності та просторової її організації в межах економічних районів, областей, міських поселень — з іншого. Це стосується насамперед Подільського, Поліського, Південного економічних регіонів;

— в Донецькому, Придніпровському, Поліському, Південному та Карпатському регіонах склалася вкрай несприятлива соціально-економічна й екологічна ситуація, що вимагає термінового вирішення, то особливої уваги потребують;

— реабілітація радіаційно забруднених територій Полісся;

— в Південному регіоні несе загрозу підняття рівня грунтових вод, що може спричинити підтоплення всього низинного півдня України;

— недостатній розвиток транспортної інфраструктури;

— ігнорування на практиці принципу регіонального господарювання;

— складність формування ринкового середовища з причин надмірної залежності від центральної влади [3, c 64-69].

Одним з методів покращення економічного стану регіонів України є метод «полюсів росту»: обираються пункти, найсприятливіші щодо ресурсів або географічного положення; у подальшому кожен такий пункт, будучи забезпеченим інфраструктурними спорудами і виробничими підприємствами, перетворюється на «центр розвитку». Таке перетворення стає важливим фактором регіонального економічного розвитку, багато в чому воно пов'язане з тією роллю, яку «полюси» відіграють у доведенні розробок, здійснюваних вищими учбовими закладами, а також у виготовленні нових видів промислової продукції, придатних для реалізації на ринку. Такі «полюси росту» проблемних регіонів покликані поступово вивести їхню економіку зі стану депресії.

Важлива роль в цьому належить державі, оскільки вона повинна гнучко поєднувати методи прямого й опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. Прикладом прямого економічного регулювання є безповоротне цільове фінансування, пряма фінансова допомога, вибіркова фінансова допомога, надання премій, субвенцій, субсидії (дотації, доплати). Опосередкованими формами економічного регулювання слугують інструменти кредитно-грошової, податкової, валютної, зовнішньоекономічної політики, амортизаційної [1, с. 12-16].

Значне місце в розвитку економічних регіонів займають інвестиції, тому державний механізм управлінняповинен впливати на інвестиційні процеси в регіонах заходами протекціонізму, а саме: наданням інвестиційних премій за спорудження об'єктів, що поліпшують економічну структуру, стан навколишнього середовища; наданням пільгових кредитів на інвестування, гарантій на позики, допомоги у виділенні земель під будівництво; створенням територіальних консорціумів, акціонерних товариств для закінчення розпочатого будівництва; наданням податкових та амортизаційних пільг для структурної трансформації регіону.

Наша мета, полягає в створенні рівноцінних умов життя населення. Необхідно створювати інституції, що займаються регіональним розвитком, наприклад, Агенції регіонального розвитку, як професійні незалежні установи, що надають реальні послуги. Ми працюємо в умовах колосальної невизначеності при прийнятті управлінських рішень, тому єдина ефективна технологія — дати можливість тим, хто знайшов успішний алгоритм або стратегію дій, довести це до загальної схеми і тиражувати на інші регіони.

Регіоналізація соціально-економічного розвитку та адміністративна реформа на місцевому рівні не повинні зводитися до нового перерозподілу владних повноважень чи чергової кадрової перестановки. Проблема полягає у низькому професійному рівні чиновників регіональних влад щодо вирішення економічних проблем, для нашого всебічного розвитку це великий мінус.

Ми прагнемо, щоб забезпечувалися рівні сприятливі умови для саморозвитку і самореалізації кожного регіону України, кожної територіальної громади. А головним завданням соціально-економічній сфері є розбудова сучасної економічно розвинутої держави, яка б забезпечувала постійне зростання добробуту своїх громадян, а без ефективного розвитку на рівні регіонів зробити це неможливо, тому основними напрямами досягнення цієї мети має бути: забезпечення високих темпів економічного зростання; розбудова потужної конкурентоспроможної економіки; створення сприятливих умов для розвитку підприємства та підприємницької ініціативи; проведення ефективної бюджетної політики; підвищення добробуту громадян, соціальних стандартів якості життя, становлення середнього класу та подолання бідності; проведення збалансованої та виваженої зовнішньоекономічної політики на регіональному рівні.

Література:

1. Бутко М. Розв’язання проблем регіонального розвитку // Економіка України. - 2008. - №1. - С. 12-16

2. Дзісь Г. Роль регіонів у становленні національної економіки України // Економіка України. - 2009. - №10. - С. 19-28

3. Карагодов І. Механізм управління природокористуванням на рівні регіону.//Економіка України. - 2007. - №10. - С. 64-69