Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Дацька М.С., Шевчук Л.Д.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Вплив інформаційних комп’ютерних технологій на суб’єкти навчання

У сучасних умовах велика роль у всьому світі приділяється інформатизації навчального процесу, провадженню й поширенню нових інформаційних технологій навчання, формуванню основ інформаційної культури учнів, їхній підготовці до життя в сучасному інформатизованому суспільстві.

Розвиток інформаційно-технологічної бази сучасного суспільства за останнє десятиліття, спричинив різкий стрибок у розвитку комп’ютерної техніки, технології програмування та, як наслідок, появу нових засобів зв’язку та розвиток і застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій та засобів навчання у навчально-виховному процесі систем освіти.

Неминучість поширення інформаційно-комунікаційних та мережних технологій та їх інтегрування у всі сфери нашого життя, вимагає від систем освіти швидкого реагування на вимоги сучасного життя, що уможливлюється через проведення відповідної освітньої політики з подальшим реформуванням систем освіти.

Для освітян європейського простору одним з основних документів, який впливає на пріоритети розвитку освіти, залишається Декларація в сфері розвитку європейської політики стосовно використання новітніх інформаційних технологій затверджена у травні 1999 року Комітетом Міністрів Ради Європи, в якій наголошується на підтримці формування більш демократичного та сталого інформаційного суспільства, розуміючи важливість нових інформаційних технологій на різних рівнях, починаючи з регіонального. Актуальною на цей час є Лісабонська стратегія, прийнята у березні 2000 року країнами Європейського Союзу. У цьому документі визначені пріоритети напрямів розвитку суспільства в цілому та освіти зокрема. Пріоритетом розвитку освіти європейських країн задекларовано підвищення рівня базових навичок та вмінь особливо у сфері інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, які мають на меті створення більш конкурентноспроможної та динамічно розвиненої економіки світу. Такий пріоритет вимагає проведення відповідної політики в освіті та освіти впродовж життя так само як і відповідну підготовку наукового та технічного штату працівників освіти.

Аналізуючи розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційних освітніх мереж зокрема, можна зазначити, що саме ці явища стають одними з основних складових сучасних зарубіжних систем освіти. Питання, що стосуються побудови діалогу користувача з комп'ютером, складні і різноманітні. Методологічні рекомендації охоплюють сукупність таких чинників:

- психологічні принципи побудови діалогу учня з комп'ютером;

- організацію процесу спілкування;

- лінгвістичні аспекти спілкування;

- варіативність спілкування;

- змістовні аспекти спілкування.

Стосовно становлення і розвитку мислення учнів пропонується динамічна рівновага «раціонального мислення», (яке має лінійно сфокусований і аналітичний характер), та «інтуїтивного мислення», (що виникає у розвинутій свідомості). Раціональне мислення тяжіє до автономії, а інтуїтивне спрямоване до співставлень з інтегральними його тенденціями. У навчальному процесі обидва ці види мислення завжди збалансовані, однак при їх ізоляції виникає. Як засіб навчання комп'ютер має такі дидактичні можливості:

1) формування науковості навчання;

2)інтенсифікація процесу навчання;

3) здійснення активних методів навчання;

4) сприяння мотиваційній стороні навчання;

5) здійснення систематичного та об'єктивного контролю знань і вмінь
студентів;

6) звільнення викладача від чорнової роботи.

Умови роботи на ЕОМ спонукають студентів до активної і напруженої діяльності, оскільки вони усвідомлюють можливість контролю викладачем, а також самоконтролю завдяки порівнянню та узагальненню матеріалу, що вивчається.

Процес навчання в інститутах нерозривно пов'язаний з використанням креслень, графіків, діаграм, формул, що дозволяє подавати інформацію в ущільненому вигляді. Це сприяє розвиткові високого рівня абстракції у студентів. Дидактичні можливості сучасних ЕОМ щодо зображення графічної інформації дозволяють демонстрацію конкретних предметів замінити схематичними або символічними зображеннями, використовувати наочність як спосіб абстрагування та формування проблемних ситуацій. Крім того, ЕОМ створює умови для переходу на більш високий рівень інтелектуальної праці, бо чим більше автоматизується в машинних процесах діяльність людини, тим більше підвищується її психологічний рівень і вона може краще проявити свої творчі здібності.

При традиційних формах навчання викладач не може враховувати всі індивідуальні особливості студентів і орієнтує навчальний процес на середнього студента з точки зору не лише його успішності, але й рівня психологічних характеристик. Значну допомогу викладачеві може надати використання ЕОМ для психо-діагностичного тестування студентів, наприклад, визначення об'єму пам'яті, концентрації уваги, репродуктивності розумових процесів, оригінальності мислення та ін.

Проте інформування студентів як базова процедура навчального процесу все-таки потребує участі викладача. Робота зі студентами, які працюють з комп'ютерами, вимагає від викладача особливої організації заняття. Дійсно, зараз підготовка викладачем комп'ютерного заняття віднімає у декілька разів більше часу у порівнянні з традиційним способом подачі навчального матеріалу. В той же час реально підготовлене заняття (з урахуванням всіх особливостей комп'ютерного навчання її дозволяє враховувати індивідуальні властивості студентів. Необхідно враховувати, що ці перспективи відкриваються в той час, коли психолого-педагогічні науки виявляють недостатній рівень ефективності традиційної методики викладення – незалежно від особистих і професійних якостей викладача, його технічної оснащеності і підготовленості.

На жаль, процес комп'ютеризації освіти в Україні іноді розуміється одно боко і зводиться просто до придбання учбовим закладом все більш нових зразків техніки, а головні проблеми, пов'язані з підготовкою кадрів і програмно-методичних комплексів, відсовуються на другий план. Швидше за все, це пов'язано із завищеною суб'єктивною оцінкою потенційних можливостей комп'ютера як дидактичного засобу. Вельми часто адміністрація навчальних закладів і організатори освіти вважають, що вже сама поява комп'ютера може підвищити ефективність процесу навчання.

До чинників, що знижують ефективність педагогічної праці в традиційній системі навчання, дослідники відносять:

- недолік часу на навчання для доведення до автоматизму базових практичних навиків;

- відсутність можливості у викладача забезпечити безперервну адаптацію
до індивідуальних особливостей кожного студента;

- неможливість проведення регулярного і об'єктивного контролю за процесом навчання кожного студента.

На підставі вищесказаного можна виділити наступні аспекти застосування комп'ютерної техніки в навчанні:

- комп'ютер в навчальному процесі повинен бути направлений на вдосконалення педагогічного процесу;

- використання комп'ютерів в навчальному процесі висуває наступні вимоги до інформатизації культури педагога і якості відбору навчального
матеріалу з урахуванням властивостей інформації;

- використання комп'ютерної техніки в процесі навчання повинно бути
методично виправдане (не можна намагатися перекласти на комп'ютер всі
функцій викладача в навчанні, зокрема функцію управління учбовим процесом або виховну функцію).

У процесі використання комп'ютера в навчальному процесі вирішуються наступні психолого-педагогічні проблеми:

- комп'ютер підвищує активність роботи студента, збуджує інтерес до
навчання;

- індивідуальна робота з комп'ютером сприяє розвитку самостійності;

- спілкування з комп'ютером привчає до точності, акуратності,
послідовності дій;

- робота з комп'ютером сприяє розвитку здатності до аналізу й узагальнення;

Отже, динаміка навчальної ситуації, що формує інформаційну культуру студента і стимулює його саморозвиток, відповідає сходженню від репродуктивної до пошуково-творчої і передбачає планомірне зростання ролі студентів у навчальному процесі, перетворенню комп'ютера з навчальної машини й об'єкта вивчення в інструмент пізнання і професійно-творчої діяльності.