Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Кліменко О.М., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Проектно-технологічна методика як педагогічна передумова удосконалення процесу трудового навчання у загальноосвітній школі

Основним завданням сучасної загальноосвітньої школи є виховання особистості здатної до повноцінного життя у сучасному суспільстві. Зважаючи на постійне прискорення темпів розвитку сучасного суспільства, необхідно зрозуміти, що рівень освіти також мусить зростати.

Основним шляхом розвитку процесу трудової підготовки має стати перехід від предметно-орієнтованої системи до проблемно-орієнтованої, яка здатна вирішити низку питань, які притаманні існуючій системі.

При порівнянні цих двох систем можна виявити багато переваг які стають доступні при використанні проектного навчання. В першу чергу це формування в учнів навичок самоосвіти. Так, якщо в існуючій системі освіти самоосвіта розглядається лише як можливість кожного учня, в залежності від власних потреб, то при використанні методу проектів самоосвіта стає невід’ємною складовою процесу навчання. Змінюється і головне завдання вчителя, яке не зводиться лише до навчання учнів виключно за стандартною навчальною програмою, а базується на зовсім нових принципах. Вчитель, в процесі трудового навчання, при використанні методу проектів, відіграє роль наставника-консультанта. Його основним завданням стає формувати в учнів навички самоосвіти та виховувати потребу в ній, що є беззаперечно вищою метою ніж звичайне подання навчального матеріалу. Саме завдяки акцентуванні уваги освітян на принципах самоосвіти учнів, суспільство зможе задовольнити потребу в громадянах здатних самостійно мислити, приймати складні рішення, активно діяти та пристосовуватися до умов життя, що постійно змінюються.

Також вагомою перевагою є індивідуалізація процесу навчання. При навчанні за предметно-орієнтованою системою, ми наштовхуємось на неможливість вирішення проблеми особистісної орієнтації навчання. Грубо кажучи, складається враження, що сучасна освіта виконує функції добре налагодженого конвеєру, де вчитель виступає в ролі оператору потоку, а учні – предметів, що рухаються по стрічці конвеєра. Така ситуація склалася у результаті того, що вчитель фізично не має змоги працювати з кожним учнем, у залежності від їх індивідуальних потреб. Адже його жорстко «обмежує» навчальна програма. В результаті всі учні отримують лише обмежену кількість знань, які можуть і не знадобитися їм у житті. При використанні ж проектно-технологічного методу ми з легкістю можемо вирішити цю проблему, головним чином тому, що левова частка навчального процесу проходить за рахунок самоосвіти, а тому вчитель може більше уваги приділити індивідуальній роботі з кожним учнем.

Мета проектно-технологічної діяльності школярів передбачає розроблення учнями проекту (продукту чи послуги), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем від ідеї до її втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем під час роботи з «неслухняними інструментами», «розумними конструкціями», «технологічними системами» та ін.. В учнів виробляється і закріпляється звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або удосконалення існуючого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність. При цьому необхідно пам'ятати, що особливу увагу потрібно приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, слідкувати, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

Робота над проектом передбачає не лише виготовлення конкретного виробу, вона полягає у вирішенні поставленої перед учнями проблеми. У процесі роботи над проектом учні проходять чотири складні етапи: організаційно-підготовчий; конструкторський; технологічний; заключний. На протязі всіх етапів учні самотужки намагаються вирішити поставлені перед ними завдання та питання, такі як: пошук проблеми; вироблення ідей та варіантів вирішення проблеми; прогнозування майбутніх результатів; складання ескізу; добір матеріалів; економічне та екологічне обгрунтування; міні-маркетингові дослідження – і лише після вирішення всіх цих питань учні приступають до безпосередньо виготовлення виробу (послуги). З цього видно, що учні не просто вчаться створювати певні вироби, вони вчаться вирішувати поставлені перед ними проблеми, а саме такою і ставиться мета перед шкільною освітою – виховувати особистості, що здатні жити в сучасному суспільстві, та, швидко реагуючи на його зміни, адаптуватися до нього.

Підсумовуючи вище сказане, потрібно сказати, що предметно-орієнтована система навчання безнадійно відстала у плані вимог сучасного суспільства і не здатна задовольнити їх. Як альтернатива, зважаючи на всі перераховані переваги, існує предметно-технологічна система навчання, яка може і повинна прийти на зміну існуючій предметно-орієнтованій системі.