Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Таравський І.К., Пильтяй О.М.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Етапи вирішення творчих завдань

під час проведення гурткової роботи

Творча діяльність притаманна лише людині. Вона виступає як діалектичний процес взаємодії суб’єкта й об’єкта, у процесі якого здійснюється опредмечування людської сутності та їхнє розпредмечування. А саме в цьому діалектичному процесі відбувається розвиток творчих здібностей людини.

Творче завдання є одним із засобів організації техніко-конструкторської діяльності учнів і його можна поділити на кілька етапів.

На першому етапі необхідно створити проблемну ситуацію, яка спонукає школяра до техніко-конструкторської діяльності, тобто сформувати високий рівень мотивації цієї діяльності. Для цього потрібно підібрати такий зміст навчально-виховного процесу і такі форми та методи організації роботи і засоби їхньої реалізації, щоб створити високий рівень мотивації учнівської творчої діяльності в галузі техніки.

На другому етапі школяр конкретизує ідею створення технічного об’єкту у формі техніко-конструкторського завдання. Він спочатку ставить перед собою мету створити технічний пристрій і визначає для себе його функціональне призначення (яке буде виконувати пристрій), умови експлуатації, з’ясовує у загальних рисах будову та принцип дії, дає назву виробу. На цьому етапі учень може запропонувати декілька варіантів формулювання завдання. Можливий варіант, коли технічне завдання формулюється замовником. У цьому випадку юний технік вивчає умову й формулює її зміст так, як він її розуміє.

На третьому етапі завершується складанням техніко-конструкторського завдання. Отримавши певну інформацію про способи розв’язування подібних завдань, члени технічного гуртка вибирають засоби їхнього вирішення, передбачають конструктивні особливості майбутнього пристрою - види вузлів та деталей, їх кількість і основні функції, приблизні розміри та габарити виробу. На цьому етапі формулюються технічні вимоги до виробу (технічна характеристика), визначаються умови роботи пристрою: естетичні, ергономічні особливості та безпечність його експлуатації. Учні здійснюють елементарні попередні розрахунки конструкції виробу.

Четвертий етап полягає у виборі шляхів та засобів розв’язування техніко-конструкторського завдання. Керівник гуртка знайомить вихованців з аналогічним рішенням подібних завдань, використовуючи при цьому як описову, так і графічну інформацію, а також натуральні вироби і макети. Рівень складності графічної інформації залежить від підготовленості учнів.

На цьому етапі діти пропонують варіанти розв’язування творчого завдання, під час яких керівник технічної творчості учнів використовує різні форми та методи організації занять. Це може бути індивідуальна самостійна робота над розробленням пропозицій варіантів розв’язання завдання: можна провести евристичну бесіду, в якій вдається з’ясувати найкращий варіант висунутих учнями пропозицій; деякі керівники гуртків використовують сучасні методи вирішення творчих завдань - “мозкова атака”, морфологічний аналіз, метод фокальних об’єктів тощо.

На п’ятому етапі техніко-конструкторська діяльність школярів відбувається перевід уявних образів конструкцій виробів на мову графіки.

На наступному шостому етапі гуртківці виготовляють ескізи робочих креслень на посильному для них рівні. На цій стадії керівник гуртка може організувати індивідуальну, групову роботу або виконати її фронтально. Підготовлені ескізи проектів опробовуються серед товаришів.

Тому сьомий етап техніко-конструкторська діяльність передбачає захист проектів. Учні відстоюють свою розробку приблизно за такими пунктами:

1) оригінальність і грамотність конструктивного рішення; 2) технологічність розробленої конструкції, можливість її виготовлення на наявній матеріально-технічній базі; 3) правильний підбір і дешевизна матеріалів, додержання інших принципів та правил конструювання, використання уніфікованих деталей, вузлів, низька матеріаломісткість та ін.; 4) застосування знань основ наук, рівень творчості при розв’язанні завдання; 5) можливість проміжного контролю якості майбутнього виробу; 6) манера та вміння відстоювати свою ідею, комунікативні можливості учня.

Після внесення певних коректив, доробки або переробки ескізних проектів, внаслідок вибору кращих із них всіма проектантами-конструкторами, виготовляють технічний проект, який складається з пояснювальної записки і робочих креслень з дотриманням всіх умовних позначень та вимог до виконання технічної документації. Лише після цього можна розпочинати виготовлення виробу за розробленими проектами.

Отже, наступний, восьмий етап техніко-конструкторська діяльність учнів полягає у підготовці та виготовленні виробу. Звичайно, конструкції виробів розроблялись у відповідності до триступеневої системи вибору об’єктів конструювання, їх конструктивні особливості такі, що вони можуть бути виготовленими учнями на тому обладнанні, з яким школярі знайомі відповідно програми трудового навчання та на обладнанні, виготовленому самостійно.

Підготовка до виготовлення виробу вимагає від організатора технічної творчості учнів визначення форми організації такої роботи. Він може організувати практичну роботу школярів під час занять технічного гуртка, на уроках трудового навчання, а також під час додаткових занять. Крім цього, дуже часто для створення технічного виробу необхідно провести деякі дослідження фізичних, хімічних та біологічних властивостей матеріалів.

Отже, потрібно спрогнозувати етапність техніко-конструкторської діяльності у часі та змісті, характер міжпредметних зв’язків і їх зміст. Також визначитись у виборі форм, методів, засобів та місця проведення занять і погодити ці питання з учителями-предметниками.