Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Новородовський В.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Формування просторового мислення в учнів на уроках креслення

Рівні, показники і критерії ефективності процесу формування знань, умінь і навичок вивчалися у багатьох дослідженнях. Але в цілому проблема залишається невирішеною і до теперішнього часу, внаслідок чого відсутня єдність у поглядах на визначення придатних до практичного застосування конкретних показників.

Застосування комплексного підходу до визначення рівня графічної підготовки дає можливість звести у певну систему рівень вимог, що висувається до учнів при вивченні креслення, виробити відповідні нормативи якісної оцінки їх графічної підготовки. Використання комплексу критеріїв створює основу для отримання науково обґрунтованих, регламентованих вихідних даних для аналізу навчального процесу з креслення, оскільки порівняльний аналіз ефективності тих чи інших методів і засобів навчання здійснюється, як правило, шляхом зіставлення результатів успішності.

Таким чином, завдання графічної підготовки полягають у необхідності сформувати в учнів: уміння мислити, потребу в графічних знаннях та вміннях, здатність спілкування засобами графічних документів тощо, що є необхідним у процесі адаптації до життя та діяльності у високотехнологічному суспільстві. Саме комплекс критеріїв графічної підготовки є організуючою основою по відношенню до змісту та методики навчання графічних дисциплін.

Важливим критерієм графічної підготовки є просторове мислення, тому що в процесі мислення просторовий образ включається в нові зв’язки і завдяки цьому виступає в нових своїх якостях, які фіксуються в нових поняттях; в ньому виявляються нові властивості, новий зміст, що призводить до розвитку просторового мислення, яке в свою чергу сприяє загальному розумовому розвитку особистості учня.

Просторове мислення розвивається у процесі практичної і навчальної діяльності дітей, при оволодінні ними знаннями, уміннями і навичками. Тому на практиці дуже часто рівень розвитку просторового мислення оцінюють опосередкованими показниками, на основі оцінки результатів засвоєння навчального матеріалу чи виконання певних навчальних завдань. Заперечувати проти такого методу немає підстав, але він не дає уявлення про особливості мислительної діяльності учнів, тому що співвідношення між знаннями і мисленням дужа складні і неоднозначні.

Специфічністю просторового мислення є його образна форма, тобто оперування просторовими образами являє собою зміст цього виду мислення, вони є його засобом і результатом.

Коли учень вільно і швидко переходить від одного графічного зображення до інших, то це свідчить про розвинутість його мислення. Скутість яким-небудь одним зображенням, неуміння “побачити” те ж саме на іншому зображенні, навпаки, свідчить про недостатньо розвинуте мислення. Широта оперування образом дає можливість визначити, чи є наявний у учня тип оперування результатом безпосереднього навчання (учень зрозумів на конкретному прикладі, як необхідно здійснювати задані перетворення), чи це здійснюється самостійно, як прояв індивідуальної здібності учня - він виконує подібні перетворення у різних задачах із застосуванням різної наочно-графічної основи.

Повнота образу характеризує ступінь відображення в образі всіх структурних елементів даного об’єкта. Будь-який просторовий образ завжди відображає склад його структурних елементів (форма, величина) і їх просторову розміщеність (взаємне розміщення елементів, їх розміщення відносно заданої точки відліку). З практики відомо, що під час розв’язування задач, де виникає необхідність створення і оперування образом, виділення форми і величини відбувається без особливих труднощів. Відтворення просторових співвідношень (визначення того, який з елементів об’єкта розміщений вище-нижче, ближче-далі, правіше-лівіше і т.ін.) відбувається менш успішно. Ця успішність якраз і може оцінюватись повнотою образу.

Визначившись, за допомогою яких показників можна оцінювати досягнуті учнями рівні розвитку просторового мислення, стає можливим перейти до вирішення питання про діагностичні засоби.

При розробці системи задач слід враховувати, що методика діагностики просторового мислення повинна давати можливість визначити уміння учнів створювати образи (конструктивна сторона мислительної діяльності) і оперувати образами (структурно-функціональна особливість мислительної діяльності). Виходячи з цього, розроблена система включає задачі, розподілені у два цикли завдань. Перший цикл спрямований на виявлення уміння створювати образи, другий цикл - уміння оперувати образами.

Про сформованість у учнів певного типу оперування образами ми робили висновок на основі успішності виконання просторових перетворень, заданих в умові кожної задачі. Результати розв’язування задач оцінювались як правильні повні, правильні частково і неправильні.