Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Залевський А.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Психолого-педагогічні основи інноваційної педагогічної діяльності

Довгий час інновації розглядали лише в системі економічних досліджень. При цьому вивчалися економічні та соціальні закономірності створення й розповсюдження науково-технічних новацій. Але межі нової галузі знань поступово розширились, охопивши згодом і соціальну сферу.

Соціальні нововведення, до яких відносять і педагогічні, порівняно з матеріально-технічними, мають певні відмінності: ширша сфера застосування, вища залежність використання нововведень від групових та особистих якостей користувачів, висока активність інноваторів на всіх стадіях інноваційного процесу. Переваги таких нововведень важко довести, вони не завжди очевидні, об’єктами змін виступають люди, їхні стан, звички, стосунки.

Педагогічні інновації стали предметом спеціального дослідження вчених у 50-х роках ХХ століття на Заході і в останні два десятиліття в нашій країні. Відповідно почала формуватися нова галузь знань – педагогічна інноватика.

Незважаючи на те, що педагогічна інноватика порівняно нова дисципліна, вона має досить широке категоріально-понятійне поле, що потребує належного аналізу в контексті підготовки вчителя до інноваційної діяльності.

Центральним поняттям у досліджуваній сфері є міжнародний термін “інновація” (англ. innovation, від лат. іnnovatio – “in” – у, в, “novus” – новий, що буквально означає нововведення, оновлення, внесення нового).

Поняття “інновація” вперше з’явилось у дослідженнях культурологів ХІХ століття, де ним позначали введення деяких елементів однієї культури в іншу. Цей термін, а також похідні від нього (інноваційні процеси, інноватори тощо) були перенесені з класичних напрямів до вивчення культури в етнографії та археології.

Так, науково-технічна інновація – це “кінцевий результат інтелек-туальної діяльності (науково-технічних досліджень, науково-технічних відкриттів та винаходів, наукових ідей) у вигляді певного нового об’єкта (систем, технологій, обладнання, товарів та послуг) або у вигляді деякого об’єкта, якісно відмінного від попереднього аналога”.

За Б.Чижевським, науково-педагогічна інновація – це “результат процесу розроблення й практичної реалізації основних гіпотез, ідей, моделей; створення, поширення й використання нових форм, методів, засобів для тих освітніх завдань, які досі не вирішувались або розв’язувались інакше як у теорії, так і на практиці”.

Складність та багатовимірність цього поняття зумовлює широкий спектр класифікацій педагогічних нововведень за різними ознаками. Як зауважує К.Ангеловські, недолік будь-якої класифікації – її схематичність, недостатня повнота й послідовність, тому що практично неможливо умістити у декілька категорій усі можливі нововведення.

К.Ангеловські пропонує класифікувати інновації в такий спосіб:

1) сфера впровадження нового (зміст освіти, технології, організація шкіл та викладання, система фінансування й управління, освітня екологія, будівництво приміщень);

2) спосіб виникнення інноваційного процесу (систематичні, планові, стихійні, спонтанні, випадкові);

3) широта й глибина новаторської діяльності (масові, значні, глобальні, радикальні, фундаментальні, стратегічні, істотні, глибокі; часткові, малі, дрібні);

4) основа, на якій виникає нове (зовнішні, внутрішні).

За науковими даними конкретний інноваційний процес має складнішу структуру, не обов‘язково включає всі зазначені вище етапи, характеризується різною тривалістю їх. З моменту наукового відкриття можуть пройти десятиліття, перш ніж воно використовуватиметься.

Особливого значення в умовах масових педагогічних нововведень набуває проблема вивчення результатів інноваційної діяльності, її діагностичної, екологічної експертизи, моніторингу інноваційних процесів в освіті.

У науковій літературі під освітніми інноваційними проектами розуміють опис моделі нової чи оновленої системи навчання, виховання, управління або їхніх складових (методик, змісту, методів, форм, засобів, технологій), створених з метою поліпшення шляху досягнення освітньої мети.

Проект мусить містити: мету, обґрунтування інноваційної ідеї, її економічні та соціальні важелі, практичну й теоретичну новизну, доцільність застосування.

Таким чином, термінологічний аналіз педагогічної інноватики показав, що поняття цієї дисципліни є до порівняно новими в педагогічній науці. Тривалий час у вітчизняній педагогічній теорії та практиці застосовувались інші, достатньо розроблені поняття, як “впровадження досягнень педагогічної науки у практику”, “освоєння передового педагогічного досвіду”, “оновлення педагогічної діяльності” тощо.