Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Биковець О.А., Пильтяй О.М.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Значення образного мислення на уроках креслення

Характеризуючи мислительну діяльність на уроках креслення, необхідно звернути увагу на дуже важливий аспект, що навчання кресленню неможливе без добре розвиненого образного мислення у школярів. Адже переважна більшість мислительних дій при виконанні графічних вправ передбачає створення та оперування просторовими образами, встановлення їх просторових відносин з використанням різноманітних систем координат, трансформацію, видозмінення, перетворення структурних властивостей образу з наданням останньому характерних динамічних властивостей.

Акцентуючи увагу саме на динамічних властивостях образу, слід зазначити, що такі якості просторового образу, як рухливість та мобільність, обумовлені шляхами їх створення та оперування ними.

Розв’язуючи завдання з різними видами наочних опор, людині необхідно виконувати постійний перехід від об’ємних зображень або реальних об’єктів (в трьох вимірах), до площинних зображень (в двох вимірах) і навпаки.

Оперативною одиницею образного мислення є створюваний за різноманітним наочним матеріалом в уяві образ, в якому і відображаються результати розумової діяльності. Тому при застосуванні образного мислення словесна форма викладення переважно використовується для описового характеру процесів та результатів діяльності уяви, а не як форма словесно-дискурсивного мислення.

Таким чином, при виконанні графічних завдань на уроках креслення характер роботи з виконання та читання креслень зумовлює здійснення учнями активної мислительної діяльності, і це, перш за все, пов’язано з виконанням певних розумових дій, які спрямовані на створення уявних просторових образів, перекодування вхідних і вихідних даних та відображення їх просторових властивостей, сприяють розвитку просторових уявлень, образного та образно-логічного мислення.

Саме у графічній діяльності на уроках креслення є всі передумови ефективного застосування всього потужного арсеналу просторової уяви та образного мислення у змісті якого і відбувається оперування просторовими образами за різною графічною опорою.

Але при вивченні креслення в загальноосвітній школі в учнів виникають певні труднощі з опануванням цього предмета. Це пояснюється складністю процесу створення образів за різноманітним наочним або графічним матеріалом, формування образного мислення та просторових уявлень.

Загальновідомо, що основним елементом будь-якого технічного креслення є площинне зображення виробу. Важливість і значимість площинного зображення як основного елемента креслення безперечна. Адже, в першу чергу, за кресленням встановлюються просторові властивості конкретного виробу: форма поверхні (якщо це деталь), взаємне розташування деталей і їхня форма (якщо це складальна одиниця), взаємозв’язок між елементами пристрою (якщо це схема) і т.п. Не маючи повного уявлення про просторові властивості виробу, неможливо говорити і про технічні дані, необхідні для його виготовлення та контролю. Створення цих уявних образів предметів, які зображені на площині відбувається шляхом активізації мислительної діяльності яка спрямована на неодноразове уявне перетворення графічних умов зображення, перекодування, порівняння та коригування образу, що створюється в уяві, з зображенням, актуалізацією попереднього досвіду; відображенням взаємозв’язків та функціональних якостей об’єктів.

У технічному кресленні в основу отримання на кресленні площинних зображень покладений метод прямокутного проеціювання. При виконанні побудови проекцій, прийнято вважати, що предмет, який потрібно зобразити, розташований у нерухомому положенні в просторі тригранного кута, уявні проецюючі промені проходять крізь ребра та грані предмета з переносом точок з подальшим їх з’єднанням на площинах тригранного кута, грані якого розгортаються до суміщення з площиною креслення.

Тому, потрібно враховувати, що будь-якому зображенню креслення – вигляду, розрізу, перерізу відповідає конкретний графічний образ.

Процес створення образу проекції предмета повинен полягати в наступних діях:

а) розглядання предмета з різних сторін: спереду, зверху, ліворуч, а якщо потрібно – то і праворуч, знизу та ззаду.

б) уявна дія, за допомогою якої потрібно встановити, як виглядає тіло в проекції з цих точок зору, тобто створення уявного образу.

Уявлення проекції предмета полягає в наступному. Розглядаючи предмет з певного боку, встановлюючи його на рівні очей, учень співвідносить його елементи між собою (грані, вершини, виступи, вирізи і т.п.).

Контури предмета та його елементів учень уявляє у двох вимірах, при виконанні таких дій у нього в уяві формується образ плоскої фігури. Цей процес досягається не шляхом логічних операцій, а завдяки діяльності уяви, оскільки учень повинен вміти подумки бачити проекцію предмета, тобто плоский геометричний контур.

Цей контур не можна розглядати як звичайну геометричну фігуру за ним треба вміти уявляти об’ємне тіло.

У процесі навчання кресленню необхідно враховувати, що створення уявних образів, які відображають просторові властивості предметів, вимагає насамперед діяльнісного сприйняття. Саме на основі такого сприйняття і відбуваються уявні дії, тобто те, що відчувається органами чуття фіксується у свідомості учня. Так, певний вигляд передає зовнішню форму визначеної сторони предмета: вигляд спереду – повернену до спостерігача сторону предмета, вигляд зверху відображає форму верхньої його частини і т.п.

Отже, і для сприйняття зображень креслення, і для їхнього створення необхідно вміти в уяві «бачити» об’ємний образ у площинному зображенні.