УДК 378. 136

Ткачова О.О.

Естетична культура як один з напрямків розвитку особистості майбутнього вчителя.

Глобальна мета освіти - формування „людини культури” нерозривно пов'язана з підвищенням рівня його утвореної духовності, моральності, що безумовно виявляється у взаємостосунках з людьми, в спілкуванні з ними.

Багатогранний процес розвитку естетичної культури майбутніх учителів залежить від багатьох умов. Вивчення психолого – педагогічної літератури про розвиток естетичної культури майбутніх учителів засобами театрального мистецтва дає можливість зробити висновки про стихійний характер означеного процесу в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

Значний внесок у розробку питань формування естетичної культури студентів здійснили вчені В.О.Кудін, Г.І.Кутузова, Н.Є.Миропольська, О.П.Рудницька та інші. Однак потреба широкого запровадження активних форм і методів естетичного виховання в навчальні заклади нашої системи вищої освіти набуває особливої актуальності в період її реформування.

Актуальність проблеми. Актуальним передусім є розвиток естетичної культури майбутніх учителів засобами мистецтва, зокрема театрального, як унікального і синтетичного, оскільки саме воно є особливою формою активності людини, засобом пізнання світу, морального очищення, існування в цілому.

Розвиток естетичного культури студентів необхідно здійснювати у відповідності з принципами врахування особливостей їхньої професійної орієнтації і професійної спрямованості у вищих педагогічних навчальних закладах. Майбутньому вчителю включитися у процес естетичних дій по прилученню до естетичної культури допоможе професіограма у педагогічній діяльності, що включає компонент естетичної культури. До цієї профісіограми відносяться ряд компонентів, які запропоновані дослідниками Г.І.Корольовою та Г.О.Петровою [2, 109-111]. До них відносяться:

1. Художня спрямованість особистості.

· Високорозвинений естетичний ідеал.

· Естетична активність вчителя як необхідна складова активної життєвої позиції, активне ставлення до духовних цінностей.

· Інтерес до естетики, до історії мистецтва, питань театральної культури і практичних проблем естетичного виховання.

· Потреба у спілкуванні з мистецтвом, активній естетичній освіті, самоосвіті і самовихованні.

· Органічне поєднання інтересу до професіонально-педагогічної спрямованості з інтересом до мистецтва.

2. Рівень духовної та естетичної культури.

· Володіння загальнотеоретичними, спеціальними, психолого-педагогічними знаннями.

· Розуміння сутності та специфіки естетичної свідомості, естетичної діяльності.

· Усвідомлення сутності мистецтва, знання його різноманітних видів та їх особливостей.

· Обізнаність із сучасною теорією естетичного виховання і використанням педагогічних принципів, форм, методів естетичного виховання.

3. Практична підготовленість учителя, що уможливлює забезпечення високого рівня естетичного виховання учнів.

· Володіння методикою естетичного виховання на уроках, факультативах та позакласних заняттях.

· Організація позакласних заходів емоційно-естетичного спрямування: творчі зустрічі, екскурсії, вечори тощо.

4. Естетична культура поведінки вчителя.

· Педагогічний такт, цілеспрямованість, любов і повага до дітей.

· Культура мовлення вчителя: її виразність та емоційність.

· Зовнішній естетичний вигляд.

5. Психічні процеси вчителя, що забезпечують високий рівень естетичного виховання учнів:

· високорозвинений естетичний ідеал;

· гармонія наочно-образного і логічного мислення;

· високий рівень розвитку емоційної сфери, естетичного сприймання, відтворюючого і творчого смаку;

· наявність і використання професійно-педагогічних і художньо-творчих здібностей життєдіяльності вчителя.

Безумовно, зміст цього компонента вимагає подальшого розвитку та удосконалення. За таких умов ефективність його впливу на процес професійного становлення майбутнього вчителя буде найбільш вигомою.

Однією із найважливіших умов підвищення ефективності розвитку естетичної культури майбутніх учителів є оновлення змісту естетичного виховання та впровадження у навчальний процес і позааудиторну роботу педагогічного ВНЗ певних форм і методів естетичної освіти та виховання. До таких форм відносяться: факультативні курси з мистецтва; лекції; семінарські, практичні заняття; самостійна творча діяльність студентів у галузі мистецтва, естетичного виховання та самовиховання школярів; мистецтвознавчі гуртки, творчі об’єднання, колективи; екскурсії, туристичні походи, конференції, диспути; творчі зустрічі, усні журнали, педагогічна практика з естетичного виховання; екзамени, заліки, творчі звіти студентів тощо [2, 137].

Продовженням навчального процесу є позааудиторна виховна робота з широкими можливостями для вияву самостійності та ініціативи. Форми естетичного виховання у позааудиторній роботі органічно пов’язані зі змістом навчально-виховного процесу, однак зберігають відносну самостійність.

Кожна з форм має специфічні особливості в здійсненні завдань естетичного виховання, широкі можливості для вияву самостійності та ініціативи студентів.

Форми естетичного виховання класифікують: на масові (в масштабах району, міста, інституту), групові (в масштабах факультету, студентської групи) та індивідуальні; складніші і простіші; за специфікою завдань (сприймання і вивчення естетичних об’єктів дійсності і мистецтва, спрямовані на естетичну творчу діяльність, управління процесом естетичної освіти і виховання, контролю та обліку); за особливостями об’єктів естетичного відношення: природи, довкілля, побуту, взаємостосунків людей, трудової діяльності, навчального і позанавчального процесу, різних видів мистецтва, засобів масової комунікації (радіо, ТБ) [2, 136-137].

Методами естетичного впливу є переконання (словесні), демонстрації та спостереження (наочні), залучення особистості до активної творчої діяльності (практичні).

Як різновид словесних методів, у ВНЗ найчастіше використовують лекцію, проблема якої в сучасній педагогіці вищої школи – одна з актуальних.

Складниками емоційно-естетичного впливу лекції на слухачів є її високий науковий, педагогічний рівень, майстерність мовлення лектора, захопленість своєю професією. “Логічним центром лекції є якесь теоретичне узагальнення, а конкретні факти служать ілюстрацією. Лекція повинна характеризуватися:

а) переконливістю доводів і аргументів;

б) обґрунтуванням і композиційною стрункістю;

в) пафосом;

г) сам викладач повинен сприяти ідейному і емоційному
впливу” [4, 50].

Важливим чинником культури педагога вищої школи є уміння викладача зробити лекцію доступною – викладати матеріал дохідливо, просто, чітко, послідовно [4, 240]. Лекції у ВНЗ мають не тільки відповідати принципам дидактики, але і мають такі якості як художність та емоційність. Художність виявляється в тому почутті міри і потягу до гармонії, котре дає можливість говорити про лекцію, як про закінчений художній твір.

Оскільки невід’ємною складовою частиною виховного процесу є формування естетичних почуттів студентів, кожний викладач повинен “надати художньо-емоційного забарвлення курсів, які читаються. Виховання почуттів, звертання до високих ідеалів мистецтва сприяє у подальшому небайдужому, захопленому ставленні до праці, оптимізує творчість і наснагу. Робота з естетичного виховання майбутніх фахівців може успішно виконуватися в процесі організації спеціальної методологічної і теоретичної підготовки всього професорсько-викладацького складу вузів” [3, 84].

Це ж стосується семінарських занять і колоквіумів, на яких ставляться гострі проблемні питання з продуманим підсумком керівника.

Важливою психолого-педагогічною умовою ефективного розвитку естетичної культури є активізація процесу навчально-виховної діяльності. Зазначений процес – не тільки управління активністю студента з боку викладача, але й процес активізації своєї діяльності самим студентом. Вивчаючи методологічні та теоретичні питання естетичного виховання, студент розвиває естетичний смак і здібності, вносить елемент наукового дослідження в педагогічну практику або у власну педагогічну діяльність. При цьому необхідно пам’ятати, що включаючись у естетичну діяльність, людина переживає позитивні емоції, бо вона, як емоційно позитивна, завжди має привабливість, сама себе мотивує [5, 242].

Успішність засвоєння знань з театрального мистецтва залежить від багатьох чинників. Насамперед від наявності у студентів відповідної підготовки, тобто попередніх опорних знань, навичок; від наявності і досконалості володіння навчальними навичками та розумовими операціями; від умов, у яких відбуватиметься навчальна дія.

З іншого боку, успішність розшифровки студентами інформації значною мірою залежатиме від того, як і що саме було зашифроване, тобто від змісту навчального матеріалу, від якості методів і прийомів подання цієї інформації.

Оскільки переживання взаємно і дієво пов’язані зі знаннями, шлях виховання вищих почуттів пролягає через розширення і поглиблення останніх.

Важливо, щоб здобуті знання були спрямовані на досягнення привабливих для студента цілей і щоб він на власному досвіді переконувався в корисності цих знань.

Розвиток естетичної культури майбутнього педагога є невід’ємною складовою його гармонійного розвитку. На формування такої особистості має спрямовуватись весь навчально-виховний комплекс вищого педагогічного навчального закладу, органічною складовою якого є естетичне виховання студентів. Цей напрямок виховання як необхідний компонент усієї системи виховної роботи, спрямованої, зокрема, на розвиток почуттів, моральних переконань, творчого ставлення до праці, діє в єдності з іншими компонентами системи.

Естетичне виховання у вищому педагогічному навчальному закладі ґрунтується на засвоєнні програмного матеріалу, передбаченого навчальними планами з окремих предметів і дисциплін. Кожен викладач повною мірою повинен використовувати ті можливості, які надає йому навчальна дисципліна з метою естетичного впливу на особистість студента.

В той же час ми вважаємо, що такого підходу недостатньо. Тому вирішення актуальних завдань естетичного розвитку майбутніх учителів у контексті професійного становлення зумовило необхідність розробки та впровадження у навчально-виховний процес вищих педагогічних закладів методики розвитку естетичної культури майбутніх учителів засобами театрального мистецтва.

Від рівня розвитку естетичного досвіду, здібностей, знань і вмінь залежить не лише якість сприймання творів мистецтва і адекватна оцінка їх ідейно-художнього змісту, а й виховний вплив естетичних складових навчального процесу, трудової і суспільної діяльності.

У повноцінному сприйманні творів мистецтва студентською аудиторією провідну роль відіграє творча особистість викладача, його педагогічна майстерність, рівень розвитку загальної естетичної культури, любов до професії.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми дійшли висновку, що проблема формування творчої особистості вчителя на сьогодні повною мірою не вирішена.. Для нас становить інтерес узагальнений варіант найважливіших рис педагогічної креативності, запропонованого дослідником С.О.Сисоєвою:

1) високий рівень соціальної і моральної свідомості;

2) пошуково-проблемний стиль мислення;

3) розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);

4) проблемне бачення;

5) творча фантазія, розвинена уява;

6) специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);

7) специфічні провідні мотиви (необхідність реалізувати своє “я”, бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);

8) комунікативні здібності;

9) здатність до самоуправління; високий рівень загальної
культури [6, 26].

Для майбутнього вчителя основою творчого вдосконалення, професійного росту є наполеглива, щоденна праця над собою. Досягнення як мистецьких вершин, так педагогічної майстерності можливо лише за умови професійного саморозвитку митця, саморозвитку педагога.

Оскільки сутність майстерності вчителя в його особистості, в його позиції, здатності виявляти творчу ініціативу, щоб бути гармонійно розвиненою, неповторною, яскравою, магнетичною особистістю, яка вміє повести за собою аудиторію, збагатити духовністю, людяністю, високою культурою людських почуттів, майбутній учитель повинен постійно збагачувати свій досвід, вдосконалювати себе.

Розуміння взаємозалежності характеру естетичних оцінок, потреб, інтересів, від естетичних смакових переваг обумовлює необхідність цілеспрямованого і систематичного прилучення студентів до театрального мистецтва з метою вдосконалення естетичного смаку. Викладач повинен прагнути різнобічного досвіду сприймання мистецтва студентами, оскільки розмаїття художніх вражень та інтерес до інших видів мистецтв є важливим стимулом естетичного і загального розвитку студентів.

Ця робота передбачає комплексне використання засобів, методів і форм естетичного виховання, які спрямовані на розвиток естетичного сприймання, спостережливості, творчої фантазії та уяви. Розвиток уяви і фантазії під впливом естетичної потреби – неодмінна умова діяльності з естетизації людиною середовища і себе [1, 56].

Успішність процесу розвитку естетичної культури студентів залежить від багатьох факторів, серед яких особливе значення має, з одного боку, усунення одноманітності змісту, форм і методів естетичного виховання засобами театрального мистецтва і, з другого, прояв ініціативи, багатої фантазії, уяви викладачів, які здійснюватиме зазначений творчий процес і емоційної активності студентів, задіяних в ньому.

Оскільки кожна особистість має задатки для сприймання і розуміння мистецтва, то розвиток подібних задатків, формування здатності розуміти образну мову мистецтва, адекватно сприймати художні твори – необхідна умова успішного формування естетичного досвіду і естетичної культури.

Висновки. Що стосується висновку, то можна сказати, що зараз робиться спроба виділити контури формування у майбутніх вчителів естетичної культури. Це говорить про необхідність своєрідного стержня в їх професіонально - педагогічної підготовці як ще одного дивного способу збереження їх майбутніми вихованцями цивілізації.

Summary

The article deals with the question development of aesthetic cultures of students, it is necessary to carry out in accordance with principles of account of features of their professional orientation and professional orientation in higher pedagogical educational establishments.

Література

1. Джола Д.М., Щербо А.Б. Теорія і методика естетичного виховання школярів: Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 392 с. 2. Королева Г.М., Петрова Г.А. Система эстетической подготовки студентов в высших учебных заведениях. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1989. – 1880 с. 3. Межова Н.Г. Эстетическое воспитание как важное направление становления личности будущего специалиста // Вестник Харьк. ун-та. – 1989. – № 332. – С. 83-86. 4. Падалка О.С., Нісімчук А.С., Смолюк І.О., Шпак О.Т. Педагогічні технології: Навч. Посібник. – К.: Українська енциклопедія імені М.П.Бажана, 1995.– 256 с. 5. Петровський А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М.: Полит - издат, 1982. – 255 с. 6. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Під ред. Н.С.Лісняк. – К.: КСДОУ, 1994. – 112 с.