Политология/10. Региональные политические процессы

 

Саницька О.М.

 

Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра міжнародної інформації

 

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК ЧИННИК

ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

 

Енергетичні ресурси довго були важливим фактором для прогресу людського суспільства, але лише недавно набули значення чинника зовнішньої політики. Енергетика представляє не тільки джерело контролю та основу безпеки як для постачальників, так і покупців, а також та інструмент зовнішньої політики, яким володіють державні діячі. Тому енергетика починає ставати новим додатком до порядку денного зовнішньої політики.

Для розвинутих країнах тривалий доступ до надійних ресурсів енергії визначає рівень політичного, економічного, і соціального, прогресу, але, з іншої сторони, визначає їх  вразливість через залежність від природного газу і нафти, тобто підсилення енергетичного фактора як стратегічного ресурсу. Передбачається, що енергетична  залежність може набути багато форм.

Природні ресурси володіють специфічними географічними, історичними, і навіть соціальними властивостями. Доступ до дешевих ресурсів припиниться щонайбільше на протязі найближчих 10 років, в той час як кількість населення буде стрімко зростати. Тому цінність, що міститься у таких ресурсах, як природний газ та  нафта, є як соціальною конструкцією, так і індикатором ринку. Перед тим, як сприймати енергетику, як чинника зовнішньої політики, потрібно розглянути два аспекти. Перший – це, по суті, суверенні атрибути енергетики. Другий полягає в здатності енергетики драматично впливати на  розвиток держав. Тому природні ресурси є джерелом відносної влади. Входячи в основу сучасної державної інфраструктури і стаючи квінтесенцією міжнародної політичної економіки, енергетика виступає як результат,  так і інструмент зовнішньої політики.

Вичерпування невідновлювальних паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) (рис. 1), відсутність реальних альтернатив їх заміни,  наявність ризиків при їх виробництві і транспортуванні в останній час набувають все більшого значення у зв'язку із загальною нестабільністю у регіонах видобутку ПЕР, напругою на паливно-ресурсних ринках та несприятливими прогнозами щодо подальшого зростання цін на енергоресурси.

Рис. 1.  Запас джерел енергії

 

Питання економії енергії і підвищення ефективності її використання є актуальним і з екологічної точки зору, оскільки сьогодні атмосфера Землі розігрівається набагато швидше, ніж будь-коли в минулому. За даними ООН, із кінця ХІХ до початку ХХ ст. глобальна температура на земній кулі підвищилася загалом на 0,6°С. В той же час, середня швидкість підвищення глобальної температури до 1970 р. становила 0,05°С за 10 років, а останніми десятиліттями вона подвоїлась. Це зумовлено діяльністю людини: по-перше, людина підігріває атмосферу, спалюючи велику кількість вугілля, нафти, газу, по-друге, і це головне, в результаті спалювання органічного палива, а також внаслідок знищення лісів у атмосфері нагромаджується вуглекислий газ. За останні 10 років вміст вуглекислого газу в повітрі збільшився на 17%. У земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в теплиці чи парнику: він повільно пропускає сонячні промені до поверхні Землі, але втримує її тепло. Це спричиняє розігрівання атмосфери, відоме як парниковий ефект. За розрахунками вчених, до 2010 р. через парниковий ефект середньорічна температура на Землі може підвищитися на 5,8°С. Якщо людство не зменшить обсягу забруднень атмосфери й глобальна температура зростатиме й надалі, як це відбувається протягом останніх 20 років, то дуже швидко клімат на Землі стане теплішим, ніж будь-коли впродовж 100 тис. років. Це прискорить глобальну екологічну кризу. Поруч з цим, згідно останніх досліджень фахівців, оприлюднених на Асамблеї ООН у Нью-Йорку, Північний льодовитий океан більше не поглинає вуглекислого газу – найбільший в світі поглинач вуглеводу заповнений повністю!

В 1992 р. на екологічному самміті в Ріо-де-Жанейро 166 держав-учасниць підписали Угоду про скорочення викидів СО2 до кінця століття хоча б до рівня 1990 р. Але вже у 1995 р. Берлінська конференція з клімату показала, що цей документ був лише добрим наміром. Тоді США разом з Австралією, Канадою та Японією заблокували запропонований Союзом малих острівних держав проект резолюції про зменшення газових викидів промисловими країнами до 2005 р. на 20%. В грудні 1997 р. представники понад 150 країн зібралися в Кіото на переговори про зменшення викидів парникових газів в атмосферу. На долю США припадає 4% населення світу, а вони викидають в атмосферу 22% від загальної кількості СО2. В Кіото було прийнято компромісне рішення - до 2012 р. зменшити порівняно з 1990 р. на 5,2% викиди парникових газів в атмосферу. США погодилися з цією вимогою лише за умови запровадження механізму торгівлі квотами. Оскільки всі квоти дозволених викидів були зафіксовані на рівні 1990 р. (викиди в Україні були грандіозні), Україна, зменшивши порівняно з цим періодом обсяги емісії парникових газів на 30% за рахунок зменшення обсягів виробництва на сьогодні має змогу продавати невикористані квоти. У 1990 р. Україна викидала в атмосферу 680 млн. тонн парникових газів, тому майже 100 млн. тонн невикористаних квот стануть найбільш ходовим товаром (ціна 20-100 USD/т).

На сучасному етапі економічний розвиток кожної країни залежить від способу вирішення трьох важливих проблем: виробництва енергії, економіки та екології. Не можна допустити, щоб енергетика розвивалася за рахунок природного середовища чи поза законами економіки. Не можна допустити швидкого вичерпування запасів енергії, бо незабаром виникне загроза голоду. Найбільш раціональним способом розвитку сьогодні є екологічний, тобто принцип постійного і врівноваженого розвитку, який об’єднує всі ці залежності.

Одним з основних факторів, які визначають можливості розвитку економіки, є забезпеченість всіх її складових паливно-енергетичними ресурсами, що відображають наявність пропозицій на ринку енергоносіїв. Забезпечення енергетичних потреб людства є глобальною, стратегічною проблемою планетарного масштабу, складність і протиріччя якої щоразу зростає, що зумовлено збільшенням чисельності населення і об’ємів виробництва; ростом енергоспоживання; вичерпуванням запасів традиційного палива; погіршенням екологічної ситуації та кліматичними змінами.

Особливості економіки України полягають в тому, що в структурі споживання первинних енергоресурсів в Україні газ становить приблизно 41% (нафта 18,4%, вугілля 24,3%, атомна енергія та інші – 16,3%), що втричі більше, ніж в світі, і удвічі – ніж у Європі. Наприклад, Франція в 2005 р. спожила 48 млрд. куб. м газу, Іспанія – 30 млрд. куб. м, Польща – 13 млрд. куб. м, тоді як Україна використала 76,4 млрд.куб.м газу.  При цьому, ситуацію, безумовно, ускладнює те, що незважаючи на загальний стереотип, головними споживачами газу в Україні, до того ж украй неефективними, є не підприємства промисловості, а населення, комунальне господарство та ТЕЦ, які виробляють теплову та електричну енергію. Так, у 2007 році з 69,8 млрд. куб. м. в Україні весь промисловий сектор використав близько 26 млрд. куб. м газу, а населенням, непромисловими підприємствами та ТЕЦ (йдеться про виробіток електро- та теплової енергії для населення) спожито 35-36 млрд. куб. м газу. Занижені ціни і тарифи в житлово-комунальному секторі та не проведена реформа в цій сфері не дають змоги впровадити енергозбережні заходи і суттєво скоротити споживання енергоресурсів та ефективно відстоювати національні інтереси в газовій суперечці з Росією.

На сучасному етапі пріоритетними напрямами енергетичної політики більшості країн світу є енергоефективність та енергозбереження. Це обумовлено вичерпуванням невідновлювальних паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), відсутністю реальних альтернатив їх заміни, наявністю ризиків при їх виробництві і транспортуванні. В останній час ці чинники набувають все більшого значення у зв'язку із загальною нестабільністю у регіонах видобутку ПЕР, напругою на паливно-ресурсних ринках та несприятливими прогнозами щодо подальшого зростання цін на енергоресурси.

 Розвинені країни світу, в першу чергу країни ЄС, і вже досягли значних успіхів у вирішенні проблем енергоефективності та продовжують пошук нових джерел енергозабезпечення та розробку заходів щодо енергозбереження. З огляду на ситуацію, що сьогодні складається, вирішення цих проблем буде відбуватися в умовах загальної нестабільності в світі, у тому числі і на паливно-ресурсних ринках, несприятливих прогнозів щодо подальшого зростання цін на енергоресурси та незначних іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Досвід розвинутих країн і власний досвід України вказує на необхідність державного регулювання процесами енергозбереження та проведення цілеспрямованої державної політики. Тільки держава шляхом виваженої, законодавчої, гнучкої цінової,  тарифної та податкової політики може забезпечити дієздатність фінансового механізму енергозбереження.

З результатів розрахунків проведених на базі прогнозних даних проекту енергетичної стратегії України до 2030 року витікає, що в країні за рахунок енергозбереження до 2020 року можна досягти економії енергоносіїв загальним обсягом 470 млн. тонн умовного палива, що відповідає зменшенню витрат на їх імпорт близько 38 млрд. дол. Чиста економія (із врахуванням витрат на енергозбереження) може скласти у 2020 році близько 15 млрд. дол. Такі переваги відповідають зниженню енергоємності ВВП більш ніж у 4,8 рази. Інші переваги енергозбереження складаються у зменшенні техногенного навантаження на навколишнє середовище: зменшення обсягів викидів С02 у 2020 році може досягти 207 млн. т, що поліпшить умови життя населення країни, а також забезпечить можливість торгувати квотами і одержувати додаткові дивіденди на впровадження новітніх технологій і взагалі на соціально-економічний розвиток країни.

За статистикою споживання енергетичних ресурсів можна поділити на три великі групи: промисловість (до 28%), транспорт (до 32%) та житловий сектор (понад 40%). Житлово-цивільне будівництво в Україні за останні роки мало позитивну тенденцію розвитку. При цьому загальна потреба житлово-комунального сектора України в первинній енергії палива, витрата якого іде на теплове забезпечення житлових і громадських будівель, оцінюється приблизно в 2200 млн. ГДж в рік. На даний час технічно можливо і економічно доцільно виконати ряд заходів із зниження річної потреби майже на 800 млн. ГДж, або більш ніж на третю частину. Реалізація потенціалу енергозбереження в перерахунку на природній газ складає 20 млрд. м3. З погляду стратегії сталого розвитку для раціонального використання матеріальних і енергетичних ресурсів та підвищення енергозбереження житлово-комунального сектора України необхідне відповідне економічне обґрунтування та розробка сучасної науково-нормативої бази проектування енергоефективних будинків та термомодернізації існуючого житлового фонду.

Протягом останніх років ми стали свідками впровадження сучасних технологій у будівництві, які сміливо можна назвати революційними. Завдяки цьому створюється можливість як нового будівництва, так і реконструкції існуючих будинків за енергоощадними технологіями відповідно до екологічних вимог. При цьому енергетична ефективність будівництва щораз більше визначається ще й коштами експлуатації.

На даний час мірою стратегії сталого розвитку є інноваційність в енергетичному секторі, зростання енергетичної ефективності народного господарства та зростання вкладу відновлювальних джерел енергії. Згідно енергетичної стратегії 20 – 20 – 20, прийнятої недавно в ЄС, передбачено 20% енергії виробляти за рахунок відновлювальних джерел енергії, на 20% скоротити викиди вуглекислого газу і ще на 20% зменшити споживання енергоресурсів. При цьому найбільший потенціал енергоощадності та емісії СО2 до 2020 року криється в будівництві (житлово-комунальному секторі). Тому будівництво з оптимізованим енергетичним потенціалом, тобто раціональним використанням енергетичних ресурсів у житлово-комунальному секторі – це один найважливіших пріоритетів державної політики України, що визначає гостру необхідність ширшого впровадження енергозберігаючих технологій у будівництві та розробки національної програми термомодернізації з врахуванням екологічних аспектів та аудиту і дозволяє разом із скороченням матеріальних і енергетичних ресурсів також суттєво зменшити забруднення навколишнього середовища.

За рахунок втілення енергетичної ефективності в будівництві та житлово-комунальному секторі досягаються найбільший економічний та екологічний ефекти порівняно з такими галузями народного господарства як промисловість та транспорт. Проекологічна раціоналізація одержання та використання енергії в будівництві передбачає збільшення коефіцієнту корисної дії наявних та впровадження новітніх енергетичних технологій, а також  зростання вкладу  відновлювальних джерел енергії.

 

Висновок. З огляду на ситуацію, що сьогодні складається, вирішення проблем енергозбереження в народному господарстві буде відбуватися в умовах загальної нестабільності в світі, у тому числі і на паливно-ресурсних ринках, несприятливих прогнозів щодо подальшого зростання цін на енергоресурси та незначних іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Досвід розвинутих країн і власний досвід України вказує на необхідність державного регулювання процесами енергозбереження та проведення цілеспрямованої державної політики. Тільки держава шляхом виваженої, законодавчої, гнучкої цінової,  тарифної та податкової політики може забезпечити дієздатність фінансового механізму енергозбереження. Ефективне використання енергоресурсів в житлово-комунальному секторі є надзвичайно важливим завданням на шляху до забезпечення соціально-економічного розвитку та енергетичної незалежності України в цілому.

 

Література:

 

1.     Промышленность  Украины: путь к энергетической эффективности, ТАСИС,  1995. – 199 с.

2.     Bobko T. Podstawy teoretyczne ksztaltowania technologii energooszczędnych // Międzynarodowa konferencja naukowo-techniczna “Zagadnienia współczesnego budownictwa energooszczędnego o zoptymalizowanym zużyciu potencjału energetycznego”. – Częstochowa, 2003. – 21-26.

3.     Grażyna Jastrzębska. Odnawiane źródła energii i pojazdy proekologiczne. 2007. –240 s.

4.     Офіційний сайт Національної Академії Наук України www.nas.gov.ua/

5.     Урядовий портал, Прес-служба Кабінету Міністрів України http://www.kmu.gov.ua/