Штепа О.О. асистент кафедри правознавства Полтавського
державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка
АДАПТАЦІЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ДО
СТАНДАРТІВ ЄС:
проблеми і перспективи
Інтелектуальна
власність є однією з пріоритетних сфер, в яких має здійснюватись законодавство
України відповідно до Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу».
Українсько-Європейським
консультативним центром з питань законодавства в рамках проекту TACIS були
розроблені матриці показників ефективності наближення законодавства України до
законодавства ЄС. У таблицях наводилися назви актів ЄС, законодавчі акти
України та оцінювався рівень наближення: не гармонізовано, гармонізація на
завершальній стадії, гармонізовано. Також наводились загальні рекомендації до
змін українського законодавства, наприклад, «Може бути використана (відповідна
директива ЄС – О.Ш) при адаптації закону України «Про охорону прав на винаходи
і корисні моделі» або «цей закон (Закон України «Про авторське право і суміжні
права» – ОШ) необхідно доповнити деякими положеннями статті 9 зазначеної
Директиви». Ю. Капіца зазначає, що вказана оцінка відповідності здебільшого не
враховувала первинне законодавство ЄС і міжнародні договори у сфері охорони
інтелектуальної власності, укладені Україною, ЄС та державами-членами, а також
рішенням суду ЄС. Законом України «Про загальнодержавну програму адаптації
законодавства України до законодавства ЄС» передбачено проведення значно
детальнішого аналізу з виробленням конкретних пропозицій щодо змін
законодавства України [1, с.4].
У
проекті керівництва з практичних питань наближення законодавства,
підготовленого експертами Світового банку, пропонувалося для певного акта ЄС у
таблицях зазначати його положення з вказівкою щодо необхідних змін
законодавства України.
Досвід
роботи з адаптації законодавства свідчить про доцільність пропонування таких
критеріїв відповідності законодавства України та ЄС: законодавство України не
відповідає законодавству ЄС; низка положень законодавства України має бути
приведена у відповідність до законодавства ЄС; у законодавстві України відсутні
певні уточнення, наявні у праві ЄС; законодавство України відповідає
законодавству ЄС; законодавство України містить більш високі стандарти охорони
(врегулювання правовідносин), ніж законодавство ЄС.
Основна
частина правових інститутів розподіляється на дві групи. У правових нормах, що
відносяться до першої групи, відсутні певні уточнення, наявні у праві ЄС. Так,
наприклад, стаття 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»
передбачає вичерпний перелік випадків вільного використання комп’ютерної
програми. Стаття 6 Директиви 9112501ЄСС встановлює, що при використанні
комп’ютерної програми забороняється використання інформації, одержаної в
результаті декомпіляції також для виробництва та маркетингу тощо.
До
другої групи віднесено правові норми, окремі з яких мають бути приведені у
відповідність до Законодавства ЄС. Так, при ефективно працюючому в Україні
інституті промислових зразків, що дозволяє забезпечити їх охорону, в тому числі
зразків нерезидентівУкраїни, законодавство України має бути адаптовано щодо
відмови від критерію «Естетична та ергономічна цінність» при оцінці
патентоспроможності та введення замість цього умови патентоспроможності –
«індивідуальний характер промислового зразка» [1, с.5-6].
Аналіз
законодавства України та ЄС у галузі права, конкуренції та інтелектуальної
власності, на думку Ю. Капіци, свідчить, що норми Закону України «Про захист
економічної конкуренції» в цілому відповідають підходу, викладеному в статті 81
Договору ЄС. Проте, положення Закону є досить загальними та не враховують
досвід ЄС із застосування конкурентного законодавства при укладанні договорів з
трансферу технологій, досліджень, розробок і комерційної концесії.
Важливим
з урахуванням положень актів ЄС є прийняття Антимонопольним комітетом України
деталізованих Типових вимог до узгоджених дій щодо договорів з трансферу
технологій досліджень та розробок і комерційної концесії відповідно до
компетенції комітету, визначеної статтею 11 Закону [2, с.81].
Аналіз
міжнародних зобов’язань України у галузі реалізації права інтелектуальної власності
свідчить, що при відповідності законодавства України угодам, укладеним у рамках
ВОІВ та СНД, проблемою є запізнення з прийняттям змін до законодавства
відповідно до вимог ТРІПС, УПС, двосторонніх міжнародних договорів.
Україна
не повною мірою привела законодавство з захисту прав інтелектуальної власності
у відповідність до стандартів ЄС. Реалізація оновленого законодавства
гальмується його неузгодженістю з іншими нормативними актами, відсутністю
достатнього досвіду судових органів у вирішенні спорів у сфері інтелектуальної
власності [3; с.69].
ЛІТЕРАТУРА
1). Капіца Ю. Підходи до
порівняння прав інтелектуальної власності ЄС та України у сфері інтелектуальної
власності//Інтелектуальна власність. – 2007. – № 3. - с.4-6.
2). Капіца Ю. Питання співвідношення
права інтелектуальної власності та права конкуренції у законодавстві
Європейського Союзу та України//Право України. – 2006 – № 1. - с.78-81.
3). Капіца Ю. Міжнародно-правові
зобов’язання України у сфері реалізації прав інтелектуальної власності//Зовнішня
торгівля: право та економіка. – 2006– № 5. - с.65-69.