Економічні науки/13. Регіональна економіка

Чекулаєва О.Д.

Одеська державна академія будівництва і архітектури, Україна

Перспективні напрями фінансування інноваційної діяльності в будівництві

В умовах глобалізації економіки і інтеграції України до СОТ дедалі зростає об’єктивна необхідність та доцільності інноваційного розвитку підприємств різних галузей економіки країни. Окремою складною системою з притаманними їй ознаками уявляє собою будівельний комплекс держави. Становлення цієї сфери економіки залежить від комплексної підтримки національної інноваційної системи, галузевих програм інноваційного розвитку.

Але центральною проблемою, яка потребує особливої уваги суб’єктів інноваційної інфраструктури, залишається інвестиційне забезпечення розробки, просування і застосування новітніх будівельних технологій у різні сфери життєдіяльності суспільства.

Звичайно більшу частину у формуванні інвестицій займають власні джерела фінансування, до числа яких відносяться нерозподілений прибуток підприємств й амортизаційні відрахування. Перевага такого фінансування укладається у виключенні погрози втрати контролю над керуванням підприємством. Але цей ресурс залишається завжди обмеженим за умов прагнення отримання максимального прибутку за короткий термін, що суперечить інноваційному розвитку. Фінансування інновацій за рахунок зовнішнього власника, як правило, здійснюються у вигляді разових акцій і займають невеликий обсяг у загальному обсязі фінансування. Однак найбільш доступним для підприємств джерелом фінансування є іноземні інвестиції, що змушують підприємство використати розповсюджену в міжнародній практиці процедуру відбору проектів модернізації виробництва.

Головним фінансовим інструментом науково-технічної політики в Україні є бюджетні кошти. Державне інвестування здійснюється у формах прямого фінансування визначених законодавством пріоритетних напрямків і створення пільгових умов оподатковування, митного регулювання для інших суб'єктів інноваційної діяльності.

До стратегічних напрямів фінансового забезпечення варто віднести й можливості створення галузевого інвестиційного фонду підтримки інноваційного підприємництва в будівництві, що акумулює кошти від приватизації державного майна, цільових інвестиційних субсидій з місцевого бюджету, а також частку коштів, отриманих від оподаткування підприємств. Розподіл ресурсів фонду можливо у вигляді видачі кредитів на конкурсній основі.

З метою фінансування фундаментальних досліджень, як найбільш ризикованих заходів інноваційного процесу, перспективне використання венчурного фінансування. При цьому рівень ризику інвестування малого інноваційного підприємництва значно нижче, ніж для великих будівельних концернів, орієнтованих на масштабні виробництва.

Одним з напрямків інноваційного розвитку будівельних підприємств є відзначена в країнах з розвитою ринковою економікою експансія, що являє собою закриття власних ринків для іноземних товарів і максимально можливе поширення своїх товарів в інших країнах [1]. Однак, такий захід припускає виняткову якість і конкурентноздатність вітчизняних будівельних технологій і матеріалів.

Відомо, що характерною рисою економічної діяльності підприємств будівельної галузі є низька оборотність інвестиційних ресурсів. Тому можливим напрямом вивільнення коштів для інноваційного розвитку в будівництві може стати посилене фінансування галузей з високою оборотністю коштів.

Реалізація інноваційного проекту в будівництві являє собою складну систему, організація й керування якої здійсненні з використанням декомпозиції – послідовного розподілу його ієрархічної структури на складові елементи різного рівня. При цьому найбільш перспективно й раціонально використання комплексного інвестування інновацій. [2]

Такий комплексний інвестиційний проект являє собою сукупність взаємозалежних один з одним інвестиційних проектів низького рівня, об'єднаних єдиною стратегічною метою, але з принципово різними завданнями. Взаємне фінансування цих проектів є внутрішньо фірмовим кредитуванням: короткострокові високорентабельні дрібні інноваційні проекти, що фінансуються по низькій ставці, можуть успішно використатися для інвестування довгострокового основного проекту.

Фінансову стабільність комплексного інноваційного проекту характеризує швидкість окупності інвестицій при реалізації дрібних інноваційних проектів, взаємодія яких носить синергетичний характер, тому що їхній розвиток передбачає в деяких стадіях і зворотне одержання коштів від великого основного. Протифазні фінансові й матеріальні потоки скорочують можливий ризик втрати вкладених коштів.

Слід зазначити, що декомпозиція інвестування складних інноваційних будівельних проектів неможлива без потужної інституціональної підтримки, а також потребує кредитних ресурсів від зовнішніх інвесторів, венчурних організацій, державного і галузевих фондів. Таким чином, досягнення вищої мети – інноваційне розвиненого будівельного комплексу може бути здійснено тільки в комплексній взаємодії виявлених перспективних напрямків необхідної фінансової підтримки інноваційних проектів у галузі.

Література:

1. Райзбегр Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь – 2-е издание, исправленное. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 479 с.

2. Шарко М.В. Научно-методологические основы организации и управления развитием инновационной деятельности в промышленном производстве. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня д.е.н., спеціальність 08.02.02. – Одеса: НАН України ІПРЕЕД, 2006. – 19 с.