Мак В.Т.,
Філіпков Ю.С.
КОРПОРАТИВНІ ВІДНОСИНИ – ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В НАУКУ
В.Т. Мак, проф., д-р фіз.-мат. наук;
Ю.С. Філіпков, асп. каф. менеджменту та ММРП
Одеський національний
університет ім. І.І. Мечникова, м.Одеса
Розміри інвестицій
в науку, являючись одним з найважливіших показників науково-технічного
потенціалу країни, відіграють вирішальну роль в її економічному та соціальному
розвитку [1]. Якщо на науку в країни
виділяється менше 0,4% ВВП, наука перестає виконувати свою економічну
функцію. Економіка країни за таких умов не в змозі конкурувати з провідними
економіками світу.
Аналіз
статистичної звітності країн Європейського Союзу свідчить, що країни з найвищим
відсотком відрахувань на наукові дослідження в Європі (Фінляндія – 3,48%,
Швеція – 3,86% [2]) належать до найбільш конкурентноздатних країн світу. Саме
внаслідок суттєвих інвестицій в науку до 90 відсотків економічного розвитку
ведучих країн світу досягається завдяки науково-технічному прогресу.
Однією з
причин недостатнього рівня фінансування науки в Україні являється неможливість
українських бізнес-структур включати у собівартість продукції, робіт та послуг
витрати на НДДКР та на освіту. Інші причини – це неготовність українського
бізнесу до впровадження сучасних розробок і технологій, відсутність підтримки
інноваційної діяльності з боку держави, низьке значення ВВП на одного
громадянина при широкому спектрі тематики наукових досліджень, низька
конкурентоспроможність економіки.
Одним із
напрямків ефективного фінансування наукових досліджень (прикладних), розробки
новітніх технологій та їх впровадження в економіку являються технопарки [3]. Вони спрямовані на забезпечення
інноваційної діяльності переважно малого бізнесу. В той же час аналіз досвіду
діяльності національного університету «Львівська політехніка» свідчить, що
наукові працівники без фінансування державою НДДКР або без зміни організаційно
правової форми господарювання та організаційної структури технопарку не можуть
забезпечити його повноцінне функціонування, яке передбачає впровадження високих
технологій.
Ще одним
джерелом фінансування НДДКР може бути венчурний капітал. Однак наявних в
Україні близько 50 венчурних фондів абсолютно недостатньо для розв’язання цієї
проблеми. Венчурний капітал в Україні, в основному, орієнтований на реалізацію
інноваційних проектів середнього рівня ризиків з використанням операцій з
фінансовими активами та нерухомістю, а не на серйозні інноваційні проекти і
інвестиції в науку. Суттєвим недоліком українських венчурних компаній є те, що
їх учасниками можуть бути лише юридичні особи, і не можуть бути приватні
інвестори, пенсійні фонди, страхові компанії.
Однією з
найперспективніших в умовах України форм інвестування в НДДКР являється
залучення коштів за допомогою ринку цінних паперів. Такий спосіб інвестування
чітко закріпляє права власності на наявні наукові розробки та на ті результати,
які будуть отримані при подальших дослідженнях і їх впровадженнях у
виробництво.
В роботі
пропонується новий тип науково-виробничого об’єднання – науково-виробнича
корпорація (НВК). Об'єднання науково-виробнича корпорація являючись акціонерним
товариством з проектно орієнтованою організаційною структурою розв’язує
додатково задачу забезпечення ефективного фінансування не лише прикладних, але
і фундаментальних наукових досліджень навчальних закладів і впровадження їх у
виробництво.
Стратегічним
засновником НВК являється вищий навчальний заклад (університет), внеском якого
в об'єднання являється інтелектуальний капітал, іншими засновниками являються
промислові підприємства. Учасниками НВК можуть бути кредитно-фінансові установи
венчурні компанії і приватні особи. З метою отримання в користування земельних
ділянок, комунальної інфраструктури, зменшення тиску на НВК місцевих податків а
також залучення замовлень на інноваційні проекти в інтересах регіону в якості
засновників можуть виступати органи місцевої влади. Для ефективного залучення
фінансових ресурсів НВК створюється у вигляді відкритого акціонерного товариства.
Вчені
університету і студенти на договірних засадах залучаються до участі в
інноваційних проектах, отримуючи таким чином можливість приймати участь в
практичній реалізації результатів своїх досліджень. Дані проектні групи на термін
реалізації проекту відіграють роль малих інноваційних компаній, які являються основою
технопарків. В той же час університет за замовленням НВК готує висококваліфіковані
кадри для наукової, виробничої та економічної діяльності корпорації.
Інвестори
НВК мають можливість отримувати проміжний прибуток іще до завершення впровадження
результатів наукових досліджень. В залежності від успішності наукових розробок,
часу, що залишається до впровадження в виробництво, отриманих результатів та
інших факторів, біржова вартість акцій починає відрізнятись від їх номінальної
вартості. Згідно світової практики, зростання ринкової вартості акцій
високотехнологічних компаній сягає десятків разів. Тому будь який акціонер може
продати свої акції і отримати значні прибутки не чекаючи впровадження наукових
результатів.
Процес
створення НВК повинен бути таким же простим, як і процес створення будь якого
акціонерного товариства і не потребувати, на відміну від процесу створення
технопарку, рішення Верховної Ради.
Література
1. Инновационный
менеджмент. Справ. пособ. П.р. Завлина П.Н. и
др. М.: Центр исследований и статистики науки, 1998.-576с.
2. http://epp.eurostat.ec.europa.eu.
21.10.2007.
3. Л. Лаврентів. Аналіз альтернативних джерел
фінансування інноваційної діяльності підприємства. Регіональна економіка. №3.
2004. С.245-250.