Рудейчук Світлана Володимирівна

Тернопільський Національний економічний університет

Івано – Франківський інститут менеджменту

До питання розмежування сутності понять витрати і  затрати

Значення витрат зростає з розвитком ринкових відносин, загостренням конкуренції, підвищенням рівня динамічності підприємницького середовища, відповідно до цього зростає відповідальність за прийняття управлінських рішень.

Визначення категорії “витрат” стосується процесу виробництва, споживання, нагромадження, реалізації тощо. Також витрати виступають об’єктом управління та показником результативності господарюючої системи. З метою контролю за витратами, і пошуку резервів їх зниження, потрібно зрозуміти суть поняття «витрати». 

     Аналіз економічної літератури свідчить, що ключовими поняттями є: "витрати на виробництво", "затрати виробництва", "виробничі витрати", "вартість виробництва", "фактична вартість", "собівартість продукції", "ціна".          

Багатоплановість підходів тлумачення розгорнулася між поняттями "витрати" і "затрати". В розкритті сутності цих термінів, визначення різниці можливе при дослідженні еволюційного процессу.

   Класики  економічних вчень в ХVІІ ст. формулюють поняття витрат, склад витрат, тлумачать своє розуміння грошей, вартості, розглядають процес формування ціни [1, с. 61], [2, с. 32], витрати виробництва трактують, як фізичні витрати, саме, як витрати засобів виробництва і самої праці.

      У К. Маркса зустрічається поняття "капіталістичні витрати" - це те, що коштує товар капіталісту, а саме, сума витрат на придбання засобів виробництва і робочої сили (постійного і змінного капіталу). Від капіталістичних витрат К. Маркс відрізняв дійсні витрати виробництва товару (затрати праці), що складають його вартість. За марксистською теорією сукупні затрати живої та уречевленої праці становлять витрати виробництва, які вимірюються кількістю суспільно необхідного робочого часу (часу, необхідного для виробництва продукції за певних економічних і організаційно-технологічних умов) [3, с. 166].

      У наукових дослідженнях К. Макконелла і С. Брю зустрічається поняття "граничних середніх витрат", під якими розуміють виплати, що фірма повинна здійснити, або ті доходи, які  фірма повинна забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відтягти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах [4, с. 45].

Е. Дж. Долан і Д. Е. Ліндсей розглядають витрати економічних ресурсів на мікроекономічному рівні, тобто на рівні підприємства, як складовий елемент ціни, що формується під дією попиту і пропозиції, в силу своєї відносної рідкісності [5,с 227]. Обмеженість ресурсів змушує вибирати альтернативний спосіб використання ресурсів, тобто підприємець враховує, при прийнятті економічного рішення, альтернативні витрати - ту вартість ресурсів за найкращого альтернативного використання. З цим важко не погодитися.  Теорія витрат в країнах ринкової економіки зосереджує увагу товаровиробників на збереженні  конкурентноспроможності і вмінні  реагувати на зміни обсягу виробництва.

    Аналогічні твердження має Маршал А., який розглядає вплив попиту і пропозиції на формування ціни. Він зазначав, що економічна діяльність вимагає різних видів праці та застосування капіталу у багатьох формах, що називаються витратами виробництва, а граничні витрати ототожнював з мінімальною ціною. [6, с. 21-22]. Як бачимо, класики мають різне твердження сутності витрат: різні цілі і, відповідно, різні вартісні оцінки.

Треба зазначити, що і сучасна економічна література не дає чіткого розмежування термінів  "витрати" і "затрати", відповідно нема правомірності стверджувати  або заперечувати доцільність вживання понять "витрати" і "затрати".

Як зазначає Голов С. поняття "витрат" є багатоаспектною категорією, і визначення для економічної теорії і бухгалтерського обліку є різним. Більш того в управлінському обліку є  "різні витрати для різних цілей"[7, с. 3].

     Слід зазначити, що  визначення терміна "витрати" згідно з П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" і П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" повністю узгоджуються з визначенням, наведеним в офіційному першоджерелі, в п.70 Концептуальних основах складання та подання фінансових звітів, затверджених Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у квітні 1989р. Так, зокрема, "витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є зменшення власного капіталу за винятком зменшення, пов'язаного з виплатою учасникам"[7, с. 4].

      Задорожна Н. “під витратамирозуміє вартість всіх використовуваних ресурсів, необхідних для випуску визначеного обсягу продукції [8, с. 30]. Таке тлумачення широко використовується в теорії і практиці бухгалтерського обліку.

    Своє трактування поняття "затрати" і "витрати" має Цвєткова Н., і визначає  термін "затрати" як ресурси, які використовуються для виготовлення продукції та включаються в її собівартість, відображаються у балансі на активному рах. 23 і не застосовують при визначенні фінансового результату. Що ж до терміну "витрати", то таке поняття не використовується у виробничій діяльності, оскільки не включаються в собівартість продукції, вони є витратами періоду і їх вираховують з суми доходів при визначенні фінансового результату [9. с. 16]. 

Протилежної думки Фаріон І., він  зазначає: "Затрати - це спожиті ресурси або кошти, які потрібно заплатити за товари, виконані роботи, надані послуги. Для процесу управління господарською діяльністю господарюючого суб'єкта менеджерам, управлінцям потрібна інформація не просто про затрати, а про витрати. У даному випадку під витратами розуміють обсяг реально спожитих ресурсів чи коштів у процесі виробничої, фінансової, інвестиційної діяльності певного звітного періоду" [10, с. 23].

     В зарубіжній літературі, де узагальнено досвід становлення і функціонування ринкових відносин на сучасному етапі, існують думки, де самі затрати розуміють як процес виробничого використання, а витрати, як процес придбання виробничих ресурсів, тобто збільшення матеріально-речової частини активів.

Зокрема, професор Гарвардського університету Роберт Н. Ентоні у книзі "Самоучитель по бухгалтерскому учету" дає однозначні і зрозумілі визначення цих понять, а саме:

- якщо підприємство придбає товари або платить за послуги, говорять, що мають місце витрати обігу (еxpenditures);

- витрати обігу мають місце тоді, коли ресурси придбаються. Витрати  обігу розглядаються як зменшення суми коштів або збільшення суми зобов'язань в результаті придбання товарів або оплати послуг. Не слід плутати їх з витратами, які відображають факт використання товарів або послуг;

 - затрати на виробництво (product costs) - є прямі затрати, пов'язані з виробництвом продукції. Вони складаються з прямих затрат на матеріали, прямих затрат на працю і частини накладних затрат, пов'язаних з виробництвом продукції. Затрати не впливають на розмір прибутку аж до моменту реалізації продукції;

 - собівартість (затрати) (costs) - грошове вираження кількості ресурсів, що їх використовують для тих чи інших цілей, і складається з затрат пов'язаних з перетворенням сировини і матеріалів на готову продукцію [11].

     Ми підтримуємо думку тих вчених, які вважають, що витрати виробництва - це сума витрачених коштів на придбання ресурсів для виробництва продукту, або надання послуг і їх реалізацію, з метою одержання прибутку. А "затрати" - це процес використання ресурсів та сил природи у виробничій діяльності, що характеризує перетворення придбаних ресурсів у продукт діяльності до моменту продажу.

     Тому вважаємо, коли мова йде про собівартість, про витрачання ресурсів, про розробку механізмів зниження прямих витрат (вплив на кінцевий результат господарської діяльності проявляється саме через поняття собівартість, тобто виробничо-необхідні затрати) можна вживати термін "затрати", оскільки поняття "витрати" є більш загальним.

Література

1.             Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса, 4-е изд.- М.: Политиздат, 1985. – 367с.

2.            Лучко М.Р., Остап’юк М.Я. Історія обліку: світ та Україна, погляд крізь роки. – Тернопіль: Зорепад, 1998. –151с.

3. Экономическая теория: Учебник / Под ред. А.И. Добрынина, Л.С.   Тарасевича. - СПб.: Изд. СПбГУЭФ, Изд. "Питер Паблишинг", 1997. - 480 с.

4. Макконел К.Р., Кемпбелл Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика, в 2 т. Пер. с англ. - М.: Республика, 1992. - 399 с.

 5.  Долан Эдвин Дж., Линдсон Дейвид Д.  Рынок. Микроэкономическая модель. – С. – П., 1992. – 496 с.  

6. Маршалл А. Принципы экономической науки. т. 2. - М.: Прогресс, Универс, 1993. - 310 с.

7. Голов С. Чи перешкоджає П(С)БО 16 Витрати економічній роботі на підприємстві?” // Бухгалтерський облік і аудит. Науково-практичний журнал. - 2007. - № 5. - с. 3-9.

8. Задорожна Н.В. Макроекономічна теорія виробництва і витрат: Навч. посібник. - К., 2003.- 219с.

9. Цвєткова Н. "Сучасна організація обліку та складання звітності для прийняття управлінських рішень " // Бухгалтерський облік і аудит. Науково-практичний журнал. - 2008. - № 3. - с. 14-27.

10. Фаріон І.Д., Писаренко Т.М. Бухгалтерський управлінський облік: Навчальний посібник / За редакцією д.е.н., професора І.Д.Фаріона. - Тернопіль: Економічна думка, 2003. - 566 с.

 

11. Энтони Р.Н. "Самоучитель по бухгалтерскому учету" (Международный стандарт). - М., 1999.