Федів В.І., Давиденко І.С., Гречко Д.І., Яковець К.І.

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

ВЛАСТИВОСТІ КЛІТИН ПЕЧІНКИ ПОМЕРЛИХ ПЛОДІВ ТА НОВОНАРОДЖЕНИХ, ДІАГНОСТОВАНІ ЛЮМІНЕСЦЕНТНИМИ НАНОЧАСТИНКАМИ

Розвиток науки неодмінно передбачає розробку і застосування нових методів дослідження, які дозволяють виявити невідомі властивості досліджуваних об’єктів.

Ця публікація присвячена опису деяких головних результатів першого застосування у гістопатологічній практиці барвників на основі люмінесцентних наночастинок із патентованими назвами «Барвник 26.2» та «Барвник СТАБ-1».

Власне скромною метою роботи поставлено зазначити ключові принципи застосування методики на гістологічних зрізах печінки та надати отримані зображення для ознайомлення науковій громаді.

В даному дослідженні використано матеріал печінки померлих плодів (8 спостережень) та померлих новонароджених (7 спостережень), які загинули від перинатальних причин різного характеру. Використовувалася свіжа тканина при ранніх розтинах (для запобігання автолітичних процесів). Матеріал (шматочки печінки розміром 10х5х2 мм) якомога швидше занурювали у 10%-й розчин нейтрального забуференого формаліну, в якому фіксували протягом 22 годин. Потім після вирізки та короткої промивки у чистій воді виконували зневоднювання у висхідній батареї етанолу та заливку матеріалу у парафін при 58⁰С з часовою експозицією 30 хвилин. Така попередня обробка матеріалу дозволяє зберегти більшість антигенів для таких тонких досліджень як, наприклад, імуногістохімічних, багатьох гістохімічних, для лектинової гістохімії.

Варто зазначити, що спроби виконати методику з наночастинками на архівних препаратах органів плодів, зафіксованих у кислому формаліні невідомої тривалості фіксації та залитих у парафін при температурі вище 60⁰С, були невдалими. Також невдалими виявилися спроби застосування методики фарбування на препаратах-відбитках печінки та мазках крові без фіксації та з короткою фіксацією у формаліні, або 5%-му розчині сульфосаліцилової кислоти чи метанолі. Таким чином, вищевказану вдалу обробку матеріалу попередньо пропонуємо вважати стандартною.

Із залитих у парафін шматочків плаценти на санному мікротомі робили гістологічні зрізи 5-6 мкм завтовшки, яки після депарафінізації у ксилолі та етанолі обробляли по кілька хвилин (застосовані різні експозиції) відповідними барвниками. Вивчення препаратів проводили після їх висихання (промивка не застосована) без заключаючої речовини та покривних скелець у мікроскопі «ЛЮМАМ-8» з об’єктивом Л40^х. Цифрову зйомку здійснювали без окуляра цифровою фотокамерою Olympus C740UZ.

Застосування двох різних барвників з наночастинками дали неоднаковий результат як по кольоровій гамі так і по інтенсивності профарбовування.

Зокрема, при застосуванні речовини «Барвник 26.2» гепатоцити давали зелене світіння з більш інтенсивним рисунком контурів клітини, які мали зелено-золотавий відтінок (Рис.1). Відмічено різну інтенсивність світіння цитоплазми від гепатоцита до гепатоцита, що іноді залежало від його розташування (периферія чи центр печінкової часточки). Відмінностей між плодами та новонародженими не виявлено. Еритроцити (вказані на рисунку 1 стрілками) мали зелено-бурувате світіння, яке було більш інтенсивним по периферії клітин.

При застосуванні речовини «Барвник СТАБ-1» (Рис.2) гепатоцити давали зелене світіння, яке було дуже подібним до світіння з речовиною «Барвник 26.2», але воно виглядало більш «ясним», тобто можна було розгледіти більше деталей у будові клітини, опис яких ще потребує осмислення. Еритроцити світилися дуже слабко. Сильно звертало на себе увагу яскраве червоне світіння об’єктів (на рисунку 2 позначені стрілками), які з урахуванням їх локалізації (стінка синусоїдів), розмірів, кількості у одиниці площі зрізу, поліморфізму контурів відповідають клітинам Купфера (зірчастим ретикулоендотеліоцитам).

Рис.1. Ліворуч печінка померлого плода. Праворуч печінка померлого новонародженого. Барвник 26.2

Рис.2. Ліворуч печінка померлого плода. Праворуч печінка померлого новонародженого. Барвник СТАБ-1