Медицина/6. Клиническая фармакология

 

 Россіхін В.В.,  Хощенко Ю.А

Харківська медична академія післядипломної освіти

 

ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ БАКТЕРІАЛЬНИЙ ПРОСТАТИТ, ОБУМОВЛЕНИЙ МІКСТ-ІНФЕКЦІЄЮ

 

 

Хронічний простатит (ХП) – поширена та актуальна проблема урологічної пато­логії. Це зумовлене зростанням показників захворюванності на хронічний простатит пацієнтів молодого й середнього віку, що спричиняє зниження копулятивної та репродук­тивної функцій чоловіків.

Актуальність проблеми лікування хворих на хронічний ­бактеріальний простатит (ХБП) зумовлена також недостатньою ефективностю існуючих схем ліку­вання, що проявляється неповною або нетривалою ліквідацією симптомів, рецидивним перебігом і, як наслідок, значним впливом на якість життя даної категорії хворих. Ці факти стимулювали глибоке вивчення причин роз­витку та патогенезу даного захворювання. Ще у 1983 р. було встановлено, що в більшості пацієнтів з абактеріальним та  ХБП змінені уродинамічні показни­ки, зокрема знижена максимальна швидкість сечовипускання, а крива сечовипускання набуває обструктивного типу [5; 8].

Ці дані узгоджуються з отриманими пізніше результатами відео-уродинамічних досліджень [7], які свідчили, що у хворих з ХБП під час сечовипускання спостерігалося неповне відкрит­тя шийки сечового міхура, а також наявна міхурово-сечівникова дисенергія, яка може призводити до надлишкової стимуляції нервових закінчень в промежинно-тазовій ділянці та до виникнення хронічного почуття болю. Крім цього, у частини хворих, зумовлене завдяки обструкції, підви­щення тиску в простатичному відділі сечівника, що призводить до виникнення сечівниково-простатичного рефлюксу (СПР) сечі та, хімічно індукованого компонентами сечі, асептичного запален­ня [6].

У зв'язку з цим, включення до комплексного лікування хворих на ХБП (та абактеріальний ХП) препаратів з групи альфа-адреноблокаторів, які знижують тонус гладеньких м'язових воло­кон у шийці сечового міхура та простатичному відділі сечівни­ка є  обгрунтованим з патогенетичної точки зору [2; 4; 7].   Тому раціонально  введення до протоколу лікування хворих на ХБП простатопротекторів   з альфа-адренолітичною дією  та  ефективних антибіотиків.

Нашу увагу привернув препарат «Заноцин OD» («Ranbaxy»), який є модифікованим фторхінолоном з істотно збільшеною антибактеріальною активністю завдяки тому, що в 6-му положенні молекули хінолона був введений атом фтору [1, 4]. В даний час фторхінолони посідають гідне місце в світовій практиці застосування антибіотиків завдяки відсутності токсичності препаратів, мінімальному побічному ефекту, високому ступеню бактерицидної активності, широкому спектру антимікробної дії, мінімальної резистентності бактерій до цих препаратів, ефективному проникненню в тканини і клітини [2,  7]. Слід зазначити, що офлоксацин включено в Європейські стандарти лікування хламідійної інфекції [5]. Важливою перевагою Заноцину OD (капсули по 400 та 800 мг офлоксацину) є те, що він приймається перорально тільки один раз на добу та забезпечує максимальну комплаєнтність для пацієнтів

Що до суперселективних альфа-адренолітиків, то добрі результати  у хворих з синдромом нижніх сечових шляхів забезпечує тамсулозін  (0,4 мг тамсулозина  у виді препарата  «Аденорм», ЗАО  «Київський вітамінний завод»)[3, 8]. Вибір  препарата «Аденорм» (ЗАО «КВЗ»), як носія тамсулозина, було обумовлено фармако-економічними перевагами. Так, 1 капсула «Аденорму» (ЗАО «КВЗ») коштує  1,49 гр., в той же час 1 капсула омніка (Yamanouchi Europe) – 4.33гр.,    тамсола (Gedeon Richter)– 2,5гр. 

 

 

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Проаналізовано результати лікування 49 хворих на ХБП (без простатолітіаза, з нормальним рівнєм PSA), які лікувалися в клініці урології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Вік хворих становив 28- 45 років. Не були включені також хворі з вираженою супутньою пато­логією (цукровий діабет, декомпенсовані форми ішемічної хвороби серця, неврологічна патологія та ін). Тривалість захворюван­ня становила від 2 до 5 років. У всіх хворих на початок лікуван­ня минуло не менше 5 міс. з часу завершення попереднього лікування. Хворі були розділені на три групи, однорідні за віком та три­валістю захворювання.

До 1-ї групи було включено 17 чо­ловіків, які отримували традиційне лікування: дієта, фізіотера­певтичні процедури, масажі передміхурової залози, неспе­цифічні протизапальні препарати (ректальні свічки з діклофенаком натрію, пігулки з мелоксікамом), антибіотики (не фторхінолонової групи) . До 2-ї групи ввійшло 18 чо­ловіків, яким, крім лікування, яке отримували чоловіки 1-ї групи, призначали комплекс «Аденорм-Заноцін-OD»;  3-я група - 14 чоловіків отримували тільки Заноцін –OD (800 мг  на добу на протязі 14 діб). Аденорм  та Заноцін-OD приймались по 1 капсулі 1 раз на добу на  протязі всього терміну лікування.

У всіх хворих у простатичному соці  були виявлена  мікст-инфекція ( кишкова паличка, стафілококи, стрептококи в асоціації з хламідіями -39 хворих;  гарднерелами – 6 хворих; хламідіями, гарднерелами, трихомонадами – 4 чоловіки). Представники мікст-інфекції були чутливими до офлоксацину.

До початку та після завершення лікування оцінювали такі показники: рівень суб'єктивної симптоматики захворю­вання, якість життя хворих, дані мікроскопічного досліджен­ня секрету передміхурової залози, максимальну та середню швидкість сечовипускання, кількість залишкової сечі, об'єм передміхурової залози. Оскільки клінічні прояви хронічного простатиту включають велику кількість симптомів, серед яких біль різної локалізації, дизуричні розлади і статева дис­функція, для кількісного оцінювання суб'єктивного стану хворих використовували американську шкалу симптомів хронічного простатиту (NIH-CPSI ) [4].

Оцінювання результатів лікування свідомо проводили че­рез 30 днів після його початку для виключення плацебо-ефекту, який в даної категорії хворих буває досить виражений, але практично ніколи не триває довше 2 тиж.[1,3]. Це більш точно дозволяє оцінити зміни суб'єктивного стану пацієнтів. З цією самою метою окремо оцінювали критерій якості життя (згідно шкали IPSS – [4,5], оскільки було відзначено, що оцінка хвори­ми впливу на їхнє життя однакових за вираженістю симптомів  відрізняється залежно від віку хворих, способу їхньо­го життя та соціального стану.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Результати лікування хворих, які  наведені в таблиці,  свідчать, що у хворих 2-ї групи вони значно відрізняються від показників у хворих 1-ї та 3-ї груп.

Як видно з даних таблиці 1 наведені показники суттєво по­кращилися у хворих 1-ї та 2-ї груп, причому значно більш ви­ражено у хворих, що вживали комплекс    «Аденорм-Заноцін-OD». Серед окремих симптомів, вираженість яких значно зменшилась або вони зникли взагалі, слід зазначити ди­зурію та біль характерної локалізації (над лобком, у проме­жині, калитці, головці статевого члена). Це можна пояснити прямим впливом аденорма на альфа-адренорецептори [1, 2, 5, 7].

Таблиця 1

Порівняння результатів лікування  хворих з ХБП

Показник

До лікування

Після лікування

1-а

група

2-а

Група

3-я

 група

1-а група

2-а група

3-я група

Сума балів

NIH-CPSI

(бали)

22,6+1,5

24,0+ 1,3

23,3±1,2

17,8+1,5

13,6±2,1*

18,2+1,1*

Якість життя

(бали)

4,0+0,1

4,1+0,2

3,9±0,1

3,1+0,4

1,4+0,5*

3,6±0,1

Мікроскопія

секрета проста-ти (кількість

лейкоцитів  в  п/з)

46±3,0

45±1,0

42+7,0

14±2,0*

11±2,0*

21+2,0*

Максимальна швидкість

сечовипускання

(мл/с)

14,6±2,1

14,3+1,8

14,7±2,6

19,9±3,1*

21,6+3,2*

19,0±3,3*

Середня

швидкість сечовипускання

(мл/с)

10,2+1,7

10,5±1,4

10,9+1,9

11,2+1,2*

15,9±2,2*

13,6+1,7*

Об"єм

передміхурової

залози  (см3)

43,1+2,9

44,1±2,9

43,2±3,7

41,0+1,4*

41,8+4,0*

42,8+3,6*

Об'єм

залишкової

сечі (см3)

38,6±4,7

39,4+5,0

38,1±4,2

31,2±4,1

21,7±4,2*

22,1+5,0*

Примітка:* - Різниця значень показників у пацієнтів зрівнювальних груп до та після лікування недостовірні (р<0,05)

 

З од­ного боку, цьому сприяє усунення СПР  сечі і хімічно індукованого асептичного та бактеріального запалення за рахунок протимікробної та  альфа-адренолитичної дії Аденорма та Заноціна-OD, про що вказує зміна кількості лейкоцитів секрету простати та показників уродинаміки.

Так, під час оцінювання результатів мікроскопії секрету пе­редміхурової залози  відзначено  зменшення  кількості  лейко­цитів в полі зору у хворих 1-ї та

2-ї груп - 46 лейкоцитів в полі зору (1 гр. до лікування) зменьшились до 14 лейкоцитів в полі зору (1 гр. після лікування)  (р<0,05); та 45 лейкоцитів в полі зору (2 гр. до лікування) - до 11  лейкоцитів в полі зору (2 гр. після лікування) (р<0,05) . Змін інших показ­ників (кількість лецитинових зерен, кристалізація слизу) не спостерігали.

Як і очикувалося, більш виражені зміни спостерігались при вивченні уродинамічних показників.  Так, статистично вирогідне покращення максимальної та середньої швидкості сечовипускання спостерігали у хворих 2-ї та 3-ї груп : 14,3мл/с (2гр.) підвищились до 21,6 мл/с ., 14,7 мл/с. (3гр.)  -  до19,8 мл/с.; 10,5 мл/с. (2гр.). підвищились до 15,9 мл/с., 10,2 мл/с. (3гр.) – до 14,7 мл/с. (р<0,05), що зумовлено вживанням комплексу «Аденорм-Заноцін-OD».

Ана­логічна картина спостерігалася і під час оцінювання кількості залишкової сечі: 39,4мл (2гр.)  зменшилось до 21,7 мл., 38,1мл (3гр.) – до 22,1 мл (р<0,05) . Ми не зазначили достовірної зміни об'єму передміхурової залози в жодній з груп:  (43,1+2,9 см3  (1гр.до лікування)   проти 41,0+1,4 см3  (1гр. після лікування); 44,1±2,9 см3  (2гр.до лікування)    проти  41,8+4,0 см3  (2гр. після лікування);   43,2±3,7 см3  (3гр.до лікування) проти  42,8+3,6 см3  (3гр. після лікування); р<0,05), тому вважаємо, що даний показник не слід брати до уваги під час оцінювання ефекту лікування даної категорії хворих. При цьому у хворих покращується показник  кількості симптомів (бали шкали NIH-CPSI): зниження кількості балів з  з 22,61гр. до лікування , 24,02гр. до лікування   , 23,33гр. до лікування  до 17,81гр. після лікування , 13,61гр. після лікування, 18,21гр. після лікування. Також  вірогідно покращилась якість життя у хворих другої групи, де до схеми комплексної терапії входили «Аденорм-Заноцін -OD»: 4,1 бал до лікування знизився до 1,4 (р<0,05). 

При порівнянні клініко-лабораторних та інструментальних показників  при

лікуванні  хворих 2-ої та 3-ої групи визначається, що навіть при монотерапії Заноціном-OD покращується максимальна  та середня швидкість сечовипускання: 21,6 мл/с.(2гр.) та 19,8мл/с.(3гр.); 15,9 мл/с. (2гр.) та  14,6мл/с. (3гр.)  (р>0,05), знижується об’єм залишкової сечі (15,7 мл. (2гр.) та 21,1 мл(3гр.) (р>0,05). Слід зауважити, що все ж найкращі результати були досліджені у 2-ій групі пацієнтів.

Таким чином, оцінюючи суб'єктивні (сума балів NIH-CPSI та якісті житя)  та об'єктивні показни­ки (кількість лейкоцитів соку простати, показники уродинаміки, залишкової сечі), можна стверджувати, що включення до схеми комплексного лікування ХБП «Аденорм-Заноцін-OD», значно покращується ефек­тивність  лікування. На нашу думку, це може бути зумовле­но розривом «порочного кола»: простатична обструкція→СПР→запален­ня→по­рушення регуляції тонусу м'язових волокон простатичного відділу сечівника→ простатична обструкція. Цей ланцюг під впливом тих чи інших причин може починатися з будь-якої ланки, але його розрив дозволяє зро­бити суттєвий терапевтичний ефект в лікуванні цієї категорії хворих.

Протягом лікування у хворих 2-ї і 3-ї груп побічні ефек­ти, які можна пов'язати із вживанням «Аденорм-Заноцін-OD» (шлункові розлади, печія), відзначали 2  пацієнта(5%). Вираженість наведених симптомів була незначною і жоден з хворих на ХБП не при­пинив у зв'язку з цим лікування. Крім цього, дані симптоми відзначав також один хворий  1-ї групи.

 

ВИСНОВКИ

Включення до схеми лікування хворих на ХБП комплексу «Аденорм-Заноцін-OD»  сприяє значному покращенню ефективності їх лікування.

Різниця між клініко-лабораторними та інструментальними показниками у пацієнтів 2-ї та 3-ї групи вказують на більш високу ефективність комплексної схеми, до якої було включено «Аденорм-Заноцін-OD».

Відсутність суттєвих побічних ефектів у разі вживання комплексу «Аденорм-Заноцін-OD» дозволяє широко застосовувати його в лікуванні ХБП, обумовленого мікст-інфекцією.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1.  Возианов А.Ф., Горпинченю И.И. Сексология и андрология. К.; Абрис. -1997.

2.  Горпинченко И.И., Гурженко Ю.Н. Применение a-адреноблокатора Сетєгис в лечении больных хроничес­ким простатитом. Здоровье мужчины. - 2003. - № 3 (6). - С. 60-64.

3.  Клименко П.М. Гемодинамические расстройства предстательной железы при хроническом простатите и возможность их коррекции альфа-адреноблокатором тамсулозином. Здоро­вье мужчини, 2005. - № 1 (12). -С. 93-97.

         4. Alexander R.B. Progress in diagnosis and management of chronic prostatitis: the chronic prostatitis collaborative research network. AUA news, 2002. -№6(8).-P. 15.

5.    Barbalias   G.A.,   Nikiforidis   G., Liatsikos E.N. Alfa-biockers for the treatment of chronic prostatitis in com­bination with antibiotics. J.  Urоl.  -1999. -№159. -P. 883-887.

6. Blaylock N.J., Smith A.A. Anatomical factors in pro­statitis. Br. J. Urol. - 1997. - № 16. -P. 37-45.

7.  Kaplan S.A., Reis R.B. Significant correlation of the AUA symptom score and   novel   urodynamic   parameter: detrusor contraction duration. J. Urol. -1996.-№156, -P. 1668-1671.

8.  Meares E.M., Barbalias G.A.,Gelly F. A. Clinical and video-urodynamic findings in prostatodynia. Br. J. Urol. - 1995. - № 10. - P. 94-96.