Тканина та оздоблення в одязі.

Трачук Тетяна Павлівна,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, магістратура,

тел. 8-050-440-18-09

Тканина та оздоблення в одязі.

Для реалізації творчого задуму художнику – модельєру важливо правильно добрати матеріал. Адже тканина є основою форми одягу. Для бавовняні, лляні, вовняні, шовкові, синтетичні, штучні, неткані та багато інших. У моделюванні одягу особливе значення має фактура тканини, її властивості. Фактура тканини може бути гладенькою, шорсткою, блискучою, матовою тощо. Вона залежить від характеру переплетіння, кольору тканини, рисунка.

Рисунок на тканині може бути конкретним або абстрактним, крупним або дрібним, зорієнтованим або хаотичним. У виборі матеріалу для того чи іншого виробу необхідно врахувати його властивості. Так, м‘які, еластичні тканини підходять для моделі з плавними м‘якими лініями, з драпуванням, м‘якими складками, зборками, а щільні, формостійкі матеріали потребують більш простих і лаконічних форм одягу. Одяг із тканин з крупним малюнком повнить статуру,збільшує її об‘єм. Ворсова поверхня тканин зорово збільшує розміри окремих ділянок тіла, а гладенька, навпаки, пом‘якшує їх.

У моделюванні одягу особливого значення мають тканини з орієнтованим та класичним рисунком – у смужку, клітинку, горох. Напрям рисунку на тканині впливає на зорове сприйняття і розміри одягу, статури, визначає якість готового виробу. Необхідно, щоб на всіх ділянках виробу рисунок розміщувався в одному напрямі.

У моделюванні одягу з тканин у смужку напрям смужок може бути поздовжнім, поперечним, косим і комбінованим. Фасони сукні мають бути чіткі, строгі за формою. Необхідно пам‘ятати, що широкі смужки зорово збільшують поперечні розміри статури, а зміна напряму на випуклих частинах статури ще більше підкреслює їх рельєфність. Дрібна смужка дуже часто зливається з основним фоном тканини і пасує до будь – якої статури.

Моделюючи одяг з тканин у клітинку, необхідно враховувати розмір, колір рисунка. Так, якщо клітинка велика за розмірами, то лінія симетрії рисунка повинна збігатися із середньою лінією спинки і переду. Вироби з тканини в клітинку можна моделювати, розміщуючи рисунок у поперечному поздовжньому та діагональному напрямах, а також за допомогою їх комбінацій. У виготовленні одягу з тканин в клітинку не рекомендується проектувати багато швів та ліній. Краще виточки замінити зборками, м‘якими складками, щоб уникнути небажаного перекосу малюнка. Якщо тканина в клітинку великих розмірів, то не бажано моделювати одяг з дрібними та маленькими деталями. Якщо клітинка асиметрична і утворена різнокольоровими лініями, то у розробці моделі орієнтуються на найвиразнішу за розмірами і кольором клітинку або лінію. Тканини з крупною клітиною рекомендують для одягу з суцільно кроєним рукавом або квадратною проймою для меншого перетину ліній клітинки.

Рисунок «горох» також потребує уваги. Тканина у дрібний горошок при моделюванні не спричинює зайвих труднощів. Але якщо «горох» крупний за розмірами, то необхідно стежити, щоб симетрія рисунка збігалася з віссю симетрії статури. Не доцільно дрібнити рисунок швами, виточками. Тканину з класичним рисунком у смужку, клітинку, «горох» можна комбінувати з гладкофарбованою тканиною або тканиною з таким самим рисунком різним за розміром або кольором. Проектуючи одяг з тканин з класичним рисунком необхідно, щоб рисунок на прямих деталях, а також на швах збігався.

Тканини з ворсом розкроюють так, щоб на всіх деталях ворс був в одному напрямі. З метою композиційної завершеності моделі художники використовують різноманітні види оздоблення.

Оздоблення не є самостійним елементом композиції, а служить доповненням до костюму. Оздоблення, як і прикраси, має відповідати призначенню костюма, а також фактурі й властивостям тканини. Оздоблення поділяють на оздоблення спортивного, романтичного та гостро сучасного характеру.

Оздоблення спортивного характеру прості за формою, виготовленням. Різні ґудзики, пряжки, шнурівки, емблеми, тасьма, краватки, пояси, рулик, аплікації найчастіше використовуються в повсякденному одязі.

Оздоблення романтичного характеру застосовуються у святковому одязі. Це різні жабо, кокільє, волани, вишивка, буфи, коміри, манжети складних форм, оздоблені рюшем або мереживом. Гостро сучасним оздобленням вважають защипи, буфи, плісе, гофре, нові форми застібок, комірів.

Оздоблення може бути постійним і зйомним, тобто тимчасовим. Постійним оздобленням вважають ґудзики, вишивки, канти, бейки, рюші, плісе, гофре, складки, аплікації. Тимчасове оздоблення – краватки, пояси, коміри, манжети, вставки, декоративні квіти, шарфи тощо. Ними можна у будь – який час доповнити костюм або зняти, замінити на інше. Зйомні оздоблення роблять той чи інший костюм багатофункціональним. Так, сукня темного кольору напівприталеного силуету з шкіряним поясом має повсякденне призначення, а також її доповнити шарфом або хустинкою, гарно задрапованою на шиї, або вишитим білим комірцем, то в такій сукні можна йти і в кіно, і на день народження подруги, і на виставку.

Оздоблення, крім декоративного та естетичного призначення, має ще й утилітарне. Так, гарні ґудзики на блузці одночасно є й застібкою, й оздобленням. Мережки на літньому одязі є не лише прикрасою, але й одночасно створюють повітропроникність, сприятливий мікроклімат для тіла. Комір з хутра не лише оздоблює зимове пальто, але й захищає від холоду.

Оздоблення може бути стійким, підкреслювати призначення одягу, його зручність в експлуатації (фартух для домашньої роботи з великими накладними кишенями, оздоблений кантом, бейкою, тасьмою ) або святковість, вишуканість (складна вишивка бісером на сукні ) тощо.

Необхідно пам‘ятати, що невідповідальність оздоблення призначенню одягу, тканині. а також перевантаження моделі однорідним або різним за призначенням видом оздоблення призводить до порушення композиції одягу, що суттєво знижує його естетичні якості.